Рішення № 35257441, 13.11.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/13273/2013 Головуючий у першій інстанції - Ганечко О.М.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Телятник І.М.,

за участю:

представника позивача ХмироваЕ.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2009 року ВАТ «КБ «Надра» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в сумі 492679 грн. 80 коп., судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн., посилаючись на те, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки щодо повернення кредитних коштів.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2010 позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість в сумі 492679 грн. 80 коп. та судові витрати в розмірі 1950 грн. 00 коп., а всього 494629 грн. 80 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.08.2013 залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, відмовивши в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафних санкцій та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вказує, що на час ухвалення рішення судом невірно обрахована сума боргу, не перевірено обсяг відповідальності поручителя, а також суд безпідставно стягнув з відповідачів судові витрати в солідарному порядку, що не передбачено законом. Крім того, вважає, що судом стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в більшому розмірі, ніж було визначено чинним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 повторно не з'явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржено представником відповідача лише в частині задоволення вимог про стягнення пені, штрафних санкцій та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, однак в мотивувальній частині також наведені й інші доводи, які не відповідають вимогам скарги зазначеним в її прохальній частині.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором та договором поруки, укладеними між сторонами, щодо вчасного повернення кредиту та плати за його користування (відсотків), що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає, в силу вимог договору та закону, солідарному стягненню з відповідачів. Також суд прийшов до висновку про солідарне стягнення з відповідачів судових витрат.

Колегія суддів не може погодитись лише з висновком суду щодо солідарного стягнення з відповідачів судових витрат, а в решті висновки суду повністю ґрунтуються на вимогах закону.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 18.10.2007 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 030/45/07-ф, згідно якого останньою було отримано кредит на суму 63787,50 доларів США строком до 12.10.2032 із сплатою 12,49% річних за користування кредитом для придбання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В забезпечення повернення кредиту між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, в забезпечення повернення кредиту, відповідно до Договору поруки від 18.10.2007, ОСОБА_5 виступив поручителем за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 договору, відповідач ОСОБА_3 брала на себе зобов'язання забезпечити своєчасне повернення грошових коштів, шляхом погашення боргу відповідно до графіку погашення заборгованості, сплатити нараховані відсотки за користування кредитом, комісію за управління кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з умовами даного договору.

Згідно п. 5.2. договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредитк, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Судом обґрунтовано встановлено, що станом на 01.04.2009 кредитна заборгованість відповідача перед позивачем становить 485775 грн. 14 коп., заборгованість по відсоткам - 4719 грн. 02 коп. та пеня - 2185 грн. 64 коп.

При цьому, слід зазначити, що посилання апелянта на неправильне обрахування заборгованості на час ухвалення рішення з огляду на офіційний курс долара США до гривні, є безпідставним, оскільки позивачем обрахована заборгованість виходячи з офіційного курсу долара США до гривні станом на 01.04.2009.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредитні платежі, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, слід зазначити, що ч. 2 вказаної статті наголошує, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

Тому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з цим, ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановлених договором поруки.

З наведеного вбачається, що нарахування позивачем і стягнення судом в солідарному порядку з боржника та поручителя суми боргу, відсотків та пені відповідає умовам укладених між сторонами договорів та вимогам закону, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, натомість, відповідачі, в односторонньому порядку, відмовились виконувати взяті на себе зобов'язання щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Таким чином, в суді першої інстанції знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, а отже, суд цілком правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення солідарно з відповідачів суми кредиту, відсотків за його користування та пені, передбачених договором.

При цьому, слід зазначити, що наведені апелянтом доводи щодо не перевірки судом обсягу відповідальності поручителя, не можуть братись до уваги і суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних підстав надавати їм правову оцінку, оскільки рішення суду поручителем не оскаржено, а апелянт не наділений повноваженнями виступати від імені та в інтересах поручителя.

Також є не обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідачів витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 25.06.2009 (а.с. 17).

Постановою КМУ № 361 від 14.04.2009 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ» було визначено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн., які правомірно були сплачені позивачем при зверненні до суду, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 1).

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Разом з цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо помилкового стягнення з відповідачів в солідарному порядку судових витрат.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, процесуальним законом не передбачено солідарного стягнення судових витрат, а тому останні, не дивлячись на солідарне стягнення з відповідачів заборгованості, підлягають стягненню в рівних частинах з кожного відповідача.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду лише в частині щодо розподілу судових витрат, а в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року в частині розподілу судових витрат - скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (м. Київ, вул. Артема, 15, МФО 321024, ідентифікаційний номер 20025456) 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. державного мита та 125 (сто двадцять п'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. у відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (м. Київ, вул. Артема, 15, МФО 321024, ідентифікаційний номер 20025456) 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. державного мита та 125 (сто двадцять п'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. у відшкодування судових витрат.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості в сумі 492679 (чотириста дев'яносто дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 80 коп. - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді