Ухвала суду № 35295302, 31.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2009 р.справа № 13/34/07-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного підприємця ОСОБА_1 та Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 11.10.2007 року у справі №13/34/07-АП,

за позовом: приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №00000217/3/1110 від 15.12.2006р.,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області:

- №00000217/3/1110 від 15.12.2006р. в частині донарахування прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян в сумі 55805,57грн.;

- №00000017/3/-1109 від 15.12.2006р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 55493,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 27746,50грн.;

- 000000917/3/-1111 від 15.12.2006р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 156,00грн.;

- №0000003217/3/947 від 15.12.2006р. в частині нарахування адміністративних санкцій на загальну суму 1173100,00грн.,

прийнятих на підставі акту перевірки від 26.05.2006рю №23/17-02-2333709757 та рішення ДПА України від 12.12.2006р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2007р. позовні вимоги роз'єднано. У даній справі розглядається вимога про визнання нене чинним податкового повідомлення-рішення №00000217/3/1110 від 15.12.2006р. в частині донарахування прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян в сумі 55805,57грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення з свого боку пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, позивач вважає, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої. Несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при Фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Позивач зазначав, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Господарський суд Запорізької області постановою від 11.10.2007 року позов задовольнив частково, визнавши нечинним податкове повідомлення-рішення №00000217/3/1110 від 15.12.2006р. в частині донарахування прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян в сумі 192,6 грн. При цьому суд зазначив, що податковою інспекцією безпідставно були виключені зі складу валових витрат витрати на оплату послуг мобільного зв'язку на суму 1481,93грн.; витрати на оплату послуг мобільного зв'язку документально підтверджені рахунками, податковими накладними, виписаними ЗАТ «Український мобільний зв'язок»на виконання договору надання послуг мобільного зв'язку, укладеного між приватним підприємцем та вказаною організацією. Суд визначився, що доказів використання послуг мобільного зв'язку позивачем в особистих цілях не надано, тому висновки, викладені в акті перевірки №23/17-НОМЕР_1 від 26.05.06р. з цього приводу, є необґрунтованими. В задоволенні іншої частини позову суд відмовив, зазначаючи, що позивачем як платником податку в порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992р. №13-92 безпідставно не було включено до складу валового доходу дохід від реалізації маслопереробного цеху на суму 337666,67грн.; в порушення пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем до складу витрат річної декларації про доходи від 09.02.2006р. №410 необґрунтовано включено витрати за придбаний товар на суму 90125,00грн., що не підтверджені документально. При цьому суд посилався на норми п.1.6 ст.1, пп.4.3.25 п.4.3 ст.4, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, ст.17 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», ст.ст.2,6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»,ст.14 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян».

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржують судове рішення в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог щодо частини рішення, якою відмовлено в задоволені позову, позивач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми. Позивач наполягає на тому, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянта-позивача при розгляді справи потрібно було застосовувати пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній частині та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, зазначив, що судом першої інстанції прийняте незаконне рішення, оскільки судом невірно застосовано норми ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992р. №13-92; пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.94р. №334/94-ВР.

На думку відповідача, суб'єктом підприємницької діяльності не повністю надані документи, що підтверджують витрати; позивачем безпідставно до складу валового доходу не було включено доход від реалізації маслопереробного цеху на суму 337666,67грн.; до складу витрат річної декларації про доходи безпідставно включено витрати за придбаний товар на суму 90125,00грн. без відповідного пітвердження; будь-яких письмових пояснень щодо ненадання документів суб'єкт підприємницької діяльності не надавав. При цьому апелянт-відповідач вказує, що послуга мобільного зв'язку по своїм технічним характеристикам не може бути використана без мобільного телефону, разом з тим, позивач під час перевірки та під час судового розгляду справи не надав доказів того, що в нього є в наявності мобільний телефон, тому, вважає відповідач, докази використання позивачем послуг мобільного зв'язку у підприємницькій діяльності відсутні. Відповідач просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги приватного підприємця ОСОБА_1 та Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Куйбишевською МДПІ проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності без створення юридичної особи - ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. За результатами перевірки складено акт від 26.05.2006рю №23/17-02-2333709757 та прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення. У даній справі розглядається оспорювань позивачем податкове повідомлення-рішення Куйбишевською МДПІ Запорізької області №00000217/3/1110 від 15.12.2006р., яким позивачу визначено загальну суму податкового зобов'язання по податку з доходів від підприємницької діяльності у розмірі 55,805,57грн. у тому числі:

43.896,67грн. - сума податку з доходів від підприємницької діяльності, яка нарахована в зв'язку з заниженням оподатковуваного доходу від продажу маслопереробного комплексу ТОВ «Провід»на суму 337666,67грн. ( 337666,67 * 13% = 43896,67грн. (де 337.666,67 - сума заниженого доходу, 13 % - ставка податку відповідно до п.7, п.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03р. №889) .

11.716,25грн. - сума податку з доходів від підприємницької діяльності, яка нарахована в зв'язку з завищенням витрат, безпідставно включених без підтверджуючих документів. 90125,00грн.*13% = 11.716,25грн. (90125,00грн. - сума завищених витрат без підтверджуючих документів, 13 % - ставка податку відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03р. №889)

192,65грн. - сума подану з доходів від підприємницької діяльності, яка нарахована в результаті завищення витрат, в зв'язку з включенням послуг за користування мобільним телефоном: 1481,93грн. *13% = 192,65грн.; (1481,93грн. - послуги за користування мобільним телефоном, 13 % - ставка податку відповідно до п.7.1. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03р. №889).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав, що відповідачем безпідставно виключені зі складу валових витрат витрати на оплату послуг мобільного телефонного зв'язку на суму 1.481,93грн. Зазначені витрати документально підтверджені рахунками і податковими накладними, виписаними ЗАТ «Український мобільний зв'язок»; послуги мобільного зв'язку надавались на підставі договору, укладеного між позивачем та ЗАТ «Український мобільний зв'язок», що підтверджується матеріалами справи. Доводи відповідача про наявність доказів використання послуг ЗАТ «Український мобільний зв'язок»позивачем в особистих цілях документально не підтверджуються, тому суд першої інстанції обґрунтовано не визнав висновків відповідача з цього приводу. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що донарахування податку з доходів від підприємницької діяльності у сумі 192,65грн. є безпідставним.

Щодо невключення платником податку до складу валового доходу річної декларації за 2005р., доходу від реалізації маслопереробного цеху на суму 337666,67грн. в порушення ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992р. №13-92 та включення всупереч нормам п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.94р. №334/94-ВР витрат в сумі 90125,00грн. за придбаний товар слід зазначити наступне.

Приватним підприємцем ОСОБА_1 було продано та отримано кошти за маслопереробний комплекс в сумі 415200,000грн, то таку операцію слід вважати здійсненою в межах його підприємницької діяльності. Підтвердженням цього є договір купівлі - продажу ВСВ №536021 від 22.04.2005р., договори купівлі - продажу від 22.04.2005р. №77 та №78, в тексті яких зазначено продавцем саме приватного підприємця а не фізичну особу.

Крім того, матеріали справи містять докази на підтвердження того, що кошти за проданий товар надійшли у касу та на розрахунковий рахунок приватного підприємця ОСОБА_1 (прибуткові касові ордери, виписка з банківського рахунку); приватним підприємцем ОСОБА_1 на вартість проданого товару був нарахований податок на додану вартість та виписані відповідні податкові накладні.

Витрати на суму 90125грн. за придбаний позивачем товар підтверджуються квитанціями до прибуткових касових ордерів на податковими накладними, виписаними приватним підприємцем ОСОБА_2

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства №334/94-ВР від 28.12.94р. господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.9.12.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ГУ від 22.05.2003р. (далі по тексту -Закон №889) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Колегія суддів погоджується з тим, що Указ Президента України від 03.07.98р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»належить до спеціального законодавства щодо оподаткування, яка діє наряду із звичайною (загальною) системою оподаткування, відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів Украйни від 26.12.92р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», окрім фіксованого податку.

Оскільки до прийняття спеціального закону оподаткування доходу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, одержаного від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у межах її підприємницької діяльності, провадиться на підставі Декрету та Указу (а не Закону №889), - термін «загальний оподатковуваний дохід»у значені, наданому в п.1.6 ст.1 Закону №889, до такого доходу не застосовується.

Враховуючи положення п.1.6 ст.1, п.п.4.3.25 п.4.3 ст.4, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 ст.17 Закону №889, статей 2 та 6 Указу, ст.14 Декрету, особа, яка є джерелом виплати доходу на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу, оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

З урахуванням вищезазначених норм матеріального права колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Таки чином, апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги приватного підприємця ОСОБА_1 та Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 11.10.2007 року у справі №13/34/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 11.10.2007 року у справі №13/34/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: О.А. Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна