Постанова № 35299021, 12.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 910/163/2013 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаУдалова Т.Г. - керівника розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"на постановувід 03.09.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/163/2013 господарського суду міста Києва за позовомДочірнього підприємства "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" простягнення 31862,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" про стягнення боргу в розмірі 31862,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року (суддя Літвінова М.Є.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" на користь Дочірнього підприємства "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" основного боргу в сумі 31862,00 грн. та вирати по сплаті судового збору в розмірі 1609,00 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року і направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 601 Цивільного кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", статті 33, пункту 7 статті 105 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012 року між Дочірнім підприємством "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Відкритим акціонерним товариством "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" було укладено договір №23.

Відповідно до п.1.1 наймодавець надає житлові приміщення, що знаходяться на його балансі та утриманні, для тимчасового проживання працівників наймача, а наймач використовує житлове приміщення за прямим призначенням та частково компенсує наймодавцеві витрати на його утримання.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що наймодавець утримує житлофонд, що знаходиться на його балансі та забезпечує належні умови для проживання працівників наймача відповідно до чинних норм і "Положення про гуртожитки".

Відповідно до п.2.4. Договору наймодавець щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця, виставляє рахунки наймачу на оплату за проживання працівників.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що наймач щомісячно, але не пізніше 10 числа поточного місяця, сплачує наймодавцю часткову компенсацію витрат на утримання за ліжко-місця у гуртожитках та кв. м. в будинках для малосімейних, фактично зайнятих працівниками та членами їх сімей.

Відповідно до п. 3.3. Договору при звільненні з роботи працівника, якому надане житлове приміщення згідно з цим договором, наймач зобов'язаний в тижневий термін повідомити про це наймодавця в письмовій формі з метою його відселення, виписки і виключення з розрахунків за даним договором.

Пунктами 4.1.1., 4.1.2. договору визначено, що доплата відповідачем за одне ліжко-місце, яке займає його працівник, становить 160,00 грн.; кількість ліжко-місць відповідача - 31.

Згідно із п. 6.1 договору термін його дії встановлений з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

В період з січня 2012 року по жовтень 2012 року позивач надав працівникам відповідача у січні 31 ліжко-місце, лютому, березні - по 28 ліжко-місць та квітні - жовтні - по 25 ліжко-місць, чим виконав умови договору. Водночас, відповідач сплатив надані послуги частково у сумі 15 036, 00 грн., в зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 31 862, 00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, витрати, на утримання ліжко-місць, фактично зайнятих працівниками та членами їх сімей відповідно до п. 3.1 договору не компенсував.

Твердження відповідача про відсутність доказів проживання його працівників у житлових приміщеннях, що є предметом договору, судами спростовані з огляду на те, що між сторонами складено акти звірки працівників, які проживають у гуртожитках та житлових будинках ЖУ "Південне".

Будь-яких доказів, які спростовують відомості, зазначені в актах відповідач не надав.

Більш того, згідно п. 3.3 договору при звільнені з роботи працівника, якому надане житлове приміщення згідно з цим договором, наймач зобов'язаний в тижневий термін повідомити про це наймодавця в письмовій формі з метою його відселення, виписки і виключення з розрахунків за даним договором. Відповідач доказів з цього приводу також не надав.

Посилання відповідача на відсутність підстав для компенсації витрат за проживання осіб, які не є його працівниками суд апеляційної інстанції спростував, оскільки згідно п. 3.1 договору наймач щомісячно, але не пізніше 10 числа поточного місяця, сплачує наймодавцю часткову компенсацію витрат на утримання за ліжко-місця у гуртожитках та кв. м. в будинках для малосімейних, фактично зайнятих не тільки працівниками, а й членами їх сімей.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в касаційній скарзі судами попередніх інстанцій досліджувались та визнані необгрунтованими, оскільки в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач не довів обставин, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року у справі № 910/163/2013 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач