Рішення № 35295881, 05.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р.Справа № 922/4454/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Український графіт" до ТОВ "Українська нафто-газова компанія", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Колеснік О.Г.

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Український графіт" (далі - позивач), звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія", м. Харків, (далі - відповідач) заборгованості в сумі 1138775,99 грн., а також до стягнення заявлена су а судового збору у розмірі 22775,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №ПН/13-385/804/32976/04 від 28.02.2013 року.

Позивачем у відповідності до п.5.1 договору належним чином виконано свої обов'язки, а саме перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1827684,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №22868 від 27.08.2013 року, в якості оплати за поставку природного газу в серпні 2013 року та попередньої оплати за природний газ за вересень 2013 року.

Однак відповідач в порушення п. 2.1., пп.6.2.1 Договору свого зобов'язання не виконав та не здійснив поставку газу позивачу.

Представником позивача через канцелярію суду надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову та судових витрат на рахунках:

- №2600730135253, №2604130135253, №2600630235253, №2600430435253, №2600530335253 відкриті у ПАТ "Реал Банк", МФО 351588;

- №26003082859001 відкритий у "Банк національний кредит" МФО 320702;

- №26009300487406, №26032300487406 відкриті у філії Харківського обласного управління АТ "Державний ощадний банк" МФО 351823;

-№26009310848802, №26000310848801, №26007310848804, №26008310848803 відкриті у філії АБ "Південний" в м. Києві, МФО 320917;

- №26000339894500 відкритий в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач посилається на можливість утруднення або можливість невиконання відповідачем рішення суду по даній справі у зв'язку з винесенням рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2013 року по справі №922/3312/13, яким присуджено до стягнення з ТОВ "Українська нафто - газова компанія" на користь ТОВ "Регіон" грошові кошти у сумі 1839370841,02 грн., які стягуються з розрахункового рахунку №2600730135253 у ПАТ "Реал Банк", що є тотожним рахунку, з якого ПАТ "Український графіт" просить стягнути заборгованість.

Таким чином, позивач вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, які полягають у накладенні арешту на майно та грошові кошти відповідача, виконання рішення суду, яке буде винесено за результатами розгляду даної справи, буде неможливе або можуть виникнути ускладнення при його виконанні.

Згідно з ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову»).

Окрім того, особа яка подала заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, тобто довести відповідність (співвідношення) права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

До заяви про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства "Український графіт" не надано жодних доказів та не наведено достатнього обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява Публічного акціонерного товариства "Український графіт" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

У призначеному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, та заяву про забезпечення позову підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив та не надав витребуваних документів.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.02.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № ПН/13-385/804/32976/04 купівлі-продажу природного газу ( а.с.11-15).

У відповідності до предмету договору відповідач зобов'язався передати позивачеві природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору ( п.1.1 договору). Газ, що поставляється за цим договором, використовується позивачем виключно для власних потреб ( п.1.2 договору).

Згідно п. 2.1. договору відповідач зобов'язався передати а, позивач сплатити та прийняти природний газ в 2013 році в об'ємах до 9100,00 тис. м. куб.

Приймання-передача газу, поставленого відповідачем позивачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання - передачі природного газу. (п.3.4 договору).

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Оплату за поставлений позивачу природний газ сторони погодили наступним чином :

20 % вартості до 25 числа місяця що передує місяцю поставки,

40 % вартості до 10 числа місяця поставки,

40 % вартості до 25-го числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем споживання (п. 5.1 договору)

Умовами п. 7.8. договору передбачено, що за недопостачання природного газу продавець повертає за вимогою покупця невикористану попередню оплату та сплачує покупцю пеню в розмірі 8% від вартості природного газу недопоставленого у визначений договором термін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положення ст. 693 Цивільного кодексу України передбачають, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи встановлено, що позивач відповідно до умов договору свої зобов'язання виконав та здійснив попередню оплату відповідачеві за поставку природного газу, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи, крім того, сторонами проведено звірку взаємних розрахунків за серпень 2013 року по договору №П/13-385/804/32976/04 про що складено Акт звіряння станом на 31.08.2013 року, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками ( а.с.18).

В свою чергу, відповідач зобов'язання щодо поставки газу не виконав та суму попередньої оплати не повернув.

У судовому засіданні та матеріалами справи встановлено, що станом на дату звернення з позовною заявою, грошові кошти в сумі 1138775,99 не були повернуті відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання останнім свого зобов'язання щодо поставки газу позивачу, а тому на підставі викладеного, враховуючи наведені норми законодавства, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які містяться у матеріалах справи та мають значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія", ЄДРПОУ 37764888 (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 24, р/р 2600730135253 у ПАТ "РеалБанк", МФО 351588) на користь Публічного акціонерного товариства "Український графіт", ЄДРПОУ 00196204 (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, п/р 26008900301 в ПАТ "МетаБанк" м. Запоріжжя, МФО 313582) суму попередньої оплати у розмірі 1 138 775,99 грн. та судовий збір у розмірі 21055,02 грн.

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Український графіт" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.