Ухвала суду № 35295365, 21.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2009 р.справа № А37/243-07 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Резнікові Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2007 року у справі №А37/243-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імобільярі»

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривий Рігі Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У червні 2007 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Імобільярі»з адміністративним позовом про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області №0004482301/2 від 17 травня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням змін до позовної заяви, позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення підприємством позивача пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: про завищення валових витрат на суму 675518грн., яка сплачена за угодами, укладеними з підприємствами-постачальниками (ТОВ «Вектор С», ТОВ «Примаколір», ТОВ «Форестер», ТОВ «Імпекс-Контракт», ТОВ «Галаксі Плюс») у період з листопада 2003 по червень 2006 року. Позивач акцентує увагу на тому, що відповідачем не оспорюється наявність у позивача первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, але в той же час, вони не визнаються відповідачем в якості первинних документів з мотивів їх неналежного оформлення. Крім того, позивач вказує, що акт перевірки не містить інформації про те, які саме первинні документи оформлені неналежним чином і яких саме фактів здійснення господарських операцій не підтверджують. Посилаючись на абз.4 п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач зазначає, що дана норма пов'язує неможливість віднесення витрат до валових лише за умови непідтвердження їх розрахунковими, платіжними, а також іншими документами, обов'язковість ведення й зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Позивач вказує, що господарські операції з постачальниками з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг, а також валові витрати по ним підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, що наявні у позивача і перевірені відповідачем: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. При цьому зазначається, що відповідачем не надано доказів відсутності первинних документів, які підтверджують валові витрати позивача.

Постановою від 07.09.2007 року господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імобільярі»та визнав нечинним податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області №0004482301/2 від 17 травня 2007 року. При цьому суд зазначив, що податкова звітність позивача ґрунтується на документах бухгалтерського обліку, які містять грошові вимірники щодо здійснених платником податку господарських операцій; відсутність будь-якого реквізиту в первинному бухгалтерському документі не позбавляє його доказової сили, оскільки такий правовий наслідок не передбачений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права. Посилаючись на п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», апелянт вказує, що не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та збереження яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Крім того, посилаючись на абз.27 п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 року №363, апелянт вказує, що товарно-транспортні документи на здійснення перевезень товару від постачальників за період з 01.07.2003 року по 30.06.2006 року на підприємстві позивача відсутні. Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що посилання відповідача на відсутність в деяких бухгалтерських документах позивача встановлених Законом реквізитів не є підставою для спростування факту господарської операції. До того ж суд не взяв до уваги той факт, що підприємством укладено договори з купівлі-продажу товарів з постачальниками: ТОВ «Вектор С», ТОВ «Примаколір», ТОВ «Форестер», ТОВ «Імпекс-Контракт», ТОВ «Галаксі Плюс». Апелянт вказує, що дані акту перевірки свідчать про те, що надані для перевірки документи оформлені неналежним чином та не містять всіх необхідних реквізитів. Відповідно до довідок ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ від 30.11.2006 року №39250/7/238 та довідки форми №12-ОПП, ТОВ «Вектор С»знято з податкового обліку 17.05.2005 року та підприємство не звітує, остання декларація з ПДВ -вересень 2003 року, з податку на прибуток -Ш кв. 2003р.; від 12.12.2006 року № 45581/7/238 згідно з рішення господарського суду від 03.11.2006 року №Б24/241/05 ТОВ «Фористер»знято з податкового обліку. На думку апелянта, невірне застосування судом норм матеріального права призвелои до прийняття постанови, якою безпідставно скасовано податкове повідомлення-рішення Південної МДПІ у м.Кривий Ріг від 17.05.2007 року №0004482301/2.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає судове рішення законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Імобільярі»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.06.2006р. відповідачем складено акт №278/230-32097661 від 30.10.2006 року, в якому зазначено про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: про заниження податку на прибуток за вказаний період на суму 180383грн. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0004482301/0 від 10.11.2006р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 180383,0 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 90191,5 грн.

Як зазначено в акті перевірки, згідно з наданими на перевірку документами у періоді, що перевірявся, позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали, запчастини, мати мінераловатні) у ТОВ «Вектор С», ТОВ «Примаколір», ТОВ «Форестер», ТОВ «Імпекс-Контракт», ТОВ «Галаксі Плюс». Надані на перевірку документи оформлені неналежним чином та містять не всі необхідні реквізити. Товарно-транспортні документи на здійснення перевезень товару на підприємстві відсутні. Відсутні також інші документи, що підтверджують факт придбання товару, а саме: технічні паспорти, сертифікати якості, сертифікати відповідності тощо. Згідно з даними книги реєстрації виданих довіреностей на отримання товару від ТОВ «Вектор С»та ТОВ «Примаколір» довіреності не видавалися, а тому відсутня відмітка про оприбуткування цих товарів на складі. В товарних накладних, відповідно, не заповнена графа «№ доручення, посада особи, яка відповідальна за здійснення господарської діяльності». Крім того, підприємство не має власних складських приміщень та не отримує їх в оренду. Відповідно до акту перевірки у періоді, що перевірявся, підприємству надавалися транспортні послуги по перевезенню вантажів. Операції з перевезення товару не підтверджені первинними документами у вигляді товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт (наданих послуг). За висновком відповідача наведені обставини свідчать про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач зазначає про завищення підприємством валових витрат за 9 місяців 2003 року на суму 106060,грн., за ІУ квартал 2003 року - на суму 124000,0грн., за 1 квартал 2004 - 100991,0грн., II квартал 2004року - 135705,0грн.-за ІІІ квартал 2004року - 17793,0грн., за II квартал 2005року - 180969,0грн., 9 місяців 2005року -2200,грн., за 2005 рік - 185419,00грн., за І квартал 2006року - 1200грн., за І півріччя 2006року - на суму 5550,0грн., в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток в розмірі 180383,0 грн.

За результатами розгляду повторної скарги підприємства ДПА у Дніпропетровській області частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0004482301/0 від 10.11.2006 р. на суму 47727,0 грн. і прийняте нове податкове повідомлення-рішення №0004482301/2 від 17.05.2007р., відповідно до якого позивачеві визначено податкове зобов'язання з подат ку на прибуток за вказаний період у розмірі основного платежу - 148565,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 74282,5 грн.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, підтверджує обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Факти здійснення ТОВ «Імобільярі»господарських операцій із зазначеними суб'єктами господарювання щодо купівлі-продажу товару підтверджуються наданими позивачем копіями договорів із додатками до них, рахунків, накладних, платіжних доручень, довіреностей тощо. Факти отримання позивачем транспортних послуг підтвер джуються копіями договорів, рахунками, талонів замовника, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень про сплату цих послуг тощо. Дані наведених первинних документів в повній мірі відображені в документах синтетичного бухгалтерського обліку позивача, а саме: в його книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а також журналах-ордерах по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачаль никами», що не заперечується відповідачем.

Суд першої інстанції обґрунтовано не бере до уваги доводи відповідача, про те, що контрагенти позивача зняті з податкового обліку, оскільки не подавали податкової звітності. Так, судом встановлено, що на момент оформлення спірних первинних документів контрагенти позивача знаходились в Єдиному державному реєстрі, тобто не втратили відповідно до вимог ст.91 ЦК України правоздатності. За правилами ч.2ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. При цьому третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд першої інстанції вірно визначився, що надані з боку позивача письмові докази у сукупності дозволяють зробити висновок про документальне підтвердження спірних витрат позивача з придбання товару та транспортних послуг, тому виключення відповідачем цих витрат зі складу валових є неправомірним.

За приписами п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 ст.4 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно з п.5.11 зазначеної статті установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. За правилами абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 цієї ж статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У випадку відсутності бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку ст.164-2 Кодексом України про адміністративні правопорушення встановле на адміністративна відповідальність посадових осіб суб'єкта господарювання.

З наведеного вбачається, що податкова звітність ґрунтується на документах бухгалтерського обліку, які містять грошові вимірники щодо здійснених платником податку госпо дарських операцій; відсутність будь-якого реквізиту в первинному бухгалтерському докуме нті не позбавляє його доказової сили, оскільки такий правовий наслідок не передбачений За коном України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, посилання відповідача на відсутність в деяких бухгалтерських документах позивача встановлених Законом реквізитів не є підставою для спростування факту господарської операції.

Щодо відсутності у позивача технічних паспортів, сертифікатів якості та відповідності на придбаний товар, слід зазначити, що відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, в силу приписів вказаної статті, технічні паспорти, сертифікати якості та сер тифікати відповідності не є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки, ви ходячи зі своєї правової природи, не підтверджують і не можуть підтверджувати факт здійс нення господарської операції і будь-яким чином впливати на формування валових витрат.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2007 року у справі №А37/243-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2007 року у справі №А37/243-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А. Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна