Постанова № 35300201, 31.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. № 27/307

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2013 року 11:40 № 826/13816/13-а

за позовом ОСОБА_1 до 3-я особа Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 провизнання дії та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії Судова колегія у складі:

Головуючий суддя О.В.Головань,

судді І.П.Васильченко, А.С.Мазур

Секретар В.С.Швед

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - п/к (дов. від 10.09.12 р.)

Від відповідача: Малиш Т.О. - п/к (дов. від 21.12.12 р.)

Від 3-ї особи: ОСОБА_2

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про

визнання незаконними, протиправними дій Державної виконавчої служби України, що проявилися в розгляді скарги № 7 ОСОБА_1 від 28.02.2013 р. вх. № КО-3120 по виконавчому провадженню ВП № 4529908 згідно із Законом України "Про звернення громадян" з порушенням строків та порядку, встановлених ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження";

визнання незаконною, протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України, що проявилася в невинесенні постанови за наслідками розгляду скарги № 7 ОСОБА_1 від 28.02.2013 р. вх. № КО-3120 по виконавчому провадженню ВП № 4529908 та порушення строків та порядку, встановлених ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження";

визнання незаконною, протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України, що проявилися в недотриманні та порушенні вимог ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" при розгляді скарги № 7 ОСОБА_1 від 28.02.2013 р. вх. № КО-3120 в частині ненадіслання копії постанови Державної виконавчої служби України від 23.07.2013 р. про відновлення виконавчого провадження ВП № 4529908 не пізніше наступного дня органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ;

зобов'язання Державної виконавчої служби України розглянути скаргу № 7 ОСОБА_1 від 28.02.2013 р. вх. № КО-3120 по виконавчому провадженню ВП № 4529908 з урахуванням та застосуванням вимог ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" та винести відповідну постанову (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В судовому засіданні 31.10.2013 р. оголошено резолютивну частину постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2007 р. Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі "ОСОБА_1 проти України"(заява № 25476/02 від 17.11.2001 р.), яким було вирішено:

(а) держава-відповідач має виконати частину рішення від 31 січня 2002 року, яка не стосується виплати присуджених коштів, і сплатити заявниці протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, 1700 (тисячу сімсот) євро як компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці;

(б) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу,

(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки.

17.08.2007 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченко В.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 4529908 з виконання виконавчого документу - рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02, згідно з якою стягувачем є ОСОБА_1, боржником - Держава Україна, про: "зобов'язання виплатити ОСОБА_1 1700 Євро як компенсацію за моральну шкоду та судові витрати, а також виконати рішення Васильківського міського суду від 31.01.2002 р. в частині, якою Васильківське міське управління МВС зобов'язано повернути майно, конфісковано у заявниці в квітні 1999 року під час обшуку її помешкання. Ця сума має бути конвертована у національну волюту держави - відповідача на день здійснення платежу".

20.08.2007 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою, в якій просила: виконати в повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. у справі №25476/02 "ОСОБА_1 проти України"; відкрити виконавче провадження за цим рішенням і перерахувати присуджені їй кошти на відповідний особистий рахунок в Голосіївському відділені Ощадбанку в м. Києві; відкрити виконавче провадження за цим рішенням в частині виконання негрошової частини рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 р. у справі № 2-7/02; вжити всіх заходів для повного виконання згаданого рішення в терміни, встановлені Європейським судом; надіслати їй всі завірені постанови про відкриття виконавчого провадження та всі інші постанови, листи, рішення, які прийматимуться відносно виконання вищевказаного рішення.

30.08.2007 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Абісовим Артуром Володимировичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 4529908 щодо примусового виконання Рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15.02.2007 р. стосовно наступного: "Протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з пунктом 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявниці в Українських гривнях за курсом на день здійснення платежу 1 700 євро як компенсацію за нематеріальну шкоду, плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з зазначених сум. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсотки".

31.08.2007 р. державний виконавець направив до Міністерства юстиції України копію постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. у справі "ОСОБА_1 проти України" у зв'язку з необхідністю виплати ОСОБА_1 грошового відшкодування у розмірі 1 700 євро.

У зв'язку з цим Міністерство юстиції України направило до Державного казначейства України платіжне доручення від 10 вересня 2007 року № 1060 на суму 11763,12 грн. з наступним призначенням платежу: "КПК3601170 КЕКВ-111343 грн. екв. 1 700 євро на 10.09.07 Євросуд № 25476/02 від 15.02.07. Пост. ВП 45299078 на особ. рах. НОМЕР_1 ОСОБА_1; одержувач - Голосіївське відділення Ощадбанку в м. Києві № 5398/0135".

Державне казначейство списало кошти з казначейського рахунку 11.09.2007 р., що підтверджується відбитком штампу на згаданому платіжному дорученні наступного змісту: "Міністерство фінансів України. ГУ Державного казначейства 11.09.2007 р. Оплачено".

20.12.2007 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Абісовим Артуром Володимировичем на підставі платіжного доручення Міністерства юстиції України № 1060 від 10.09.2007 р., яким підтверджується перерахування коштів за рішенням Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15.02.2007 р., прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 4529908.

У постанові від 20.12.2007 р. не було зазначено про виконання рішення Європейського суду від 15.02.2007 р. в частині виконання негрошової частини рішення Васильківського міського суду від 31.01.2002 р.

28.02.2013 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися зі скаргою № 7 до начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В'ячеслава Андрійовича, у якій просили:

- призначити та провести перевірку зазначених у скарзі фактів;

- перевірити законність виконавчого провадження № 4529908 та правильність і повноту виконання виконавчого документу - рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. №25476/02 по справі "ОСОБА_1 проти України";

- визнати незаконною, протиправною, передчасною та скасувати постанову Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.12.2007 р. про закінчення виконавчого провадження № 4529908 за підписом старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Абісова Артура Володимировича;

- відновити виконавче провадження № 4529908 з виконання виконавчого документу - рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. № 25476/02 по справі "ОСОБА_1 проти України" з урахуванням постанови Державної виконавчої служби України від 13.12.2012 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 35696672;

- офіційно надіслати Державі Україна, Міністерству юстиції України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України, Президенту України, Комітету Міністрів Ради Європи, Європейському суду з прав людини постанову ДВС України про скасування постанови від 20.12.2007 р. про закінчення виконавчого провадження № 4529908 та постанову ДВС України про відновлення виконавчого провадження № 4529908 з виконання виконавчого документу - рішення Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007 р. по заяві № 25476/02 "ОСОБА_1 проти України".

У скарзі від 28.02.2013 р. № 7 позивач зазначила, що постанова від 20.12.2007 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 35696672 є незаконною та передчасною; старшим державним виконавцем Абісовим А.В. не у повному обсязі виконано рішення Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007 р.

13.09.2007р. на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 надійшла сума у розмірі 11 645,49 грн. На даний час боржник Держава Україна зобов'язана надати в розпорядження ОСОБА_1 - 117,63 грн. із суми переказу у розмірі 11 763,12 грн., вказаної для сплати у платіжному дорученні № 1060 від 10.09.2007 р.

09.08.2013 р. позивачем отримано лист ДВС України від 26.07.2013 р. № КО-46/5-151/15 за підписом начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В'ячеслава Андрійовича.

Листом від 26.07.2013 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 було повідомлено, що постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.12.2012 р. ВП 35696672 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. № 2а-19515/10/2670 про зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Європейського Суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 проти України" в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 р. по справі № 2-7/2002.

Також заявників було повідомлено, що постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 03.07.2013 р. ВП 38685850 відкрито виконавче провадження з виконання листа Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 р. № 1/2012 щодо зобов'язання ДВС України вжити заходів про вилучення/видалення з ЄДРВП інформації про скасування постанови від 17.08.2007 р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кириченка В.Г. про відкриття виконавчого провадження № 4529908.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19.07.2013 р. ВП № 4529908 скасовано постанову від 20.12.2007 р. ВП № 4529908 про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження відновлено 23.07.2013 р.

У зв'язку з порушенням строку розгляду звернень наказом від 07.06.2013 р. № 134/4 старшому державному виконавцю Попіву Р.І. оголошено догану; головного державного виконавця ОСОБА_3 звільнено із займаної посади.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо розгляду скарги № 7 від 28.02.13 р. з таких підстав.

На думку позивача, відповідач, протиправно проявляючи бездіяльність, всупереч вимогам ч. 1, 2, 3, ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 19, ст. 22, ст. 55, ст. 68 Конституції України; ст. 1, п. 1 ст. 6, ст. 13, ст.46 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод неналежним чином та з порушенням строків розглянув скаргу № 7 від 28.02.2013 р. вх. № КО-3120.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" (оскарження дій або бездіяльності державних виконавців) дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з вимогами п. п. 13 п. 8 Положення про відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, затвердженого наказом ДВС України від 14.07.2011р. № 14/2, начальник відділу розглядає скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців.

Відповідно до вимог ч. 3 Ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Позивач вважає, що відповідачем було порушено положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно із ч. 1 ст. 46 зазначеної Конвенції, Високі договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Суду в будь-якій справі, в якій вони є сторонами. Остаточне рішення Суду надсилається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.

Згідно із вимогами ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно зі ст. 17 ч. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського Суду як джерело права.

У зв'язку з ухиленням та довготривалим невиконанням в повному та фактичному обсязі Державою Україна рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. №25476/02 по справі "ОСОБА_1 проти України" позивач звернулася до начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В'ячеслава Андрійовича зі скаргою № 7 від 28.02.2013 р. вх. № К03120 (четвер); відповідно до вимог ч. 8 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" скарга повинна бути розглянута протягом десяти днів з дня подачі, тобто до 11.03.2013 р. (понеділок).

Позивачем лист від 26.07.2013 р. отримано 09.08.2013 р., і 19.08.2013 р. (згідно штемпеля поштового відправлення) в межах десятиденного строку звернення до суду згідно ст. 181 КАС України позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідач - Державна виконавча служба України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначив, що скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 № 7 від 28.02.2013 р. згідно з резолюцією начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволова В.А. від 28.02.2013 р. "до розгляду та надання відповіді" розписано на заступника начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_4 та старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Попіва Р.І.

В установлений строк відповідальними особами проект відповіді на зазначену скаргу не підготовлено, у зв'язку з чим наказом від 07.06.2013 р. № 134/4 старшому державному виконавцю відділу Попіву Р.І. оголошено догану та наказом від 11.07.2013 р. № 48к старшого державного виконавця відділу Попіва Р.І. позбавлено премії. Заступника начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_4 звільнено із займаної посади.

У зв'язку з наявністю у відділі інших звернень позивача з тих самих питань, начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволовим В.А. розглянуто ці звернення, у тому числі й скаргу від 28.02.2013 № 7 (вх. № К0-3120) та листом від 26.07.2013 р. № КО-4615-151/15 надано відповідь.

Як стверджує відповідач, за змістом статті 8 Закону України "Про виконання рішень Європейського суду з прав людини" та частини 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній станом на час набрання Рішенням Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. у справі "ОСОБА_1 проти України" статусу остаточного, підтвердження списання кошів для державної виконавчої служби є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 20.12.2007 р. виконавче провадження № 4529908 закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням Рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. у справі "ОСОБА_1 проти України", а саме виплатою ОСОБА_1 передбаченого цим Рішенням грошового відшкодування у розмірі 1 700 євро.

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод остаточне рішення Європейського суду передається Комітету Міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за його виконанням. Тобто єдиним органом, який здійснює нагляд за виконанням рішень Європейського суду, є Комітет Міністрів Ради Європи. Контроль Комітету Міністрів Ради Європи здійснюється відповідно до встановлених ним процедур, на підставі інформації держави про виконання рішення. Відповідно, висновок про виконанняабо невиконання(неповне виконання) рішення Європейського суду може зробити не національний, а встановлений Конвенцією міжнародний контрольний орган - Комітет Міністрів Ради Європи.

Обов'язковою умовою для припинення контролю Комітетом Міністрів Ради Європи за виконанням рішення Європейського суду є надання державою-відповідачем інформації, зокрема, про виплату справедливої сатисфакції, присудженої відповідним рішенням. У разі неналежної виплати або виплати поза встановленими для цього строками Комітет Міністрів Ради Європи запитує у держави-відповідача пояснення з цього приводу і не визнає рішення Європейського суду виконаним доки держава-відповідач не обґрунтує свою позицію або не виплатить справедливу сатисфакцію відповідно до умов, вказаних у рішенні. У разі невиконання державою рішення Європейського суду Комітет Міністрів може застосувати до неї заходи політичного впливу і в будь-якому разі рішення Європейського суду буде виконане державою у відповідності з загальними правилами виконання рішень Європейського суду, прийнятих цим органом.

Листом від 22.01.2008 р. № 33-23/205 Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини надіслав до Комітету Міністрів Ради Європи копію платіжного доручення від 10.09.2007 р. № 1060.

Згідно з інформацією Комітету Міністрів Ради Європи, розміщеною на його офіційному веб-сайті, рішення Європейського суду у справі "ОСОБА_1 проти України" відсутнє серед переліку рішень, які перебувають на контролі у Комітеті Міністрів Ради Європи щодо сплати справедливої сатисфакції (http://www.coe.int.) Це означає, що Комітет Міністрів Ради Європи визнав рішення Європейського суду в справі "ОСОБА_1 проти України" виконаним в частині сплати справедливої сатисфакції.

Також постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2011 р. у справі № 2а-19515/10/2670 визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по невиконанню рішення Європейського Суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 проти України" в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 р. по справі № 2-7/2002; зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Європейського Суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 проти України" в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 р. по справі № 2-7/2002.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2012 р. рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2011 р. залишено без змін.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги є безпідставними, отже не підлягають задоволенню.

Третя особа - ОСОБА_2 - позовні вимоги підтримав; як представник ОСОБА_1 просив суд задовольнити позовні вимоги з огляду на протиправність дій Державної виконавчої служби України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 № 7 від 28.02.2013 р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно із ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Згідно вказаних норм Закону скарга № 7 від 28.02.2013 р. мала бути розглянута з урахуванням вимог ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, шляхом винесення постанови про її задоволення чи відмову в десятиденний строк з її надходження.

Відповідачем не надано суду пояснень, чому скарга розглянута в порядку Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, не надано пояснень щодо недотримання при подачі скарги вимог ч. 6 ст. 82 Закону.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо розгляду скарги позивача в порядку ст. 82 Закону.

Також матеріалами справи підтверджується пропущення 10-денного строку розгляду скарги, адже на скаргу, подану 28.02.2013 р., відповідь надано листом від 26.07.2013 р.

При цьому, притягнення працівників Державної виконавчої служби України до відповідальності у зв'язку з неналежним розглядом скарги позивача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в даному випадку.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України, що проявилася в порушенні строків розгляду скарги, встановлених ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", також підлягають до задоволення.

Належним способом поновлення прав позивача в даному випадку є зобов'язання відповідача розглянути скаргу в передбаченому законодавством порядку.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання Державної виконавчої служби України розглянути скаргу № 7 від 28.02.2013 р. по виконавчому провадженню ВП № 4529908 з урахуванням та застосуванням вимог ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" та винести відповідну постанову, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Як свідчать матеріали справи, начальником відділу примусового виконання рішень проведено перевірку виконавчого провадження ВП № 4529908 в порядку статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" та постановою від 23.07.2013 р. скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2007 р., а виконавче провадження з виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. у справі № 25476/02 "ОСОБА_1 проти України" відновлено.

Постанову про відновлення виконавчого провадження від 23.07.2013 р. ВП № 4529908 23.07.2013 р. о 14:50 год. отримано представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, що підтверджується розпискою про отримання на супровідному листі від 23.07.2013 р. № П-16503/5-151/15 до зазначеної постанови.

Постанову про відновлення виконавчого провадження надіслано до Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, який відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та Положення про Міністерство юстиції України є відповідальним за забезпечення виконання рішень Європейського суду з прав людини в України.

Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" не передбачено надсилання постанов державного виконавця безпосередньо до Європейського суду з прав людини або до Комітету Міністрів Ради Європи. Зазначений Закон передбачає надсилання процесуальних документів саме до Органу представництва.

На думку суду, субсидіарне застосування до правовідносин сторін вимог ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" в даному випадку не потрібне, оскільки особливості процедури виконання (і повідомлення стягувача про виконання) рішень Європейського суду з прав людини чітко передбачені спеціальним Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 181, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо розгляду скарги №7 ОСОБА_1 від 28.02.13 р. з порушенням строку розгляду та з невинесенням постанови за наслідками розгляду, передбачених ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути скаргу №7 ОСОБА_1 від 28.02.13 р. в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", про що винести відповідну постанову.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 17, 2 грн. судового збору.

6. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Головань

Судді І.П. Васильченко

А.С. Мазур

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 01.11.13 р.