Постанова № 35295132, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року 12:15 № 826/9956/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківі В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податківпроскасування податкового повідомлення-рішення №0000282310 від 22.05.2013р.за участю представників сторін:

від позивача: Авраменко С.Г.

від відповідача: Шило М.Ю.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04.11.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", звернувся до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення №0000282310 від 22.05.2013 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Центрального офісу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2010 р., 2011 р., 2012 р. За результатами перевірки складено акт від 29.04.2013 р. за №484/40-50/23-20/31454383 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: пп. 14.1.18, п.14.1, ст. 14, п200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 2 211 790,92 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. №0000282310, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2 211 792 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 050 019 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «ВКФ «Сіріус-Прайм» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №Н 750/13-31.08.2012 р. на поставку Соняшника, 45,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 195 750,00 грн.; №Н 1890/13 від 25.09.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 237 499,80 грн.; №Н 965/13 від 07.09.2012 р. на поставку Соняшника, в кількості 10,000 т., на загальну суму з ПДВ 44 499,96 грн.; №Н 884/13/13 від 05.09.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 229 999,80 грн.; №Н 777/13 від 03.09.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 60,000 т., на загальну суму з ПДВ 270 000,00 грн.; №Н 637/13 від 30.08.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 100,000 т., на загальну суму з ПДВ 450 000,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, видатковими накладними, накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Агролідер-2009» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №Н 3010/13 від 05.11.2012 р. на поставку Пшениці 2 кл., 150,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 370 500, 00 грн.; №Н 3772/13 від 02.12.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 20,000 т., на загальну суму з ПДВ 96 000,00 грн.; №Н 3736/13 від 04.12.2012 р. на поставку Соняшника, в кількості 70,000 т., на загальну суму з ПДВ 166 600,00 грн.; №Н 4035/13/13 від 12.12.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 400,000 т., на загальну суму з ПДВ 1 959 998,40 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, довіреностями, видатковими накладними, накладними, рахунками, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Крім того, між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «АККОРД АГРО» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №Х-617/13 від 03.10.2012 р. на поставку Соняшника, 30,000 т. (+/-10%), на загальну вартість з ПДВ - 121 500,00 грн.; №Х-544/13 від 28.09.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 200,000 т. (+/-10%), на загальну суму з ПДВ 860 000,00 грн.; №Х-460/13 від 20.09.2012 р. на поставку Соняшника, в кількості 200,000 т. (+/-10%), на загальну суму з ПДВ 880 000,00 грн.; №Х-461/13 від 20.09.2012 р. на поставку Соняшника, в кількості 100,000 т. (+/-10%), на загальну суму з ПДВ 440 000,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, довіреностями, видатковими накладними, накладними, рахунками, трьох сторонні Акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складські квитанції (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Також, між Позивачем (Покупець), з одного боку, та С(Ф)Г Слобідське (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступний Договір поставки. №Х-608/13 від 05.10.2012 р. на поставку насіння Соняшника, 200,000 т. (+/-10%), на загальну вартість з ПДВ - 830 000,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, довіреностями, видатковими накладними, накладними, рахунками, трьох сторонні Акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складські квитанції (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ПП «Інбудтранст» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №К936/12 від 27.09.2011 р. на поставку насіння Соняшника, 50,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 150 000,00 грн.; №К825/12 від 22.09.2011 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 150,000 т., на загальну суму з ПДВ 509 999,40 грн.; №К730/12 від 19.09.2012 р. на поставку Соняшника, в кількості 300,000 т., на загальну суму з ПДВ 1 109 998,80 грн.; №К815/12 від 21.09.2011 р. на поставку Соняшника, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 180 000,00 грн.; №К916/12 від 26.09.2011 р. на поставку Соняшника, в кількості 20,000 т., на загальну суму з ПДВ 61 000,00 грн.; №К993/12 від 30.09.2011 р. на поставку Соняшника, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 137 500,20 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, довіреностями, карта лабораторного аналізу, видатковими накладними, накладними, рахунками, трьох сторонні Акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складські квитанції (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Також, між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Ювекс-Імпорт» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступний Договір поставки №П-2373/16/12 від 28.02.2012 р. на поставку насіння Соняшника, 200,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 697 000,00 грн.;

Між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «АЛЬ-ФА» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №Н1149/13 від 05.09.2012 р. на поставку насіння Соняшника, 155,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 692 850,00 грн.; №Н1181/12 від 11.09.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 227 500,20 грн.; №Н1134/12 від 10.09.2012 р. на поставку Соняшника, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 227 500,20 грн.; №Н1047/13 від 07.09.2012 р. на поставку Соняшника, в кількості 360,000 т., на загальну суму з ПДВ 1 620 000,00 грн.; №Н1148/13 від 07.09.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 40,000 т., на загальну суму з ПДВ 182 000,16 грн.; №Н1147/13 від 06.09.2012 р. на поставку Соняшника, в кількості 20,000 т., на загальну суму з ПДВ 90 000,00 грн. та інші договори.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, довіреностями, карта лабораторного аналізу, видатковими накладними, накладними, рахунками, трьох сторонні Акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складські квитанції (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Договір №4-В-ПСП про надання послуг по прийманню, переробці насіння соняшникового та видачі продуктів перероби від 01.08.2012 р., укладеного між Позивачем та ПАТ "Вовчанський олійноекстракційний завод".

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податків, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в щодо скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Ухвалах ВАСУ: від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282310 від 22.05.2013 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук