Ухвала суду № 35300737, 18.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"18" листопада 2013 р. Справа № 806/2613/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю

представників:

позивача - Камінського А.Ф. ;

відповідача - Лисюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" вересня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський міський інформаційний центр-телемережа" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський міський інформаційний центр-телемережа" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2013 р. №000084222, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 208375,00 грн., з яких 166700,00 грн. - основний платіж та 41675,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; та №000085222, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 366936,00 грн., з яких 293549,00 грн. - основний платіж та 73387,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.03.2013 р. № 000084222 та № 000085222.

В апеляційній скарзі Житомирська ОДПІ просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, а тому скасуванню не підлягали.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 лютого 2013 р. по 04 березня 2013 р. посадовими особами апелянта проведено виїзну планову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський міський інформаційний центр-телемережа" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 р. по по 31 грудня 2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 р. по по 31 грудня 2012 р., за наслідками якої складено акт № 1223/22-2/30853721/0110 від 12 березня 2013 р.

В акті перевірки зафіксовано порушення:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (зі змінами та доповненнями), ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток на загальну суму 166700,00 грн., в т.ч. квартал 2010 р. - 51156,00 грн.; півріччя (2 кв. 2010 р. - 47949,00 грн.) - 99105,00 грн.; 9 міс. (З кв. - 27659,00 грн.) - 126764,00 грн.; рік (4 кв. - 39936,00 грн.) - 166700,00 грн.;

- пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п. 198.1, п. 198.1 п.198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 293549,00 грн., в т.ч.: січень 2010 р. - 4334-і. Лі грн., лютий 2010 р. - 37132,00 грн., березень 2010 р. - 34184,00 грн., квітень 2010 рЛ 33477.ЄІ грн., травень 2010 р. - 38726,00 грн., червень 2010 р. - 36289,00 грн., липень 2010 р. - 135ШЦ грн., серпень 2010 р. - 12860,00 грн. , вересень 2010 р. - 7675,00 грн., жовтень 2010 р. - 7488.1» грн., листопад 2010 р. - 7382,00 грн., грудень 2010 р. - 5150,00 грн., січень 2012 р. - 16323 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2013 р. №000084222 та №000085222.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що для апелянта підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку прибуток, стало порушення товариством вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні", та невизнання податковим органом на цій підставі у складі валових витрат за 2010 рік вартості отриманих послуг в сумі 666799 грн., в тому числі юридично - консультаційних, отриманих від ТОВ "Аметт", ТОВ "Фордінвестплюс", ТОВ "Модуль-Концепт", ТОВ "Скап Холдингс", ТОВ "Контекст-сервіс" та послуг з інформатизації бази даних абонентів кабельного телебачення (обробки інформації по особових рахунках абонентів), отриманих від ТОВ "Зетта-Фін", ТОВ "Весткомплектсервіс".

Колегія суддів не погоджується з такими доводами податкового органу з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних, правовідносин, далі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт та послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного період} зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткуванні прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Стосовно відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Аметт".

Встановлено, що 18 червня 2009 р. між ТОВ "Житомирський міський інформацій центр "Телемережа" (Клієнт) та ТОВ "Аметт" (Компанія) укладено договір про наданні юридичних послуг № 0906-01 (том 3, а.с. 57- 62).

Відповідно до умов даного Договору, Клієнт доручає, а Компанія зобов'язується надавати юридичні послуги в галузі господарського, цивільного, фінансового та інших галузях права, а також здійснювати представництво інтересів Клієнта у судах, інших органах та по відношенню до третіх осіб (п. 2.1. Договору), Компанія приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги , пов'язані з проведенням заходів, спрямованих на стягнення заборгованості зі споживачів послуг Клієнта (п. 2.2. Договору).

Податковим органом зазначено, що в актах здачі-прийняття робіт № 7 від 22 січня 2010 р., № 8 від 23 лютого 2010 р., № 9 від 23 березня 2010 р. відсутні прізвища партнера, старшого партнера, юриста та помічника юриста. Акт здачі-прийняття робіт № 8 від 23 лютого 2010 р. дублюється актом здачі-прийняття робіт № 9 від 23 березня 2010 р.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта спростовуються наступним.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені вище акти здачі-прийняття робіт, окрім інших обов'язкових реквізитів, містять прізвище та особисті підписи керівників підприємств-виконавців, що дає змогу їх ідентифікувати як осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У звіті про виконання договору від 23 лютого 2010 р. зазначено перелік послуг, який був наданий за період з 23 січня 2010 р. по 23 лютого 2010 р.

Перелік послуг, який був наданий у період з 24 лютого 2010 р. по 23 березня 2010 р. зазначений у звіті про виконання договору від 23 березня 2010 р.

Таким чином, доводи апелянта про задвоєння послуг за лютий 2010 року, є безпідставними.

Факт виконання умов договору № 0906-01 від 18 червня 2009 р. підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 7 від 22 січня 2010 р., № 8 від 23 лютого 2010 р., № 9 від 23 березня 2010 р., звітами на виконання договору від 22 січня 2010 р., від 23 лютого 2010 р., 23 березня 2010 р., податковими накладними № 624 від 22 січня 2010 р., № 1305 від 23 лютого 2010 р., № 1811 від 23 березня 2010 р., платіжними дорученнями № 64 від 22 січня 2010 р., № 165 від 23 лютого 2010 р., № 251 від 23 березня 2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем валових витрат (том 3 а.с. 67-78).

Стосовно відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Скап Холдінгс".

Встановлено, що 01 квітня 2010 р. між ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр "Телемережа" (Клієнт) та ТОВ "Скап Холдінгс" (Компанія) укладено договір про надання юридичних послуг № 0410-02 (том 3, а.с. 111-116).

Відповідно до умов даного Договору, Клієнт доручає, а Компанія зобов'язується надавати юридичні послуги в галузі господарського, цивільного, фінансового та інших галузей права, а також здійснювати представництво інтересів Клієнта у судах, інших органах та по відношенню до третіх осіб (п. 2.1. Договору), Компанія приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги , пов'язані з проведенням заходів, спрямованих на стягнення заборгованості зі споживачів послуг Клієнта (п. 2.2. Договору).

Апелянтом в акті перевірки зазначено, що в актах здачі-прийняття робіт № 1 від 26 квітня 2010 р. та № 2 від 26 травня 2010 р. відсутні прізвища партнера, старшого партнера, юриста та помічника юриста. Акт здачі-прийняття робіт № 1 від 26 квітня 2010 р. дублюється актом здачі-прийняття робіт № 1 від 26 квітня 2010 р.

Зазначені вище акти здачі-прийняття робіт, окрім інших обов'язкових реквізитів, містять прізвище та особисті підписи керівників підприємств-виконавців, що дає змогу їх ідентифікувати як осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У звіті про виконання договору від 26 квітня 2010 р. зазначено перелік послуг, який був наданий за період з 01 квітня 2010 р. по 26 квітня 2010 р.

Перелік послуг, який був наданий у період з 27 квітня 2010 р. по 26 травня 2010 зазначений у звіті про виконання договору від 26 травня 2010 р.

Таким чином, доводи апелянта про задвоєння послуг за квітень 2010 року є безпідставними.

Факт виконання умов договору № 0410-02 від 01 квітня 2010 р. підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 1 від 26 квітня 2010 р., № 2 від 26 травня 2010 р., звітами на виконанні договору від 26 квітня 2010 р., від 26 травня 2010 р., податковими накладними № 1474 від 26 квітня 2010 р., № 2124 від 26 травня 2010 р., платіжними дорученнями № 351 від 26 квітня 20К' р., № 459 від 26 травня 2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем валових витрат (том 3 а.с. 121-128).

Стосовно відносин позивача з товариством з ТОВ "Фордінвестплюс".

Встановлено, що 25 жовтня 2010 р. між ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр "Телемережа" (Клієнт) та ТОВ "Фордінвестплюс" (Компанія) укладено договір про надання юридично-консультаційних послуг № 102010-0 1 (том 3, а.с. 79-83).

Відповідно до умов даного Договору, Клієнт доручає, а Компанія зобов'язується надавати юридичні послуги в галузі-господарського, цивільного, фінансового та інших галузях права, а також здійснювати представництво інтересів Клієнта у судах, інших органах та п відношенню до третіх осіб (п. 2.1. Договору), Компанія приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги , пов'язані з проведенням заходів, спрямованих на стягнення заборгованості зі споживачів послуг Клієнта (п. 2.2. Договору).

На сторінці 11 акту перевірки зазначено, що в актах здачі-прийняття робіт № 1 від 2 листопада 2010 р. та № 2 від 22 грудня 2010 р. відсутні прізвище спеціаліста. Акт здачі прийняття робіт № 1 від 22 листопада 2010 р. дублюється актом здачі-прийняття робіт № 2 ві 22 грудня 2010 р.

Дані доводи апелянта спростовуються наступним.

Зазначені вище акти здачі-прийняття робіт, окрім інших обов'язкових реквізитів, містять прізвище та особисті підписи керівників підприємств-виконавців, що дає змогу їх ідентифікувати як осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У звіті про виконання договору від 22 листопада 2010 р. зазначено перелік послуг, який був наданий за період з 25 жовтня 2010 р. по 22 листопада 2010 р.

Перелік послуг, який був наданий у період з 23 листопада 2010 р. по 22 грудня 2010 р. зазначений у звіті про виконання договору від 22 грудня 2010 р.

Таким чином, доводи апелянта про задвоєння послуг за листопад 2010 року, є безпідставними.

Факт виконання умов договору № 102010-0 від 25 жовтня 2010 підтверджується актами здачі-прийняття робіт, звітами на виконання договору, податковими накладними, платіжними дорученнями (том 3 а.с. 83-92).

Стосовно відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Концепт".

Встановлено, що 26 серпня 2010 р. між позивачем (Клієнт) та ТОВ "Модуль-Концепт" (Компанія) укладено договір про надання юридично-консультаційних послуг № 082010-тк-01 (том 3, а.с. 93-98).

Відповідно до умов даного Договору, Клієнт доручає, а Компанія зобов'язується надавати юридичні послуги в галузі господарського, цивільного, фінансового та інших галузей права, а також здійснювати представництво інтересів Клієнта у судах, інших органах (п. 2.1. Договору), Компанія приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги , пов'язані з проведенням заходів, спрямованих на стягнення заборгованості зі споживачів послуг Клієнта (п. 2.2. Договору).

На сторінці 12 акту перевірки зазначено, що в актах здачі-прийняття робіт № 1 від 24 вересня 2010 р. та № 2 від 21 жовтня 2010 р. відсутні прізвище спеціаліста. Акт здачі-прийняття робіт № 1 від 24 вересня 2010 р. дублюється актом здачі-прийняття робіт № 2 від 21 жовтня 2010 р.

Дані доводи апелянта спростовуються наступним.

Зазначені вище акти здачі-прийняття робіт, окрім інших обов'язкових реквізитів, містять прізвище та особисті підписи керівників підприємств-виконавців, що дає змогу їх ідентифікувати як осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У звіті про виконання договору від 24 вересня 2010 р. зазначено перелік послуг, який був наданий за період з 26 серпня 2010 р. по 24 вересня 2010 р.

Перелік послуг, який був наданий у період з,25 вересня 2010 р. по 21 жовтня 2010 р. зазначений у звіті про виконання договору від 21 жовтня 2010 р.

Таким чином, висновки апелянта про задвоєння послуг за вересень 2010 року, є безпідставними.

Факт виконання умов договору № 082010-тк-01 від 26 серпня 2010 р. підтверджується дослідженими судом першої інстанції документами, копії яких містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем валових витрат (том 3 а.с. 103-110).

Стосовно відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Контекст-сервіс".

Встановлено, що 01 червня 2010 р. між позивачем (Клієнт) та ТОВ "Контекст-сервіс" (Компанія) укладено договір про надання юридично-консультаційних послуг № 06-01-кс (том 2, а.с. 242-247).

Відповідно до умов даного Договору, Клієнт доручає, а Компанія зобов'язується надавати юридичні послуги в галузі господарського, цивільного, фінансового та інших галузей права, а також здійснювати представництво інтересів Клієнта у судах, інших органах та по відношенню до третіх осіб (п. 2.1. Договору), Компанія приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги , пов'язані з проведенням заходів, спрямованих на стягнення заборгованості зі споживачів послуг Клієнта (п. 2.2. Договору).

На сторінці 13 акту перевірки зазначено, що в актах здачі-прийняття робіт № 1 від 25 червня 2010 р. та № 2 від 23 липня 2010 р. відсутнє прізвище спеціаліста. Акт здачі-прийняття робіт № 1 від 25 червня 2010 р. дублюється актом здачі-прийняття робіт № 2 від 23 липня 2010 р., тобто задвоєно послуги за червень 2010 р., акт здачі-прийняття робіт № 3 від 25 серпня 2010 р., тобто задвоєно послуги за липень 2010 року.

Дані доводи апелянта спростовуються наступним.

Зазначені вище акти здачі-прийняття робіт, окрім інших обов'язкових реквізитів, містять прізвище та особисті підписи керівників підприємств-виконавців, що дає змогу їх ідентифікувати як осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У звіті про виконання договору від 25 червня 2010 р. зазначено перелік послуг, який був наданий за період з 01 червня 2010 р. по 25 червня 2010 р.

Перелік послуг, який був наданий у період з 26 червня 2010 р. по 23 липня 2010 р. зазначений у звіті про виконання договору від 23 липня 2010 р.

У звіті про виконання договору від 25 серпня 2010 р. зазначено перелік послуг, який був наданий за період з 24 липня 2010 р. по 25 серпня 2010 р.

Таким чином, доводи апелянта про задвоєння послуг за червень та липень 2010 року, є безпідставними.

Факт виконання умов договору № 06-01-кс від 01 червня 2010 р. підтверджується підтверджується дослідженими судом першої інстанції документами, копії яких містяться в матеріалах справи є підставою для формування позивачем валових витрат (том 3 а.с. 1-12).

Стосовно відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Зетта-Фін".

Встановлено, що 01 березня 2009 р. між ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр "Телемережа" (Замовник) та ТОВ "Зетта-Фін" (Виконавець) укладено договір про надання послуг з інформатизації бази даних абонентів кабельного телебачення № Зт-010309/ (том 3, а.с. 13-14).

Відповідно до умов даного Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати послуги з інформатизації бази даних абонентів кабельного телебачення Замовника метою ефективного виконання договірних зобов'язань "Замовник-Абонент" у відповідності д умов даного договору.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що в актах здачі-прийняття робіт та довідках відсутні прізвища виконавців робіт.

Дані доводи апелянта спростовуються наступним.

Факт виконання умов договору № Зт-010309/4 від 01 березня 2010 р. підтверджується підтверджується дослідженими судом першої інстанції документами, копії яких містяться в матеріалах справи і підставою для формування позивачем валових витрат (том 3 а.с. 21-40).

Стосовно відносин позивача з товариством з ТОВ "Весткомплектсервіс".

Встановлено, що 01 червня 2010 р. між ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр "Телемережа" (Замовник) та ТОВ "Весткомплектсервіс" (Виконавець) укладено договір про надання послуг з інформатизації бази даних абонентів кабельного телебачення № ВКС 010610-1 (том 3, а.с. 41-42).

Відповідно до умов даного Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати послуги з інформатизації бази даних абонентів кабельного телебачення Замовника метою ефективного виконання договірних зобов'язань "Замовник-Абонент" у відповідності до умов даного Договору.

На сторінці 15 акту перевірки зазначено, що в актах здачі-прийняття робіт та довідках відсутні прізвища виконавців робіт.

Дані доводи апелянта спростовуються наступним.

Акти здачі-прийняття робіт, окрім інших обов'язкових реквізитів, містять прізвище та особисті підписи керівників підприємств-виконавців, що дає змогу ідентифікувати як осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, відповідно вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Факт виконання умов договору № ВКС-010610-1 від 01 червня 2010 р. підтверджується підтверджується дослідженими судом першої інстанції документами, копії яких містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем валових витрат (том 3 а.с. 45-56).

Із змісту п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону вбачається, що кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, виписані позивачу ТОВ "Аметт", ТОВ "Фордінвестплюс", ТОВ "Модуль-Концепт", ТОВ "Скап Холдингс", ТОВ "Контекст-сервіс", ТОВ "Зетта-Фін" та ТОВ "Весткоплектсервіс", є тими документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операції. Витрати, понесені в межах цих господарських операцій, включені до складу валових витрат у перевіряємий період.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку, а тому, жодний документ по формальній ознаці не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що для перевірки відповідачу було надано належні документи: договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, звіти на виконання договорів, довідки. Всі документи оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і сумнівів в їх достовірності не має.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у податкового органу відсутні підстави стверджувати про не виконання послуг, обумовлених договорами, укладених між ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр "Телемережа" та ТОВ "Аметт", ТОВ "Фордінвестплюс", ТОВ "Модуль-Концепт", ТОВ "Скап Холдингс", ТОВ "Контекст-сервіс", ТОВ "Зетта-Фін" та ТОВ "Весткоплектсервіс". Як наслідок, зі сторони позивача не було порушено приписи пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Встановлено, що підставою для донарахування податкових зобов'язань із податку на додану вартість, стало невизнання апелянтом податкового кредиту на 293549 грн., в тому числі по придбаних: послугах із будівництва та ремонту кабельних мереж від ПП "Гаранбудінвест" - 143 866 грн.; юридичних послугах та послугах з обробки інформації у ТОВ "Аммет" на 23976 грн., ТОВ "Зета-Фін" на 28 313 грн., ТОВ "Весткоплектсервіс" на 17874 грн., ТОВ "Фордінвестплюс" на 12532 грн., ТОВ "Модуль-Концепт" на 15163 грн., ТОВ "Скап Холдингс" на 13912 грн. та ТОВ "Контекст Сервіс" на 21590 грн.; виготовлених та встановлених офісних меблів, придбаних у ТОВ "СКМ Груп" на 16323грн.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта органу з огляду на наступне.

Стосовно відносин позивача з ТОВ "Аммет", ТОВ "Зета-Фін, ТОВ "Весткоплектсервіс, ТОВ "Фордінвестплюс", ТОВ "Модуль-Концепт, ТОВ "Скап Холдингс" та ТОВ "Контекст Сервіс"

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з надання юридично-консультаційних послуг та послуг з обробки інформації, на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, доведені судом першої інстанції.

Щодо перебування контрагентів у стані "8", "11", "16" тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо наявності порушеної кримінальної справи за фактом створення фіктивних фірм ТОВ "Зетта-Фін". оскільки вважає, що вказана обставина у даному випадку немає правового значення для вирішення справи.

Таким чином, враховуючи вище встановлене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість отриманих юридичних послуг та послуг з обробки інформації, відтак законно та у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту с наявність податкових накладних, оформлених належним чином.

Стосовно відносин позивача з приватним підприємством "Гарантбудінвест".

Підставою для невизнання податкового кредиту в сумі 143866,00 грн. по господарським операціям з ПП "Гаранбудінвест" стало те, що відносно посадової особи ПП "Гарантбудінвест ОСОБА_5 порушені кримінальні справи № 10/080202 за ознаками злочину, передбаченого я 2 ст. 205 КК України та №079027/10 за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст.212 КК України; позивачем фактично не було понесено витрати в зв'язку з проведенням ремонтно -будівельних робіт, оскільки по рахунку 631 "Розрахунки із вітчизняними постачальниками рахується кредиторська заборгованість в сумі 795341,34 гри.; податкові накладні оформлені порушеннями, а саме: не зазначена конкретна номенклатура виконаних робіт та не зазначене.; згідно яких саме актів проведено дані роботи та на яких об'єктах, а у рядку "Умови поставки зазначені договори на виконання робіт, які були укладені в 2009р., що не дає змог ідентифікувати, які саме роботи виконані та, відповідно, за який податковий період виписана податкова накладна.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Встановлено, що між ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр "Телемережа та ПП "Гарантбудінвест" було укладено договори на будівельні роботи та роботи поточного ремонту кабельних мереж.

На виконання умов таких договорів по кожному об'єкту визначена договірна ціна на підставі кошторисних розрахунків, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів.

Щомісячні обсяги виконаних робіт підтверджені формами № КБ:2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" у відповідності до вимог наказу Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 р. №554 "Про затвердження примірних форм первинних первинних документів з обліку в будівництві".

Витрати пов'язані з реконструкцією основних фондів по господарських операціях з ПП "Гарантбудінвест" підтверджуються належними розрахунковими документами.

Правомірність віднесення таких витрат до складу валових витрат підтверджується пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого вартість реконструкцій, модернізацій включається до поняття "поліпшення".

Позивачем в деклараціях з податку на прибуток враховано у складі валових витрат вартість поліпшень в сумі 363543,00 грн. згідно п.п. 8.7.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Вказаною нормою передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Решту вартості послуг в сумі 355787,00 грн. позивачем віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів, які враховані при визначенні амортизаційних відрахувань та відображені в показниках відповідних декларацій з податку на прибуток.

Актом перевірки підтверджено задекларовані показники щодо вартості поліпшень основних фондів та суми амортизаційних відрахувань, що є доказом використання операцій з ПП "Гарантбудінвест" в господарській діяльності позивача при визначенні ним зобов'язань з податку на прибуток.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що позивачем фактично не було понесено витрати в зв'язку з проведенням ремонтно - будівельних робіт.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно платіжних доручень та картки рахунку, позивачем було перераховано ПП "Гарантбудінвест" 526048,31грн. за виконані роботи.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно того, що в податкових накладних не зазначена конкретна номенклатура виконаних робіт, оскільки зазначені недоліки не спростовують реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу щодо наявності порушених кримінальних справ відносно посадової особи ПП "Гарантбудінвест" ОСОБА_5, оскільки вважає, що вказана обставина у даному випадку немає правового значення для вирішення справи.

Факт виконання умов договорів підтверджується податковими накладними, актам приймання виконаних будівельних робіт, зведеними кошторисами, договірними цінами, локальними кошторисами, розрахунками загально-виробничих витрат, підсумковими відомостями, довідками про вартість виконаних робіт, платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 119-250, том 2 а.с. 1-241).

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з надання будівельних робіт та робіт поточного ремонту кабельних мереж, на які позивач посилається як на підставі виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, доведені у ході судового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи вище встановлене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно та у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг до складу податкового кредит}, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином.

Стосовно відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "С.К.М.Груп".

Встановлено, що 19 січня 2012 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ "С.К.М. Груп" (Виконавець) укладено договір № 19012012.

Відповідно до п. 1.1. даного Договору, Замовник замовляє, а Виконавець приймав замовлення та зобов'язується виготовити робочий проект, продати, доставити та змонтувати відповідний комплект меблів.

Пунктом 3.1.4. Договору встановлено, що одразу після встановлення комплекту меблів Виконавець зобов'язаний надати Замовнику для підпису відповідні акти приймання-передач: виконаних робіт.

Факт виконання умов договору № 19012012 від 19 січня 2012 р. підтверджується податковими накладними, видатковою накладною, актом приймання-передачі робіт, рахунком-фактурою, проектами - замовленнями, платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (том 3 а.с. 133-164).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного період) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення прав, платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимог, покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги).

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання меблів ТОВ "С.К.М. Груп", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, доведені у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта на те, що у видаткових накладних відсутнє посилання на умови поставки, тому не має можливості визначити, де і яким чином виготовлену продукцію було передано, як вона транспортувалась, як проводились навантажувально-розвантажувальні роботи, та на той факт, що товарно-транспортні накладні, подорожні листи відсутні, з огляду на наступне.

Згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 р. №10/68 з державного реєстру нормативно-правових актів виключено наказ Мінстату і Мінтрансу Го228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", яким визначалась типова форма товарно-транспортної накладної та порядок її заповнення.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не ґрунтуються на вимогам чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, а тому підлягали скасуванню.

Постанова суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський міський інформаційний центр-телемережа" пр.Миру,2 кв.77,м.Житомир,10020

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014