Рішення № 35299713, 11.11.2013, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1513/13-ц

Провадження № 2/448/431/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11.11.2013 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Білоус Ю.Б.

при секретарі - Крив'як О.В.,

за участю:

представника позивача - не з'явився,

відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4- не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача 18.09.2013року звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 30.03.2011року між позивачем ПАТ ««Всеукраїнський банк розвитку» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №MKIZF3.4299.003, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 у тимчасове користування, на умовах повернення, строковості та платності, грошові кошти в сумі 2 000 000 гривень, на термін до 29.03.2016року, з процентною ставкою 22% річних, та одноразовою комісією в розмірі 3 % від суми ліміту кредитування.

Зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 30.03.2011року між позивачем та відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було укладено договори поруки, згідно яких відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначним кредитним договором, та у випадку невиконання відповідачем ОСОБА_1 будь-якого зобов'язання за кредитним договором, відповідачі відповідають перед позивачем, як солідарні боржники. Крім того, 28.12.2012року в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки земельної ділянки, згідно якого в заставу передано земельну ділянку, загальною площею 1,4964 га, яка розташована на території Гостинцівської сільської ради Мостиського району Львівської області.

Стверджує, що банк свої зобов'язання за умовами кредитного договору виконав у повному обсязі. Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання передбачені кредитним договором не виконує, а саме відповідач припинила сплату процентів, у зв'язку із чим, прострочена заборгованість по сплаті процентів, станом на 12.07.2013року становить 66 097,59 гривень. Внаслідок порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк, відповідно до п.6.3. кредитного договору, нарахував позичальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, яка станом на 12.07.2013року становить 20 635,27 гривень. Таким чином, згідно розрахунку заборгованості, станом на 12.07.2013 р. загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору від 30 березня 2011р. становить 802917,60, а саме: поточна заборгованість по тілу кредиту - 711402 грн.; поточна заборгованість за процентами - 4782грн.; прострочена заборгованість за процентами - 66097,59грн.; сума пені - 20635,27 грн. З урахуванням того, що відповідач ОСОБА_1 систематично не виконує свої зобов'язання по поверненню отриманого кредиту у визначені договором розмірах та строках, позивач, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та п.3.1.9 Кредитного договору, вимагає дострокового повернення кредиту.

Також зазначає, що у зв'язку із невиконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, банком направлялися повідомлення до відповідача ОСОБА_1 та поручителів - відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з вимогою сплатити заборгованість по кредиту, однак, у порушення норм закону та умов договору, вимоги зазначені у повідомленнях відповідачі не виконали, прострочена заборгованість не погашена. Також, про виниклу заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором та про намір ПАТ «ВБР» звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідач ОСОБА_4 була належним чином повідомленою листом від 14.05.2013року.

З огляду на наведене просить суд:

1) стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ ««Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором №MKIZF3.4299.003 від 30.03.2011 року у розмірі 802 917, 60 гривень.

2) стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №MKIZF3.4299.003 від 30.03.2011 року у розмірі 802 917, 60 гривень, шляхом реалізації на прилюдних торгах заставного майна, переданого ПАТ ««Всеукраїнський банк розвитку» в заставу згідно договору іпотеки земельної ділянки №ZXP029520.4491.013 від 28.12.2012року.

3) стягнути солідарно з відповідачів сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3441 гривень.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте подав до суду заяву в якій просить суд справу розглядати без його участі.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були своєчасно і належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, однак в суд не з'явилися і не повідомили про причини своєї неявки, а також від них не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене та беручи до уваги думку представника позивача, який не настоює на участі відповідачів в судовому засіданні та не заперечує щодо можливості ухвалення заочного рішення, суд вважає, що у справі є в наявності достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін для розгляду справи за відсутності відповідачів і постановлення заочного рішення, оскільки прийняття такого рішення не суперечить закону та відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.03.2011року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» - позивачем у справі, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №MKIZF3.4299.003 (а.с.а.с.12-14), відповідно до умов якого, банк надав позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування, на умовах повернення, строковості та платності, грошові кошти в сумі 2 000 000 гривень, на термін користування до 29.03.2016року, з процентною ставкою 22% річних, та одноразовою комісією в розмірі 3 % від суми ліміту кредитування (п.1.1, 1.1.2., 1.1.3, 1.1.4 Договору).

Відповідно до п.п.2.4, 2.5 зазначеного кредитного договору, період сплати кредиту, комісії та відсотків: з 1-го по 5-те число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті кредиту, комісії та відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими. Повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на транзитний рахунок зазначений в п.1.3, згідно Графіку погашення, який є невід'ємною частиною цього Договору. Згідно з п.6.1 договору, за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в кредитному договорі від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Відповідно до п.6.3 договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожен день такої про строчки.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 30.03.2011року з відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було укладено договори поруки №РХ029031.3725.002 від 30.03.2011року (а.с.20) та №РХ029031.4584.002 від 30.03.2011року (а.с.21), згідно яких відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручилися перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначним кредитним договором. Згідно п.4 договорів поруки, у випадку невиконання відповідачем ОСОБА_1 будь-якого зобов'язання за кредитним договором, відповідачі відповідають перед позивачем, як солідарні боржники.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, 28.12.2012року між позивачем Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки земельної ділянки №ZXP029520.4491.013 від 28.12.2012року (а.с.17-19), згідно якого в іпотеку банку передано земельну ділянку, загальною площею 1,4964 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер - 4622481200:04:000:0202, яка розташована на території Гостинцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, та належить іпотекодавцеві на підставі Дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №926584, виданого Мостиською РДА 30.01.2009 року та Управлінням Держкомзему у Мостиському районі Львівської області, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди земля за №01:09:454:00006. Цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства.

Як вбачається із матеріалів справи, банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 000 000 гривень, що підтверджується копією заяви на видачу готівки №13335 від 30.03.2011року (а.с.29).

Всупереч вимогам кредитного договору відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 12.07.2013р. має заборгованість перед банком на суму 802 917,60 гривень, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 711402,00 гривень; поточна заборгованість за процентами - 4782,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами - 66097,59гривень; сума пені - 20635,27 гривень.

Представниками банку направлялися відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 листи щодо наявності заборгованості по вищезазначеному кредитному договору та необхідності погашення такої (а.с.25-27), однак на письмові вимоги банку ні позичальник, ні поручителі не відреагували, на час розгляду справи в суді простроченої заборгованості по кредитному договору не погасили. Також, про виниклу заборгованість по кредитному договору та про намір звернути стягнення на предмет іпотеки було повідомлено відповідача ОСОБА_4 (а.с.28).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами: копією кредитного договору №MKIZF3.4299.003 від 30.03.2011року з додатком №1 (а.с.а.с.12-16); копією договору іпотеки земельної ділянки №ZXP029520.4491.013 від 28.12.2012року (а.с.17-19); копією договору поруки №РХ029031.3725.002 від 30.03.2011року (а.с.20); копією договору поруки №РХ029031.4584.002 від 30.03.2011року (а.с.21); копією додаткової угоди №1 від 20.03.2012року до кредитного договору №MKIZF3.4299.003 від 30.03.2011року (а.с.22); копією додаткової угоди №2 від 28.12.2012року до кредитного договору №MKIZF3.4299.003 від 30.03.2011року (а.с.23); копією заяви на видачу готівки №13335 від 30.03.2011року (а.с.29); розрахунком заборгованості станом на 12.07.2013року за кредитним договором №MKIZF3.4299.003 від 30.03.2011року (а.с.30,31); копіями листів Львівської обласної дирекції ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» від 14.05.2013року (а.с.25-28); копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32).

У відповідності до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статті 610 ЦК України, зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У ч.2 ст.554 ЦК України, визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-якого з них окремо.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, а також за рахунок предмета застави має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 ст.590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно статті 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель (особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 3 даної статті регламентовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012року, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК,статті 3 і 4 ЦПК).

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону, оскільки відповідач ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору №MKIZF3.4299.003 від 30.03.2011року належним чином своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів передбачених договором, не виконує, внаслідок чого станом на 12.07.2013року має заборгованість на суму 802 917,60 гривень, суд вважає, що позивач ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» має право достроково вимагати від неї та відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як солідарних боржників, повернення всієї суми кредиту, що залишилася та сплати процентів та інших платежів передбачених договором, а також вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у один із способів передбачених Законом України «Про іпотеку», а саме шляхом проведення прилюдних торгів.

Беручи до уваги те, що позивачем вживалися заходи для добровільного погашення відповідачами заборгованості, які не дали бажаних результатів, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищевказану суму заборгованості на користь позивача - ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку».

Відповідно до п.41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012року, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як вбачається із п.2.2 договору іпотеки земельної ділянки №ZXP029520.4491.013 від 28.12.2012року, згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виданого ТзОВ «Карпати Гео - Інвест» від 21.12.2012року, вартість земельної ділянки складає 285 363,00 гривень. Згідно п.2.3 вказаного договору, за згодою сторін заставна вартість предмета іпотеки становить 305 000,00 гривень.

А тому, оскільки сума заборгованості за кредитом у розмірі 802 917,60 гривень є значно більшою від вартості предмету іпотеки, суд приходить до висновку, що при задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки буде дотримано співмірності вимог банку по боргу із вартістю предмету іпотеки.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 як майновий поручитель несе відповідальність перед позивачем (іпотекодержателем) за невиконання боржником ОСОБА_1 основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, то в рахунок погашення даного боргу, на вимогу позивача, слід звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором іпотеки земельної ділянки №ZXP029520.4491.013 від 28.12.2012року, реалізуючи його шляхом проведення прилюдних торгів.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п.42 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст.39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої ст.215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатися: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Резолютивну частину рішення в цій частині слід викласти у редакції, згідно роз'яснень вищевказаної постанови.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачів в рівних частинах підлягають стягненню в користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати щодо сплати судового збору.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 79, 88, 197, 208, 209, 212, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_5 виданий 18.08.1998 року Залізничним РВ УМВС України у Львівській області; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), мешканки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії НОМЕР_6 виданий 17.07.2000 року Залізничним РВ УМВС України у Львівській області; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2), мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_7 виданий 05.07.2004 року Залізничним РВ УМВС України у Львівській області; ідентифікаційний номер - НОМЕР_3), мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, в користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (юр. адреса: 01135, м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, 25; код ЄДРПОУ - 36470620) 802 917 (вісімсот дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) гривень 60 копійок заборгованості за кредитним договором №MKIZF3.4299.003 від 30.03.2011року.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №MKIZF3.4299.003 від 30.03.2011року у розмірі 802 917 (вісімсот дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) гривень 60 копійок, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 711402,00 гривень; поточна заборгованість за процентами - 4782,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 66097,59грн.; сума пені - 20635,27 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки земельної ділянки №ZXP029520.4491.013 від 28.12.2012року, а саме на: земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,4964 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер - 4622481200:04:000:0202, яка розташована на території Гостинцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, та належить іпотекодавцеві - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (паспорт серії НОМЕР_8 виданий 27.05.1999 року Залізничним РВ УМВС України у Львівській області; ідентифікаційний номер - НОМЕР_4), мешканці та зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №926584, виданого Мостиською РДА 30.01.2009 року та Управлінням Держкомзему у Мостиському районі Львівської області, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:09:454:00006, реалізуючи предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частинах в користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 441 (трьох тисяч чотирьохсот сорока однієї) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили «___»______ 20 р.

Суддя Ю.Б. Білоус