Ухвала суду № 35295281, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

11 листопада 2013 року № 826/17664/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовомВ.о. генерального директора Закритого акціонерного товариства «ДАК «Українські поліметали» Мелешко Сергія ВікторовичадоВідділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києвіпро визнання постанов державного виконавця протиправними та їх скасування, ВСТАНОВИВ:

В.о. генеральний директор Закритого акціонерного товариства «ДАК «Українські поліметали» Мелешко С.В. звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про визнання постанов державного виконавця протиправними та їх скасування.

Ознайомившись з позовною заявою позивача, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема ім'я (найменування) позивача, зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що оскаржувані в позовній заяві постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Диких О.О., винесені в межах виконавчого провадження ВП № 25365416 відносно боржника ЗАТ «ДАК «Українські поліметали».

Проте позовна заява подана від імені В.о. генерального директора ЗАТ «ДАК «Українські поліметали» Мелешко С.В.

Враховуючи наведене, на думку суду, в даній справі можливе порушення прав та інтересів саме ЗАТ «ДАК «Українські поліметали», а не В.о. генерального директора ЗАТ «ДАК «Українські поліметали» Мелешко С.В. Тому позивачу необхідно визначитися, кого саме стосується поданий позов та надати уточнення назви позивача.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 18.01.2012 р. N 165/11/13-12 норми підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» застосовуються з урахуванням наступних особливостей.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру (з 23.10.2013 р. згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19 вересня 2013 року N 590-VII) встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені позовні вимоги про визнання неправомірними дій головного державного виконавця ВДВС Оболонського району Диких О.О., визнання протиправними та скасування постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій на виконавчі провадження: ВП № 25365416, ВП № 36745017, ВП № 23371607, ВП № 25074028, ВП № 25077083, здійснені в межах виконавчого провадження ВП № 25365416.

Суд зазначає, що вищенаведені позовні вимоги, в контексті викладених вище правових норм, носять майновий характер.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Враховуючи викладене та той факт, що позовні вимоги носять майновий характер, позивачу необхідно сплатити судовий збір у відповідності з вимогами підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Суд звертає увагу, що позовні вимоги, крім вимог майнового характеру, містять також вимоги немайнового характеру.

Так, позивачем, разом з позовними матеріалами, надано суду копію квитанції № ПН 464136 від 07.11.2013 р. на суму 68,82 грн.

Проте, суд не може прийняти зазначену квитанцію як належний доказ сплати за позовні вимоги немайнового характеру з огляду на наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Державної судової адміністрації України від 10.11.2011 р. № 12-6621/11 документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

У графі «призначення платежу» вказується: «судовий збір за позовом (П. І. Б. чи назва установи, організації позивача), _____ (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ ____ (суду, де розглядається справа)".»

Суд звертає увагу, що оплата судового збору здійснена Мелешко С.В., проте не зазначено в інтересах якої організації, підприємства чи установи діє зазначена особа. При цьому позивачем надано копію квитанції, а не оригінал.

Беручи до уваги викладене, суд не може прийняти зазначену квитанцію в якості належного доказу оплати судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку з чим, позивачу необхідно надати оригінал квитанції, сплаченої від імені належного позивача (який має бути уточнений) чи надати докази, які підтверджують, що Мелешко С.В. має право вчиняти оплату судового збору в інтересах позивача.

Крім того позивач просить забезпечити позов шляхом заборони накладення арешту на рахунки ЗАТ «ДАК «Українські поліметали».

Стосовно наведеного суд зазначає, що положеннями п. 3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову встановлюється ставка судового збору: 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, позивачу необхідно надати суду доказ сплати судового збору за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд ознайомившись із позовними вимогами, зазначає, що позивачем, в силу п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, не визначено зміст позовних вимог, а саме: в прохальній частині позовної заяви не зазначено, які саме дії відповідача позивач просить визнати неправомірними та, які саме постанови він просить скасувати. Тобто, позивачу необхідно уточнити, які саме дії він просить визнати неправомірними та зазначити реквізити постанов, які він просить скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що в Оболонському районному суді м. Києва розглядається справа № 756/13282/13-ц про оскарження постанов державного виконавця Диких О.О. ВП № 39752303 та ВП № 39752191 від 11.09.2013 р. Проте доказів на підтвердження даного факту позивачем не надано.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду доказ розгляду справи № 756/13282/13-ц Оболонським районним судом м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що особливість провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби є те, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору 18.09.2013 р., при цьому позовну заяву подано до Окружного адміністративного суду м. Києва 07.11.2013 р., про що свідчить відмітка про одержання канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва.

Отже, із позовної заяви та документів, доданих до неї, вбачається пропущення позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, із вимогами про визнання постанов державного виконавця протиправними та їх скасування.

Враховуючи, вищенаведене, позивачу необхідно надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів поважності цих причин.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що на усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати:

- уточнення назви позивача;

- доказ сплати судового збору за подання позовної заяви (окремо) майнового та немайнового характеру;

- доказ сплати судового збору за забезпечення позову;

- доказ розгляду справи № 756/13282/13-ц Оболонським районним судом м. Києва;

- уточнення позовних вимог, визначених в прохальній частині позовної заяви;

- обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів поважності цих причин.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків.

Керуючись статтями 106-108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без руху .

2. Встановити позивачу строк до 21 листопада 2013 року для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.