Рішення № 35297584, 29.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа №22-11091 Головуючий у 1-й інстанції Антипова Л.О.

Доповідач Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Котули Л.Г.

при секретарі Круглик В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» до ОСОБА_1, третя особа: Приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія», укладеного 27 квітня 2010 року між ТОВ «Харвест Мун Іст» та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 і зареєстрованого в реєстрі за № 621 та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, сплачені за частку у сумі 403 170,00 грн. та судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що спірний договір був укладений під впливом обману з боку ОСОБА_1, оскільки він приховав від покупця - ТОВ «Харвест Мун Іст» той факт, що майно СТОВ «Агрофірма «Славія», частка у статутному капіталі якого продавалася, перебувало в іпотеці у ВАТ Банк «Біг Енергія» в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між банком та ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності задоволені. Визнано недійсним договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія», укладеного 27.04.2010 р. між ТОВ «Харвест Мун Іст» та ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 30.10.1998 р.), посвідчений приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 621. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві ЗО. 10.1998 р.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» (код ЄДРПОУ 32886518, 07500, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Торфяна, 11, п/р 26003002198001 в ПАТ «Індекс Банк», м. Київ, МФО 300614) грошові кошти у розмірі 403 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 30.10.1998 р.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» (код ЄДРПОУ 32886518, 07500, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Торфяна, 11, п/р 26003002198001 в ПАТ «Індекс Банк», м. Київ, МФО 300614) судовий збір у розмірі З 441,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу та посилаючись на його незаконність та необгрутованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначав, що правових підстав до застосування ст. 230 ЦК України до правовідносин, які виникли між сторонами у суду першої інстанції не було.

Предметом спірного договору купівлі-продажу від 27.04.2010 р. була частка в статутному капіталі СТОВ "Агрофірма "Славія". В момент укладення спірного договору його частка існувала і йому належала, не була під арештом чи в заставі, на неї не мали прав треті особи, вона не була предметом судових спорів. Внаслідок вчинення договору купівлі-продажу між сторонами частка в статутному капіталі СТОВ "Агрофірма "Славія" перейшла у власність покупця. Однак, суд першої інстанції неправомірно ототожнив частку в статутному капіталі товариства (корпоративні права) з майном товариства.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписом ст. 309 ЦПК України ч. 1 підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: п.3 невідповідність висновків суду обставинам справи; п.4 порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положенням п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія», укладений 27.04.2010 р. між ТОВ «Харвест Мун Іст» та ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що між ТОВ «Харвест Мун Іст» та відповідачем ОСОБА_1 27 квітня 2010 року був укладений договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія». Договір посвідчений приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 621.

Згідно п. 1 договору продавець передає покупцю, а покупець приймає у власність частку у статутному капіталі СТОВ «Агрофірма «Славія» у розмірі 35 520,00 грн., що становить 32 % статутного капіталу, та сплачує за неї грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному договором. Згідно п. 4 договору частка продається за ціною 403 170,0 грн., які повністю перераховані покупцем на поточний рахунок продавця до моменту підписання цього договору, тобто сторона покупця з такою ціною погодилась.

В момент укладення спірного договору частка відповідача існувала і йому належала, не була під арештом чи в заставі, на неї не мали прав треті особи, вона не була предметом судових спорів. Внаслідок вчинення договору купівлі-продажу між сторонами частка в статутному капіталі СТОВ "Агрофірма "Славія" перейшла у власність покупця.

12 січня 2012 р. ТОВ «Харвест Мун Іст» припинило свою діяльність шляхом реорганізації та приєднання до ТОВ «Баришівська зернова компанія». З часу укладення спірного договору і до часу реорганізації ТОВ «Харвест Мун Іст» пройшло 1,9 року, але будь-яких спорів з приводу укладеного договору між учасниками самого договору не виникало, питання щодо вчинення обману не ставилось. Позов до суду був пред`явлений лише 17 квітня 2013 р. і то ТОВ «Баришівська зернова компанія», яке не було стороною договору і підставами визнання договору зазначило ст. 230 ЦК України.

За правилами ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

В п. 6 постанови від 6 листопада 2009 року N 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і

застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК ; в п 20 правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значенн; п. 26 Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

За приписом ст. 167 ГК України, властивостями частки в статутному капіталі товариства є корпоративні права, які включають правомочності на участь особи, що володіє часткою, в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пред`являючи позов до суду ТОВ «Баришівська зернова компанія» посилалась на обман зі сторони відповідача, який, на його думку полягав в тому, що майно СТОВ "«Агрофірма «Славія», частка у статутному капіталі якого продавалася (32%), перебувало в іпотеці у ВАТ Банк «Біг Енергія» в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між банком та ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт».

Разом з тим, задовольняючи позов та визнаючи договір купівлі-продажу частка у статутному капіталі недійсним, суд першої інстанції в обгрутування рішення та обману позивача відповідачем поклав договір іпотеки майна товариства, а відтак суд неправомірно прирівняв частку в статутному капіталі товариства (корпоративні права) з майном товариства.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Стороною спірного договору купівлі-продажу ТОВ «Баришівська зернова компанія» не була, не укладала спірний договір , не виконувала його умови, а тому і не може бути обманутим відповідачем. До того ж, предметом договору купівлі-продажу була частка статутного капіталу, а не майно товариства. А в розумінні ст. 60 ЦПК доказування не може гругтуватись на припущеннях.

За таких обставин, рішення суду про задоволення позовних вимог не можна визнати законним та обгрутованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення , яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: