Постанова № 35295663, 06.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.Справа № 815/3879/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Кравченко К.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Банник Наталії Сергіївни та представника відповідача - Лупуленко Олесі Пантелеївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат" та Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним акта та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправним акту ДПІ від 18 березня 2013 року за №27/15-510/30662800 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 квітня 2013 року за №0000201505 і №0000191505.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки податкового органу стосовно включення податкових накладних до складу податкового кредиту, які оформлені з порушенням вимог чинного податкового законодавства є необґрунтованими та такими, що суперечать дійсності, оскільки назва підприємства, наведена у відповідних накладних, відповідає відомостям підприємства, зазначеним у його Статуті. Також, підприємством зазначено, що відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а тому неприйняття накладних в зв'язку з невірно вказаним видом цивільно-правової угоди та невірно заповненим описом товарів/послуг є безпідставним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Суд скасував податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року за №0000201505 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 28527,00 грн.., та за №0000191505 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період січень 2013 року у розмірі 410241,00 грн. в частині зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період січень 2013 року у розмірі 374592,00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Також, не погоджуючись з постановою суду, ТОВ подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2013 року позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за січень 2013 року, в якій було задекларовано податкових зобов'язань 45324 грн., податкового кредиту 463052 грн., та від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 463052 грн. - 45324 грн.=410241 грн., які були включені у рядок 20.1 «у зменшення суми податкового боргу з ПДВ» декларації.

На підставі наказу ДПІ від 27 лютого 2013 року за №348, направлення на перевірку від 27 лютого 2013 року за №354 фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18 березня 2013 року за №27/15-510/30662800, яким встановлено порушення п.198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України (далі ПК України), що виразилося у включенні у податковий кредит січня 2013 року податкових накладних, оформлених з порушенням встановленого порядку (заповнені не державною мовою, невірно вказано назву підприємства, невірно вказано вид цивільно-правового договору, невірно заповнено опис (номенклатуру) товарів/послуг відповідно до укладених договорів), внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за січень 2013 року на загальну суму 429259,00 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в декларації за січень 2013 року на 19018,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2013 року на 410241,00 грн..

В зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року за №0000201505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28527,00 грн., в тому числі за основним платежем - 19018,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9509,00 грн., та за №0000191505, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 410241,00 грн. за звітний період січень 2013 року.

Складання Акту проведеної перевірки, а також винесення зазначених податкових-повідомлень рішень і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про неправильність зазначення номенклатури товару/послуги не ґрунтується на конкретних вимогах законодавства, у зв'язку з чим є довільним тлумаченням відповідачем норм чинного законодавства України. Також, судом було зазначено, що відповідач не надав будь-яких пояснень та доказів в обґрунтування своїх доводів стосовно невірного визначення дати виникнення податкових зобов'язань у накладній від 13 грудня 2012 року за № 186, а тому висновок про неврахування цієї податкової накладної у складі податкового кредиту є необґрунтованим. Крім того, суду першої інстанції прийшов до висновку, що наявність у деяких податкових накладних деяких незначних помилок при перекладі з російської мови адреси місцезнаходження покупця не позбавляє можливості контролюючий орган ідентифікувати покупця товару та не свідчить про відсутність у позивача права на податковий кредит за цими податковими документами. Разом з тим, судом вказано, що помилкове зазначення виду цивільно-правового договору у накладній, отриманій позивачем від ТОВ «Бровари-Пластмас», а також невірне визначення у деяких податкових накладних назви покупця (невідповідність назві у статутних документах) позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за такими накладними.

Колегія суддів з урахуванням конкретних обставин справи не в повній мірі погоджується з наведеними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

За наслідками реалізації укладених ТОВ з контрагентами правочинів, на вимогу позивача та для формування податкового кредиту постачальниками товарів і послуг було видано позивачу податкові накладні, зокрема, від 31 січня 2013 року за № 4, від 26 грудня 2012 року за № 847, від 31 березня 2012 року за № 73, від 18 грудня 2012 року № 910, від 02 січня 2013 року № 714, від 11 січня 2013 року № 154 та інші.

Положеннями абз.1 п.198.6. ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначено обов'язкові реквізити податкової накладної, якими є: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД; номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Зменшуючи податковий кредит по накладній від 31 січня 2013 року за №13 загальною вартістю 997444,27 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 166240,71 грн., отриманій від МПП «АНИС», ДПІ виходив з невірного зазначення опису послуг, а саме: відповідно до умов договору підрядник зобов'язується виконати роботи з електрозабезпечення торгово-розважального комплексу, а в податковій накладній зазначено "електромонтажні роботи".

Відповідно до п.201.2. ст.201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В той же час, чинне законодавство, зокрема «Порядок заповнення податкової накладної», затверджений Наказом Міністерства Фінансів України від 01 листопада 2011 року за № 1379 (далі Порядок) не містить вимог про необхідність визначення у податковій накладній номенклатури товару/послуг у повній відповідності із предметом відповідного договору, рівно як і не містить вимог про детальне зазначення сутності та змісту наданих послуг.

Крім того, в наведеній накладній у графі "номенклатура товарів/послуг продавця" зазначено "електромонтажні роботи", в той час, як в договорі субпідряду вказані роботи з електрозабезпечення торгово-розважального комплексу, тобто роботи вказані в накладній та договорі співвідносяться, як загальне та часткове, а тому колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що твердження відповідача про порушення порядку заповнення податкової накладної від 31 січня 2013 року за №13 є необґрунтованими.

Стосовно заповнення податкових накладних, виданих ТОВ "Перша транспортна компанія" від 01 грудня 2012 року за №4 загальною вартістю 600,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 100,00 грн., від 15 грудня 2012 року за №114 загальною вартістю 750,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 125,00 грн., від 20 грудня 2012року за №154 загальною вартістю 1000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 166,67 грн., від 26 грудня 2012 року за №179 загальною вартістю 600,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 100,00 грн., від 28 грудня 2012 року за №206 загальною вартістю1000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 166,67 грн.; ТОВ "Софора Юг" від 28 грудня 2012 року за №97 загальною вартістю 2000,00 грн., в тому числі ПДВ 333, 33 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2 Порядку податкова накладна заповнюється державною мовою за встановленою формою шляхом: або видруковування такої форми з подальшим заповненням її платником податку на додану вартість розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору без підчисток і виправлень тексту та цифрових даних; або заповнення її в електронному вигляді з подальшим видруковуванням.

З аналізу наведених податкових накладних вбачається, що основний зміст накладних вказано державною мовою у відповідності з п.2 Порядку. Російською же мовою заповнено лише місцезнаходження покупця, однак на думку суду ця обставина не позбавляє можливості відповідача ідентифікувати місцезнаходження ТОВ, а тому враховуючи, що ДПІ не повинно формально ставитися до вимог заповнення податкової накладної, а також приймаючи до уваги, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку (положення пп.4.1.4 ст.4 ПК України) колегія суддів вважає неправомірними висновки ДПІ щодо зменшення податкового кредиту, сформованого за вищенаведеними накладними.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості виявленого ДПІ порушення стосовно невірного визначення дати виникнення податкових зобов'язань по податковій накладній від 13 грудня 2012 року за №186, отриманій позивачем від ТОВ «Бровари-Пластмас», оскільки на підтвердження наведених податковим органом висновків позивачем не було надано жодних пояснень та доказів у встановленому ст.71 КАС України порядку, на підставі яких суд міг би встановити наявність обставин, що обґрунтовують ці доводи ДПІ.

Щодо податкових накладних від 26 грудня 2012 року №847, від 31 березня 2012 року №73, від 18 грудня 2012 року №910, від 02 січня 2013 року №714, від 11 січня 2013 року №154, від 11 січня 2013 року №155, від 11 січня 2013 року №153, від 17 січня 2013 року №319, від 17 січня 2013 року №320, від 17 січня 2013 року №332, від 22 січня 2013 року №415, від 28 січня 2013 року №569, заповнених з порушенням порядку, а саме: з помилковим зазначенням назви покупця, яка визначена у статуті підприємства, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що положеннями ст.201 ПК України до обов'язкових реквізитів податкової накладної віднесено, зокрема, повну або скорочену назву покупця, зазначену у статутних документах юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що виписуючи вищевказані податкові накладні контрагенти позивача зазначали його назву як: Виробничо-комерційна фірма «Квадрат», товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Квадрат» та ПКФ «Квадрат», в той час, як за Статутом позивача його повне найменування українською мовою є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма "Квадрат"» та ТОВ «ВКФ "Квадрат"» у скороченому вигляді.

Отже, враховуючи, що вищенаведені податкові накладні оформлені з порушенням вимог статті 201 ПК України, а також приймаючи до уваги, що позивач в порядку п.201.10 ст.201 ПК України не звертався зі скаргою на постачальників, які порушили порядок заповнення накладної, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права відносити до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сформовані за вказаними накладними з невірним зазначенням назви позивача.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції щодо неможливості використання податкової накладної від 28 листопада 2012 року №412 для формування податкового кредиту в зв'язку з невірним зазначенням назви договору, колегія суддів вважає помилковим з врахуванням такого.

З податкової накладної від 28 листопада 2012 року №412 вбачається, що видом цивільно-правового договору, укладеного сторонами, є договір поставки, а безпосередньо з угоди позивача з ТОВ "Бровари-Пластмас" від 28 листопада 2012 року випливає, що її назвою є "Договір купівлі - продажу".

Абзацом 2 п.4 Положення зазначено, що у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України.

Згідно до п.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, положеннями п.2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також приймаючи до уваги сутність правочину, укладеного позивачем з ТОВ "Бровари-Пластмас", колегія суддів приходить до висновку, що вказана в накладній назва угоди та сам договір від 28.11.2012 року є правочинами, які регулюють однорідні договірні відносини в сфері цивільного права, а тому висновок суду першої інстанції щодо невірного визначення у вказаній податковій накладній укладеного між сторонами правочину та відповідно і щодо неможливості у зв'язку з цим зарахування до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 50000, 00 грн. є безпідставним та таким, що ґрунтується на помилковому трактуванні діючого законодавства.

Окрім іншого, під час апеляційного розгляду думка суду першої інстанції щодо не можливості ідентифікувати здійснені позивачем у березні-квітні 2013 року платежі на користь ТОВ "Бровари-Пластмас" за поставкою гофрованих труб, що відбулась 28 листопада 2012 року, не знайшла свого підтвердження, оскільки наявні у справі матеріали, зокрема, відомості руху по рахунку, специфікації та інші, дають змогу в повній мірі зробити ґрунтовний висновок про розмір, призначення та адресат сплачених позивачем коштів за отриманий товар.

А тому, приймаючи до уваги всю сукупність доводів та матеріалів справи, зокрема, податкову звітність та первинну документацію позивача, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо завищення ТОВ від'ємного значення з ПДВ на суму 410241,00 грн. не відповідають дійсності, оскільки під час апеляційного перегляду було встановлено, що позивачем протиправно сформовано податковий кредит по податковим накладним лише на суму 4667,00 грн., в той час, як податковий кредит в сумі 450898 грн. та відповідно від'ємне значення з ПДВ у розмірі 450898 грн. - 45324 грн. = 405574,00 грн. сформовано правомірно та у відповідності до чинного податкового законодавства.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимоги позивача про визнання протиправним акта ДПІ від 18 березня 2013 року за № 27/15-510/30662800 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, оскільки акт перевірки в даному випадку є лише засобом документування дій контролюючого органу та не є актом індивідуальної дії, його висновки самі по собі не породжують будь-яких прав та обов'язків для позивача, і оцінка цих висновків надається судом при розгляді наслідків перевірки, тобто при встановленні правомірності винесених за наслідками проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи. А тому, з урахуванням викладеного, судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог ТОВ.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат" - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі №0000201505 від 05 квітня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 28527 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі №0000191505 від 05 квітня 2013 року про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за січень 2013 року в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат" від'ємного значення суми ПДВ за січень 2013 року в розмірі 405574 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Ю.М. Градовський