Постанова № 35298236, 11.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2013 р. м. Київ К/800/8647/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Лосєва А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РББ Груп»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2010

у справі № 2а-14997/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РББ Груп»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

третя особа - Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція у Дніпропетровській області

про визнання нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РББ Груп» звернулось до суду з позовом про визнання нечинним рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області № 0004292306 від 12.11.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26812 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в господарській одиниці - магазині «Плюс», який належить ТОВ «РББ Груп», складено акт № 00000419 від 28.10.2010, в якому зафіксовано порушення вимог п. 2.6 глави 2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не оприбуткування готівки у повній сумі її фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій на суму 5 362 грн. 40 коп. та не забезпечення друкування фіскального звітного чеку «Z» - звіту за 15.03.2010 згідно контрольної стрічки реєстратора розрахункових операцій за 15.03.2010.

На підставі результатів вказаної перевірки, 12.11.2010 відповідачем прийняте рішення № 0004292306 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26 812 грн.

Також судами встановлено, що перша розрахункова операція проведена 15.03.2010 о 08 год. 05 хв., роздруківка фіскального звіту проведена 16.03.2010 о 07. год. 44 хв.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підприємстві на торгівельних точках встановлена робоча зміна з 08:00 до 20:00 годин того ж дня; після закінчення робочої зміни, в 20:00 годин вечора продавцем магазину, який належить позивачу повинно бути роздруковано Z-звіт, на підставі якого до книги обліку розрахункових операцій (КОРО) заносяться дані денного звіту, відбувається «обнуління» регістрів даних РРО та вилучення суми готівки з РРО згідно надрукованого Z-звіту.

Однак, суд касаційної інстанції з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Пункт 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування.

У пункті 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування зміну визначено як період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті (додаток до названих Вимог) зазначено, що максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави зробити висновок, що друк Z-звіту у кінці зміни у межах 24 годин з початку реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту попередньої зміни слід розглядати як щоденний друк такого звіту.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо несвоєчасного оприбуткування позивачем готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій, у зв'язку з їх оприбуткуванням на наступний день, оскільки друк Z-звіту здійснено ним в межах 24 годин з часу реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту попередньої зміни, тобто у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах.

В даному випадку предметом оскарження є акт індивідуальної дії.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РББ Груп» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РББ Груп» задовольнити.

Скасувати рішення Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області № 0004292306 від 12.11.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РББ Груп» судові витрати в розмірі 192 грн.78 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)А.М. Лосєв