Рішення № 35301707, 14.11.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р. Справа № 909/1062/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком", вул. Бориспільська, 7,м. Київ, адреса для листування: 03039, м.Київ, вул.Голосіївська,7, корп.2, офіс 5/1

до відповідача: фермерського господарства "Персей Агро", Калуське шосе, 2А, с.Угринів,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77423

про стягнення 866969,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Жук Л.В., (довіреність № б/н від 01.12.12 )

від відповідача: представник Бакун А.Ю., (довіреність № 17/09/13 від 17.09.13 )

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком" звернулося до господарського суду з позовом до фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення заборгованості у сумі 866969,65грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №Тр220213/01 від 22.02.13 щодо розрахунку за поставлену позивачем продукцію та обґрунтовано положеннями статей 334, 509, 549, 611, 712, Цивільного та 193, 230, 231 Господарського кодексів України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов вих.№175 від 04/11/13 (вх.№17141/13) позовні вимоги визнав в частині основного боргу, в решті позовних вимог просив суд зменшити штрафні санкції, мотивуючи тим, що відповідач є сільськогосподарським виробником, який надзвичайно залежний від багатьох факторів та ризиків, таких як погодні умови, падіння цін на сільськогосподарські культури, зниженням врожайності та ін.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

22.02.13 між сторонами у справі укладено договір поставки №Тр220213/01 на умовах товарного кредиту. За умовами даного договору продавець (позивач) зобов"язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець (відповідач), в свою чергу, - прийняти товар і оплатити його вартість. Термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором (п.7.1 договору).

Пунктом 1.2 даного договору сторони погодили, що найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки визначені у специфікаціях до цього договору, які є невід"ємною частиною договору .

Відповідно до п.1.4 договору, факт поставки та передачі товару фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін.

Розділом 2 даного договору сторони погодили ціну товару, суму договору та умови розрахунків: ціна товару, умови та витрати на доставку вказуються сторонами в специфікаціях; покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів у гривнях на банківський рахунок продавця, вказаний в рахунку-фактурі; оплата проводиться в терміни, визначені специфікаціями.

Згідно додатку №1 від 25.02.13 до договору (специфікації) ціна товару, що поставляється, становить 183872,15грн.; згідно додатку №3 ціна товару складає 70901,00грн.; згідно додатку №4 - 472538,60грн., термін оплати - до 30.07.13.

Пунктами 5.2, 5.3 договору сторони погодили, що за порушення строку оплати продукції покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 30% річних від простроченої суми за кожний день прострочки.

На виконання умов спірного договору, позивачем передано у власність відповідача товару на загальну суму 727311,75, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

В порушення визначеного п.3.3 договору обов"язку сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на момент винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки №Тр220213/01 становить 666029,77грн.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови специфікацій граничний строк розрахунку відповідача за поставлену продукцію - 30.07.13.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, наявність заборгованості на суму 666029,77грн. визнав.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов"язань, вимога позивача щодо стягнення 666029,77грн. основного боргу обґрунтована та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань штрафом та пенею та погодили строк їх нарахування: за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки (п. 5.3 договору) .

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми закону та пунктів договору, позивачем нараховано 166507,44грн. штрафу, 10575,72грн. пені та 23856,72грн. 30% річних.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

В контексті вищенаведеного, керуючись ст. 83 ГПК України, враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, суд приходить до висновку про зменшення розміру неустойки на 50%, задоволивши пеню в розмірі 5287,86грн., штраф - у розмірі 83253,72грн. Позовні вимоги щодо стягнення 23856,72 грн. 30% річних підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача з огляду на правильність їх нарахування.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 233, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" до фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення заборгованості у сумі 883792,36грн. задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Персей Агро" (с. Угринів Тисменицького району Івано - Франківської області , Калуське шосе,2А, код ЄДРПОУ 34217403) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (м.Київ, вул.Бориспільська, 7, код ЄДРПОУ 30530159) 666029,77 (шістсот шістдесят шість тисяч двадцять дев"ять гривень сімдесят сім копійок) основного боргу, 5287,86 (п"ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень вісімдесят шість копійок) пені , 83253,72 (вісмдесят три тисячі двісті п"ятдесят три гривні сімдесят дві копійки) штрафу, 23856,72 (двадцять три тисячі вісімсот п"ятдесят шість гривень сімдесят дві копійки) 30% річних та 17339,40 (сімнадцять тисяч триста тридцять дев"ять гривень сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 18.11.13