Рішення № 35299403, 04.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18455/13 04.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»доФізичної особи - підприємця Захарової Валентини Сергіївнипростягнення 6 773,68 грн.Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

від позивача:Форофонтова-Гуз Г.Д., дов. б/н від 31.07.2013 р.від відповідача:не з'явився

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (надалі - ТОВ «Баядера Логістик») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Захарової Валентини Сергіївни (надалі - ФОП Захарова В.С.) про стягнення 6 773,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки №1376-11 від 01.01.2011 р. поставив відповідачу товар (алкогольні напої), а останній свого грошового зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5 697,05 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 229,47 грн., 20% річних у розмірі 441,37 грн. та штраф у розмірі 405,79 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.11.2013 р.

В судове засідання 04.11.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 27.09.2013 р. виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 04.11.2013 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 27.09.2013 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 5-А, кв. 37, на яку було надіслано ухвалу суду від 27.09.2013 р., підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.10.2013 р. Ухвала суду від 27.09.2013 р. отримана відповідачем за вказаною адресою 16.10.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №25419859.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

01.01.2011 р. між ТОВ «Баядера Логістик» (постачальник) та ФОП Захаровою В.С. (покупець) було укладено Договір поставки №1376-11 (надалі - «Договір»).

Згідно п 1.1 Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар.

Згідно п. 3.3 Договору постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.4 Договору підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та якістю.

Згідно п. 4.1 Договору найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Відповідно до 5.1 Договору ціна на товар визначена у прас-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення. Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п. 5.2 Договору). Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж усього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар (п. 5.3 Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору у період з 20.02.2013 р. по 24.05.2013 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 9 934,62 грн., що підтверджується видатковими накладними №49026/47470, №49036/47471 від 20.02.2013 р., №73972/71697 від 15.03.2013 р., №145514/148270, №150663/148309 від 22.05.2013 р. та №155637/151989 від 24.05.2013 р. Вказані накладні містять підписи та відтиски круглої печатки сторін.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, відповідачем було здійснено часткову оплату вартості товару у розмірі 4 237,57 грн. з яких 1 166,71 грн. було зараховано позивачем в якості часткового погашення заборгованості по видатковій накладній №73972/71697 від 15.03.2013 р., 1 570,86 грн. по видатковій накладній №145514/148270 від 22.05.2013 р. та 1 500,00 грн. по видатковій накладній №150663/148309 від 22.05.2013 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та видаткових накладних №49026/47470, №49036/47471 від 20.02.2013 р., №73972/71697 від 15.03.2013 р., №145514/148270, №150663/148309 від 22.05.2013 р. та №155637/151989 від 24.05.2013 р. товар становить 5 697,05 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Договір №1376-11 від 01.01.2011 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14-ти календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Отже, грошове зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару за видатковими накладними №49026/47470, №49036/47471 від 20.02.2013 р. мало бути виконане до 06.03.2013 р., за накладною №73972/71697 від 15.03.2013 р. до 29.03.2013 р., за накладними №145514/148270, №150663/148309 від 22.05.2013 р. до 05.06.2013 р., та за накладною №155637/151989 від 24.05.2013 р. мало бути виконано до 07.06.2013 р. (включно).

Відповідач в порушення умов Договору свого зобов'язання з оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними в повному обсязі не виконав, а тому на день винесення рішення у справі заборгованість відповідача становить 5 697,05 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 697,05 грн. на підставі Договору поставки за переданий позивачем товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ФОП Захарова В.С. обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5 697,05 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 229,47 грн., штраф у розмірі 405,79 грн. та 20 % річних у розмірі 441,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на тридцять календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару та прострочення виконання грошового зобов'язання більше тридцяти днів, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 229,47 грн. нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та штрафу у розмірі 405,79 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Згідно із ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманої від постачальника продукції, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Тобто, сторонами погоджено розмір процентів, які сплачує відповідач за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 07.03.2013 р. по 17.09.2013 р., то вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 20% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Баядера Логістик» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Захарової Валентини Сергіївни (03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 5-А, кв. 37; реєстраційний номер фізичної особи 1723417048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; ідентифікаційний код 35871504) основний борг у розмірі 5 697 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 05 коп., пеню у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 47 коп., штраф у розмірі 405 (чотириста п'ять) грн. 79 коп., проценти - 20% річних у розмірі 441 (чотириста сорок одна) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.11.2013 р.

Суддя С.В. Балац