Постанова № 35295328, 08.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2013 року № 826/16822/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ЕЛІТ"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління

Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ЕЛІТ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ", за результатами якої складено Акт № 388/22.5-03/35847508 від 23.08.2013 р. «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 року»; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по формуванню в акті № 388/22.5- 03 35847508 від 23.08.2013 р. «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період серпень 2013 року; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування у електронній базі «Податковий Блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) за період серпень 2013 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ 'ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) за період серпень 2013 року у електронній базі «Податковий Блок».

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Відповідачем незаконно було проведена перевірка та дії Відповідача пов'язані із проведенням перевірки Позивача, незаконними та такими які порушують законні права підприємства.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що перевірка проводилася у відповідності до законодавства, тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та п. 4,4 Наказу ДПА України від 22.04.2011 № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», Лінчук Надією Михайлівною, головним державним податковим інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508), за період: з 01.01.2013р. по 31.07.2013р.

За результатами перевірки складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період 01.01.2013р. по 31.07.2013р., від 23.08.2013 року №388/22.5-03/ 35847508 (надалі по тексту Акт).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено наступне: «На податкову адресу підприємства; 04073. м. Київ, Оболонський район, вул. Фрунзе. буд. 160, корп. Б. кв. 709 було здійснено виїзд, в результаті чого встановлено, що за вказаною адресою підприємство не знаходиться.».

Представником Відповідача надано суду заперечення на позовну заяву з додатком - Висновок «Про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним управлінням ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві» від 16.08.2013 р. за №3792/07-05 (надалі по тексту Висновок №3792/07-05).

В Висновку №3792/07-05 зазначено, що податкова адреса платника податків (ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ"): м. Київ, вул. Фрунзе, 160.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає, що ним на підставі п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України було проведено зустрічну звірку. В той же час зустрічна звірка не є перевірками і проводиться в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України, за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно із Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки провадяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Проте, як свідчать матеріали справи, Відповідачем було здійснено саме позапланову перевірку Позивача, про що свідчать складання Акту від 23.08.2013 року №388/22.5-03/ 35847508, оскільки в матеріалах справи відсутня Довідка.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки, а не навпаки.

Як видно з матеріалів справи, перевірка ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" проводилася Лінчук Надією Михайлівною, головним державним податковим інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в той час, як законодавством передбачено, що перевірки проводяться виключно на підставі Наказу.

Таким чином, в даному випадку для проведення перевірки мав слугувати саме наказ.

Крім того, підставою для перевірки мало стати виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ", та якщо ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" не надало пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит відповідача протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідачем не надано суду докази того, на підставі чого було проведено перевірку ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ".

Також, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази виходу співробітників Податкового органу на встановлення місця знаходження за адресою ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ": м. Київ, Оболонський район, вул. Фрунзе. буд. 160, корп. Б. кв. 709, та посилання в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки на відсутність ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" за адресою м. Київ, Оболонський район, вул. Фрунзе, буд. 160, корп. Б. кв. 709 є протиправним, оскільки в Висновку №3792/07-05 зазначено м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 160, що в свою чергу свідчить, що фактично не встановлювалося місце знаходження Товариства.

В Акті перевірки зазначено наступне: « 2.3.1. Місцезнаходження ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 04211, м. Київ, вул. Приозерна, д.2. Фактичне місцезнаходження підприємства: УКРАЇНА, 4073, М.КИЇВ, ОБОЛОНСЬКИЙ Р-Н, ВУЛ. ФРУНЗЕ, БУД. 160, КОРП. Б, КВ 709».

З огляду на викладене вбачається, що перевірка Податковим органом проводилася з порушенням норм закону та за відсутності направлення позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документальні підтвердження (на фактичну та юридичну адресу); крім того, відповідач не надав суду доказів того, що Товариство не надало пояснення та їх документальні підтвердження на його письмовий запит, відсутні докази виходу на податкову адресу ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (на фактичну та юридичну адресу), тобто, рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки проведено за відсутності наказу та за відсутності підстав для проведення такої перевірки.

Доказів на підтвердження того, що наказ про проведення перевірки прийнято за наявності обставин для проведення такої перевірки, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем не надано.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що у відповідності до пп. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом та яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Отже, при проведенні перевірки Відповідачем було порушено вимоги п 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, а саме, не було належним чином повідомлено Позивача про проведення перевірки та не надано доказів того, на підставі чого було здійснено перевірку взагалі.

Таким чином, вимоги позивача в частині щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ 'ТЕХНО-ЕЛІТ", за результатами якої складено Акт № 388/22.5-03/35847508 від 23.08.2013 р. «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 року» є такими, що підлягають задоволенню.

В частині щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по формуванню в акті №388/22.5- 03 35847508 від 23.08.2013 р. «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період серпень 2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідачем в Акті перевірки зроблено висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у зв'язку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, який є не переконливим виходячи з наступного.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності угод з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні копії наступних документів: Договорів купівлі-продажу, Договори оренди, Договори постачання та інші Договори, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарів, замовлення на отримання товару, специфікації, банківські виписки та інші докази (оригінали були оглянуті в судовому засіданню, копії залучені до матеріалів справи), які були укладені між Позивачем та його контрагентами на протязі 2013 р.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагенти позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення (зменшення) платнику податків грошового зобов'язання з податків, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по формуванню в акті № 388/22.5- 03 35847508 від 23.08.2013 р. «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період серпень 2013 року підлягають задоволенню.

В частині щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування у електронній базі «Податковий Блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) за період серпень 2013 року та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ 'ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) за період серпень 2013 року у електронній базі «Податковий Блок», суд зазначає наступне.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Підпунктом 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Положення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України зобов'язують платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 ст. 46 ПК України - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 179.5 ст. 179 ПК України визначено, що податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за змістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків. При цьому, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пп. 4.4 п. 4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 14.06.2012 р. N 516, прийняття податкової декларації є обов'язком ОДПС, відмова посадової особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 Кодексу, у тому числі висунення будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється. Пунктом 21.3 статті 21 Кодексу встановлено, що шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Відтак, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Вичерпний перелік прав, наданих відповідачу чинним законодавством при здійсненні ним своїх повноважень, наведений у ст. 20 ПК України.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Специфікою податку на додану вартість є те, що цей податок сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), а одна операція з продажу товару (наданню послуг) викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками податку на додану вартість: у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Згідно пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Судом наголошується, що чинна форма "Р" податкового повідомлення-рішення згідно з додатком 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1440/18735 від 30.12.2010 р., передбачає місце для внесення даних про збільшення/зменшення податковим органом суми грошового зобов'язання.

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі Акту перевірки не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків Акту перевірки була введена до електронної бази «Податковий Блок».

Отже відповідач, використовуючи висновки Акту перевірки, не вчинив передбачених законом дій, а саме, не прийняв податкове повідомлення-рішення.

З аналізу матеріалів справи суд зазначає, що поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки Актів перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним, а тому, в даному випадку, позовні вимоги Позивача в даній частині підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року №К/9991/74156/12; в Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 р. по справі № 826/4616/13-а, В Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року по справі № 826/6480/13-а.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ", за результатами якої складено Акт № 388/22.5-03/35847508 від 23.08.2013 р. «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 року».

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по формуванню в акті № 388/22.5- 03 35847508 від 23.08.2013 р. «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період серпень 2013 року.

4. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування у електронній базі «Податковий Блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) за період серпень 2013 року.

5. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) за період серпень 2013 року у електронній базі «Податковий Блок».

6. Судові витрати в сумі 2 294 грн. присудити на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук