Постанова № 35295311, 07.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2013 року 10:42 № 826/16346/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Клімата»до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення № 0003932220 від 30.05.2013 р., за участю представників сторін:

від позивача: Пилипонько О.В. (довіреність від 08.08.2013 р. № б/н).

від відповідача: Макаревич О.С. (довіреність від 21.06.2013 р. № 374/9/10).

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія Клімата» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003932220 від 30.05.2013 р.

Згідно змін до позовних вимог, прийнятих у судовому засіданні 07.11.2013 р., позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003932220 від 30.05.2013 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, про збільшення та донарахування суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (код платежу 3014010100) на загальну суму 82 647,00 грн., з яких основний платіж - 55 098,00 грн., штрафні санкції - 27 549,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі необґрунтованих та незаконних висновків акту перевірки від 16.05.2013 р. № 1757/22-2-05/37394016 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що прийняте податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству, а тому є протиправним. Так позивачем було фактично сплачено суму ПДВ у складі ціни поставлених підприємствам товарів (послуг), а відповідно у позивача виникло право на відображення сум понесених витрат на оплату ПДВ. Податкові накладні, отримані від ПП «Полтава-Проект-Монтаж», відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач не може нести відповідальність за порушення або невиконання його контрагентами вимог чинного законодавства. При цьому проведена перевірка ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області не охоплювала перевірку взаємовідносин вказаного підприємства з позивачем. А тому висновки позивача, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Ферріт-Д» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» суперечить чинному законодавству є виключно суб'єктивними судженнями. Отже, у відповідача відсутні підстави для застосування будь-яких заходів відповідальності до позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2013 р. суд здійснив заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС на належного - Державну податкову інспекцію у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Згідно наданих письмових заперечень зазначив, що перевіркою встановлено, що у контрагента позивача відсутні власні виробничі та технологічні можливості для виконання взятих на себе за господарськими договорами зобов'язань, укладені правочини не мають реального характеру, а тому у позивача відсутні правові підстави для віднесення сплачених сум до валових витрат, які впливають на визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. При цьому укладений договір відступлення вимоги (цесії) від 22.01.2013 р. є удаваним правочином, а тому податковий кредит сформований позивачем без наявності відповідних правових підстав.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергія Клімата» з питань дотримання своєчасності та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Полтава - Проект-Монтаж» за січень 2013 р.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС встановлено порушення ТОВ «Енергія Клімата» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Енергія Клімата» занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 098, 00 грн. за січень 2013 р.

За наслідками проведення податкової перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС складено акт від 16.05.2013 р. № 1757/22-2-05/37394016 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 р. № 0003932220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 82 647,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 55 098,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 549,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 07.08.2013 р. № 2896/10/26-15-10-04-04, яким податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 р. № 0003932220 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За наслідками повторного адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 19.09.2013 р. № 10591/6/99-99-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 р. № 0003932220 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 р. № 0003932220.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що предметом перевірки Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та ТОВ «Ферріт -Д».

Судом встановлено, що ТОВ «Енергія Клімата» зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією. Основними видами діяльності, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання.

Між ТОВ «Енергія Клімата» (Сторона - 2) та ТОВ «Ферріт-Д» (Сторона -1) укладено договір № 0705/1 від 07.05.2012 р., відповідно до умов якого Сторона - 1 зобов'язується передати у власність Стороні - 2 вентиляційне обладнання та комплектуючі до нього, а Сторона - 2 - прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Предметом даного договору є купівля холодильної машини зовнішнього виконання з повітряним охолодженням конденсатора «RHOSS» TCAVBZ 2810 (Сертифікат відповідності UA1.013.0134262-12).

Відповідно до п. 5.1.4 Сторона 2 зобов'язується забезпечити завантаження, вивантаження, перевезення товару, прийняття товару за кількістю, якістю, нести всі витрати, пов'язані із здійсненням цих дій.

На підставі укладеного договору та на виконання оплати за виконані роботи ТОВ «Ферріт-Д» виписано позивачу наступні податкові накладні: від 08.05.2012 р. № 130, від 25.05.2012 р. № 439, на підтвердження розрахунків позивачем надано банківські виписки ПАТ «Банк Кіпру».

На підтвердження наявності транспортних засобів позивачем надано договір оренди транспортного засобу від 01.02.2012 р. № б/н, укладений між ТОВ «Атма-Преса» (надалі - Орендодавець) та ПП «Валга» (надалі - Орендар), відповідно до умов якого, Орендодавець передає в строкове платне користування Орендареві для службових поїздок персоналу останнього та для вантажного перевезення речей автомобілі, зокрема автомобіль номерний знак АЕ 9208ЕВ. Згідно витягу з АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України зазначений транспортний засіб зареєстровано за ТОВ «Атма-Преса». Згідно акту приймання-передачі в оренду транспортного засобу від 01.02.2012 р. автомобіль номерний знак АЕ 9208ЕВ був переданий ТОВ «Валга» в оренду.

Разом з тим суд зазнає, що ТОВ «Ферріт-Д» заключило договір відступлення права вимоги (цесії) № 2201/1 від 22.01.2013 р. з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» відносно боргу перед ТОВ «Ферріт-Д», згідно договору № 0705/1 від 07.05.2012 р. розмір боргу складає 330588,72 грн.

Згідно умов зазначеного договору ТОВ «Ферріт-Д» відступає право вимоги боргу і відвантаження товару, а ПП «Полтава-Проект-Монтаж» набуває право вимоги боргу і бере на себе зобов'язання відвантажити товар в повному обсязі, а саме: Холодильну машину зовнішнього виконання з повітряним охолодженням конденсатора «RHOSS» TCAVBZ 2810- 1 шт. на суму - 1 296 149,52 грн.

На підставі укладеного договору ПП «Полтава-Проект-Монтаж» виписано позивачу податкову накладну від 29.01.2013 р. № 113 на загальну суму з ПДВ - 330 588,72 грн.

На підтвердження розрахунків позивачем надано банківську виписку Київської філії ПАТ «КБ «Південкомбанк».

На підтвердження факту передачі товару позивачем надано видаткову накладну № РН -101 від 29.01.2013 р.

На підтвердження перевезення холодильної машини позивачем надано товарно-транспортну накладну від 29.01.2013 р.

На підтвердження реалізації обладнання в ланцюгу постачання з іншими контрагентами позивачем надано договір поставки № 1904/1 від 19.04.2012 р., укладеного з ТОВ «Логістік Інвест Центр». На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано банківські виписки, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання матеріальних цінностей, видаткові накладні.

Натомість висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені згідно акту ДПА у Полтавській області № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж» з питань правомірності проведення господарських відносин із платниками податків за період: за лютий 2010 р. - лютий 2013 р.

В ході зазначеної перевірки встановлено, що за податковою адресою ПП «Полтава-Проект-Монтаж» особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства за період, з моменту реєстрації, та в ході проведення перевірки встановити немає можливості. Фактично, згідно податкової звітності у ПП «Полтава-Проект-Монтаж», та проведених заходів встановлено відсутність виробничого обладнання, складських приміщень та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Отже, операції з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) не мали юридичного змісту.

Крім того, відповідно до акту від 21.12.2012 р. № 7210/224/36441206 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» за листопад 2011 р. встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-покупцям у 2011-2012 р.

Проте суд не приймає до уваги зазначені висновки податкового органу, оскільки останні не містять правових підстав, які б свідчили про порушення позивачем чинного законодавства.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

При цьому суд враховує, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. у справі № 804/1263/13-а за позовом ТОВ «Ферріт-Д» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо формування висновків в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 р. щодо документального підтвердження взаємовідносин з платниками податків за листопад 2011 р., їх реальності та повноти відображення в обліку. Визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Ферріт-Д» за період з грудня по жовтень 2012 р., яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 р. у справі № 804/1263/13-а апеляційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. у справі № 804/1263/13-а залишено без задоволення, а Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. змінено. Закрито провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС по формуванню в акті перевірки висновків про визнання відсутності у ТОВ «Ферріт-Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з грудня 2011 р. по жовтень 2012 р. В решті Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. залишено без змін.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період: за січень 2013 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, наявності трудових ресурсів та інших основних засобів, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Одним із доказів на які посилається позивач та доводить реальність господарської операції, є товарно-транспортна накладна від 29.01.2013 р., з якої вбачається, що перевезення здійснювалося ПП «Валга». Однак, як вбачається з автоматизованої інформаційної системи «Автомобіль» ДАІ МВС України, у ПП «Валга» взагалі відсутні будь-які транспортні засоби, а автомобіль номерний знак АЕ 9208ЕВ належить ТОВ «Атма-Преса», основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля книгами, а не вантажні перевезення.

Відносно укладеного договору цесії суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно) виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, як вбачається з правового змісту ст. 509 ЦК України та безпосередньо первісного договору, позивач виступає не боржником, а кредитором, тоді як ТОВ «Ферріт-Д» є боржником, і саме боржник здійснює переуступку права вимоги, що прямо суперечить ст. 520 ЦК України, в якій зазначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Натомість позивачем не надано суду доказів надання такої згоди кредитором на уступку боргу.

Також позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про виконання робіт (надання послуг) з розвантаження, завантаження холодильного обладнання, його перевезення, зберігання, наявності трудових ресурсів (власних чи залучених), рахунків-фактур на підставі яких здійснювалася оплата.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатом їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди, передачу об'єктів.

Отже, вартість задекларованих виконаних робіт (наданих послуг) не підтверджується первинними документами позивача.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства спрямована на ухилення від оподаткування.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті за січень 2013 р. на загальну суму 82 647,00 грн., з яких основний платіж - 55 098,00 грн., штрафні санкції - 27 549,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 р. № 0003932220, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що у справі містяться достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія клімата» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук

Повний текст постанови виготовлено 12.11.2013 р.