Постанова № 35298890, 14.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 901/1062/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:Є.Борденюк, І.Вовка, Н. Капацин,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сферіна постановувід 02.09.2013Севастопольського апеляційного господарського судуу справі№ 901/1062/13за позовомЗаступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя, Будинкоуправління №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя Міністерства оборони УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит"простягнення 41 021,45грн В судове засідання прибули :прокурорШекшеєва В.С. (прокурор Генеральної прокуратури України, посвідчення № 015375) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення прокурора та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя, Будинкоуправління №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит" заборгованості за договором оренди в сумі 41 021,45грн.

Згодом прокурором, представником КЕВ м. Сімферополя та Міністерством оборони України надані суду заяви про зменшення позовних вимог стосовно стягнення основної заборгованості і суми пені, а також заявлено про відмову від позовних вимог щодо стягнення суми ПДВ у зв'язку з тим, що Будинкоуправління №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя на даний час не є платником ПДВ.

Остаточно заявники позову просили присудити до стягнення з відповідача на користь Будинкоуправління №1 18898,99грн боргу, 408,36грн пені та 5840,19грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.12.2003 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополя та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит" укладений договір оренди нежитлових приміщень № 34/2004, проте відповідач умови договору належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за період з грудня 2012 по лютий 2013 року і стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення з орендаря суми заборгованості і застосування відповідальності за несвоєчасне виконання господарського зобов'язання, передбаченої договором.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 (суддя В.Толпиго) позовні вимоги задоволені з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог, шляхом присудження до стягнення 18 898,99 грн. заборгованості, 408,36 грн. пені та 5 840, 19 грн. штрафу, в частині присудження до стягнення з відповідача суми ПДВ провадження у справі припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України, судом вирішене питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2013 присуджено до стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 459,80грн судового збору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 (колегія суддів: Ю.Борисова, В.Гонтар, І.Черткова) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 скасоване в частині присудження до стягнення 5840,19 грн штрафу. Визнаний частково недійсним пункт 11.3 Договору, яким передбачена відповідальність орендаря у формі сплати штрафу в розмірі 3 % від вартості орендованого майна у разі прострочки сплати платежів за договором та невиконання вимог п. 5.3 Договору, понад 3 місяці. В іншій частині судове рішення з урахуванням додаткового рішення залишене без зміни.

Постанова суду мотивована таким.

Відповідно до акта прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит" передані нежитлові приміщення будівлі гуртожитку за генеральним планом №18 площею 200 кв.м., розміщені за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська 17а/вул. Субхі 1, військове містечко № 267.

Судом встановлено, що на оплату орендної плати, експлуатаційних витрат, відшкодування земельного податку, штрафних санкцій з грудня 2012 року по лютий 2013 рік Будинкоуправління №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя пред'явило орендарю рахунки.

Також судом встановлено, що платіжним дорученням № 368 від 08.04.2013 ТОВ "Торговий дім "Фаворит" сплатило Будинкоуправлінню №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя 10 956,87грн за орендну плату за грудень 2012 року за рахунком № 97 від 20.12.2012.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнала обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 18 898,99грн та суми пені в розмірі 408,36грн, оскільки такий висновок узгоджується з наданими позивачем письмовими доказами у справі та пунктами 3.5, 11.3 (ч. 1) договору сторін.

Враховуючи зауваження ТОВ "Торговий дім "Фаворит" щодо неправильного обчислення суми пені за Договором з огляду на відсутність доказів правильного нарахування експлуатаційних витрат і витрат з опалення, податку на землю, що включені до розрахунку боргу, колегія суддів апеляційної інстанції прийняла до уваги, що ані письмових доказів, ані контррозрахунків відповідач не представив, при цьому не заперечуючи проти обставин неналежного виконання ним умов орендного договору і виникнення у зв'язку з цим заборгованості.

Разом з тим, доводи товариства щодо незаконності присудження до стягнення з нього суми штрафу в розмірі 5840,19грн, колегія суддів апеляційної інстанції визнала обґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; при цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 пункту 11.3 Договору встановлено, що за прострочення платежів з орендної плати, за надані комунальні послуги та невиконання вимог пункту 5.3 понад три місяці, орендар сплачує штраф в розмірі 3% від вартості орендованого майна.

Відповідно до пункту 1.1 Договору вартість орендованого майна становить 194673,00 грн.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, положення ч. 2 п. 11.3 Договору не відповідають вимогам статті 549 ЦК України і порушують встановлений законодавцем порядок нарахування неустойки у вигляді штрафу за порушення договірного зобов'язання.

Статтею 83 ГПК України передбачене право господарського суду при прийнятті рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З врахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції визнав недійсним ч. 2 пункту 11.3 Договору.

Судове рішення першої інстанції в частині задоволення вимог позову про стягнення з відповідача 5840,19грн штрафу судом апеляційної інстанції скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права в частині визнання недійсним частково пункту 11.3 Договору та відмови у присудженні до стягнення штрафу, просить постанову у цій частині скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією господарського суду апеляційної інстанції про те, що позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 3 % від вартості орендованого майна з підстав прострочення сплати орендних та комунальних послуг понад 3 місяці, заснована на п. 11.3 Договору, не відповідає положенням ст. 549 ЦК України, якими визначено, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Однак, визнання господарським судом апеляційної інстанції недійсним ч.2 п. 11.3 Договору є помилковим, оскільки зазначений пункт викладений таким чином: за прострочення платежів по орендній платі, за надані комунальні послуги та не виконання вимог п. 5.3, (яким передбачений обов'язок орендаря застрахувати майно) понад три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 3 % від вартості орендованого майна.

Якщо орендні платежі, комунальні послуги, обов'язок страхування майна є самостійними підставами для застосування відповідальності у формі сплати штрафу за неналежне їх виконання, то визнання недійсним цього положення, скасовує відповідальність орендаря за страхування майна.

Якщо зазначені вище підстави для застосування відповідальності у формі сплати штрафу, можуть оцінюватися лише в їх сукупності, та обставина, за якою може бути присуджений до стягнення штраф, не доведена.

Зважаючи на викладене, визнання недійсним ч. 2 п. 11.3 Договору є помилковим. Вимога про присудження до стягнення штрафу у розмірі 3 % від вартості орендованого майна за прострочку оплати орендних та комунальних платежів понад три місяці не заснована як на умовах договору так і на законодавчих положення, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 у справі № 901/1062/13 скасувати в частині визнання недійсним ч.2 п.11.3 договору оренди № 34/2004 від 25.12.2003. У решті - постанову залишити без змін.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

Н. Капацин