Постанова № 35299037, 14.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 5019/1178/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачаНазаренко Є.О., дов. від 14.06.13відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Еко"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.07.13у справі№5019/1178/11 господарського суду Рівненської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Профі"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Еко"простягнення в сумі 133 342,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма-Профі" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Еко" про зобов'язання відповідача на виконання умов договору на впровадження очисних споруд на базі установки "КУБО" для очищення господарсько-побутових стічних вод об'ємом 10 куб.м/добу для адміністративно-виробничого комплексу № 14/07/09-01 від 14 липня 2009 року виконати наступні дії та встановити наступні строки виконання цих дій: розрахунок гранично допустимих скидів - в строк два тижні з моменту набрання чинності рішенням суду у справі; розробка робочого проекту - в строк два тижні з моменту набрання чинності рішенням суду у справі; поставка установки "КУБО" з блоком автономного живлення - в строк півтора місяця з моменту набрання чинності рішенням суду у справі; монтажні роботи технологічного, насосного обладнання, трубопроводів, запірно-регулярної арматури, електротехнічного устаткування, щита КВПіА - в строк два місяці з моменту набрання чинності рішенням суду у справі; пусконалагоджувальні роботи, здача в експлуатацію та навчання обслуговуючого персоналу - в строк два з половиною місяці з моменту набрання чинності рішенням суду у справі; стягнути з відповідача штраф у сумі 133342,37 грн. Позов мотивовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №14/07/09-01 від 14.07.2009 та обґрунтовано приписами статей 16, 610 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.01.2012 у справі №5019/1178/11 (суддя Мамченко Ю.А.) позов задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Еко" на виконання умов договору на впровадження очисних споруд на базі установки "КУБО" для очищення господарсько-побутових стічних вод об'ємом 10 куб.м/добу для адміністративно-виробничого комплексу № 14/07/09-01 від 14 липня 2009 року виконати наступні дії та встановити наступні строки виконання цих дій: розрахунок гранично допустимих скидів - в строк два тижні з моменту набрання чинності рішенням суду у справі; розробка робочого проекту - в строк два тижні з моменту набрання чинності рішенням суду у справі; поставка установки "КУБО" з блоком автономного живлення - в строк півтора місяця з моменту набрання чинності рішенням суду у справі; монтажні роботи технологічного, насосного обладнання, трубопроводів, запірно-регулярної арматури, електротехнічного устаткування, щита КВПіА - в строк два місяці з моменту набрання чинності рішенням суду у справі; пусконалагоджувальні роботи, здача в експлуатацію та навчання обслуговуючого персоналу - в строк два з половиною місяці з моменту набрання чинності рішенням суду у справі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Еко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Профі" 50000,00 грн. штрафу, 1418,42 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач, в порушення умов договору, роботи не виконав; акти виконаних робіт, надані відповідачем не є належним доказом виконання робіт, оскільки підпису замовника не містять. При цьому судом зазначено, що розмір штрафу, заявленого до стягнення, підлягає зменшенню з урахуванням приписів статті 233 Господарського кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 (судді: Василишин А.Р. - головуючий, Юрчук М.І., Крейбух О.Г.) перевірене рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Еко" в доход державного бюджету України штраф у розмірі 1699,99 грн. відповідно до пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог апеляційного суду.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Еко" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині задоволення позовних вимог скасувати, в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 853, 882 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що факт виконання робіт за договором підтверджено актами приймання-передачі виконаних робіт, видатковими накладними, а також листом позивача про заміну насосу. Крім того, умовами договору передбачена оплата вартості робіт за кожен наступний етап лише після виконання попередніх етапів.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.07.2009 між сторонами у справі було укладено договір №14/07/09-01 на впровадження очисних споруд на базі установки "КУБО" для очищення господарсько-побутових стічних вод об'ємом 10 куб.м./добу для адміністративно-виробничого комплексу позивача, за умовами якого виконавець (відповідач) зобов'язався виконати комплекс робіт по впровадженню очисних споруд, а замовник (позивач) зобов'язався прийняти завершений комплекс робіт та повністю оплатити його вартість. Згідно з пунктом 1.2 договору виконавець, згідно технічного звіту про інженерно-геологічні вишукування, зобов'язується своїми силами, з використанням своїх матеріалів та за власний рахунок виконати комплекс робіт, який включає: розрахунок граничнодопустимих скидів; розробку робочого проекту (проектно-кошторисної документації, в т.ч. розподіл ОВНС); захист, погодження та отримання позитивного висновку робочого проекту в службі Укрінвестекспертиза та інспектуючих органах (усунення недоліків робочого проекту, у разі наявності); поставку установки "КУБО" з блоком автономного живлення; транспортування установки "КУБО" від виконавця (склад в м. Рівне) до місця впровадження очисних споруд; монтажні роботи технологічного, насосного обладнання, трубопроводів, запірно-регулюючої арматури, електротехнічного устаткування, щита КВПіА; пусконалагоджувальні роботи; здача в експлуатацію; навчання обслуговуючого персоналу; гарантійне обслуговування. Загальна вартість виконання комплексу робіт складає 146754,00 грн. (пункт 2.2 договору). Пунктом 3.2 договору погоджено, що весь комплекс робіт повинен бути виконаний виконавцем, а роботи повинні бути здані замовнику у повному обсязі до 31.10.2009. Відповідно до пункту 3.9 договору датою завершення комплексу робіт вважається дата підписання позивачем акта здачі-прийняття виконаних робіт. Пунктом 8.2 договору передбачений штраф у випадку порушення виконання календарного плану робіт (додаток №2 до договору) з вини виконавця. Додатком №1 до договору погоджено договірну ціну на впровадження очисних споруд на базі установки "КУБО" для очищення господарсько-побутових стічних вод об'ємом 10 куб.м./добу для адміністративно-виробничого комплексу ТОВ "Сігма-Профі". Додатком №2 до договору узгоджено строки виконання етапів робіт, їх вартість та умови оплати.

Судами установлено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальній сумі 130204 грн., однак, в порушення умов договору, відповідач роботи не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Профі" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Еко" виконати умови договору на впровадження очисних споруд на базі установки "КУБО" для очищення господарсько-побутових стічних вод об'ємом 10 куб.м/добу для адміністративно-виробничого комплексу № 14/07/09-01 від 14 липня 2009 року, а також про стягнення штрафу, передбаченого пунктом 8.2 договору у розмірі 133342,37 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу). За приписами статті 599 Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Кодексу). Частиною 4 статті 882 Кодексу унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько -правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 цього Кодексу у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Еко" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.07.13 у справі №5019/1178/11 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова