Ухвала суду № 35297438, 10.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/10451/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

за участю представників:

позивача: - Бруснік Т.Г (довіреність №015/1-4281 від 19 серпня 2013 року),

відповідача: - Малютіної В.Е (довіреність №5013/9/10-14 від 19 серпня 2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року

у справі № 2а/0470/10451/12

за позовом приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000070620 та №0000080620 від 28 лютого 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги.

На підставі клопотання, у судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

У судовому засіданні представник приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року, в якому підприємство мало взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс Плюс», за результатами якої складено акт №24/08-06-231/31550176 від 14 лютого 2012 року.

Зокрема, податковим органом під час перевірки прийнято до уваги вирок Індустріального суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2011 року у справі №0417/1-208/201, яким встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс плюс» реальна господарська діяльність не здійснювалась, проводились безтоварні операції, спрямовані на надання вигоди третім особам.

До перевірки приватним акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання» не надані договір №307 від 16 жовтня 2009 року, технічні паспорта та сертифікати якості на товарно-матеріальні цінності, основні засоби, що придбані у товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс Плюс», інформацію щодо фактичного перетину через контрольно-пропускні пункти придбаних товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, документального підтвердження місць виконання поставки товарно-матеріальних цінностей та основних засобів.

За висновками перевірки встановлені порушення Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з контрагентом-постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс плюс»; пункту 1.4. статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, що призвело до заниження суми податку на додану вартість; підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду; пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року: №0000070620, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 112500 гривень, штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28125 гривень; №0000080620 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 168750 гривень, штрафних (фінансових) санкцій у сумі 42187,50 гривень.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент спірних відносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Статтею 1 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи (на паперових та машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем копії документів в повній мірі не підтверджують зміст та обсяг господарських операцій, пов'язаних з виконанням певного комплексу робіт та послуг, тобто не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не доводять наявність фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс плюс».

Таким чином, враховуючи що, під час розгляду справи не доведено фактичного виконання господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс Плюс» - складені первинні документи та податкові накладні не мають юридичного значення для цілей формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, отже прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень є правомірним, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим