Постанова № 35295116, 08.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2013 року № 10/40

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехНова»

до

за участю

Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

Прокуратури Подільського району міста Києва

про

скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2007 р. № 0000802310/0 (з урахуванням останніх пояснень від 21.10.2013 р.)

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства, а перевірка проведена у відповідності до законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «ТехНова» при взаємовідносинах з «Енергохолдинг» за період з 01.04.2004 р. по 01.03.2005 р. За результатами перевірки складено Акт від 27.11.2007 року №187/23-708/24100060 (надалі – Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 571 651 грн., в т.ч. по періодам: травень 2004 р. – 592 074 грн.; червень 2004 р. – 592 767 грн.; липень 2004 р. – 512 253 грн.; серпень 2004 р. – 441 081 грн.; вересень 2004 р. – 942 624 грн.; жовтень 2004 р. – 323 569 грн.; листопад 2004 р. – 123 000 грн.; грудень 2004 р. – 651 523 грн.; лютий 2005 р. – 392 760 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.12.2007 р. №0000802310/0 року, яким за позивачем визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 750 925,00 грн. (за основним платежем 1 1167283,00 штрафні (фінансові) санкції 583642,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем були подані скарги до ДПІ у Подільському районі м. Києва та ДПА у м. Києві, за результатом розгляду скарг ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято рішення від 21.12.2007 р. №24535/10/25-007, яким було залишено без змін податкове повідомленням-рішенням, а скаргу без задоволення та рішенням ДПА у м. Києві від 21.02.2008 р. №568/10/25-114 було залишено без змін податкове повідомленням-рішенням, а скаргу без задоволення.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007 р. №0000802310/1 року, яким за позивачем визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 750 925,00 грн. (за основним платежем 1 167 283,00 штрафні (фінансові) санкції 583 642,00 грн.).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (КЕП «Чернігівська ТЕЦ», Покупець), з одного боку, та ТОВ «Енергохолдинг» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір №01-01-05 купівлі-продажу природного газу від 05.11.2004 р. (надалі Договір №01-01-05).

У відповідності до п. 1.1 Договору №01-01-05, Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період січень – грудень 2005 р. включно в об’ємі до 130 000 000,00 куб. м. Місячні об’єми газу погоджуються Сторонами окремо додатковими угодами на кожний місяць окремо.

Підпунктами 2.1, 2.2 вищезазначеного Договору передбачено, що Продавець зобов’язаний: а) передати Покупцю природний газ в об’ємі, передбаченому п. 1.1 цього договору; б) вчасно надавати документи, необхідні для заведення відповідних обсягів через ОДУ ДК «Укртрансгаз». Покупець зобов’язаний: а) прийняти об’єми газу, що передаються Продавцем, відповідно до умов цього договору, в обсязі, що був заведений на Покупця Продавцем через ОДУ ДК «Укртрансгаз»; б) оплатити Продавцю вартість природного газу, що поставляється, в порядку передбаченому умовами цього договору; в) вчасно надавати Продавцю документи згідно п. 1.2., необхідних для заведення відповідних обсягів на Покупця, через ОДУ ДК «Укртрансгаз».

Згідно п.3.1 - 3.3 Договору №01-01-05, Природний газ, що передається Продавцем, вважається прийнятим Покупцем: по кількості - на підставі акту приймання-передачі природного газу; по якості - відповідно до сертифіката виробника і (або) сертифікатів, наданих Газотранспортною організацією підставі вироблених нею контрольних вимірів якості. Не пізніше 20 числа місяця, що іде за звітнім, Продавець і Покупець роблять звіряння взаєморозрахунків по цьому договору й оформляють протокол звіряння. Ціна газу, вказана в дійсному договорі, не містить вартості транспортування газу до споживача. Оплату транспортування здійснює споживач газу по окремим угодам з газотранспортною чи газозбутовою організацією.

Між Позивачем (КЕП «Чернігівська ТЕЦ», Покупець), з одного боку, та ТОВ «Енергохолдинг» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір №02-05-04 купівлі-продажу природного газу від 05.11.2004 р. (надалі Договір №02-05-04).

У відповідності до п. 1.1 Договору №02-05-04, Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період травень 2004 р. включно в об’ємі до 7 400 000,00 куб. м.

Підпунктами 2.1, 2.2 вищезазначеного Договору передбачено, що Продавець зобов’язаний: а) передати Покупцю природний газ в об’ємі, передбаченому п. 1.1 цього договору; б) вчасно надавати документи, необхідні для заведення відповідних обсягів через ОДУ ДК «Укртрансгаз». Покупець зобов’язаний: а) прийняти об’єми газу, що передаються Продавцем, відповідно до умов цього договору, в обсязі, що був заведений на Покупця Продавцем через ОДУ ДК «Укртрансгаз»; б) оплатити Продавцю вартість природного газу, що поставляється, в порядку передбаченому умовами цього договору; в) вчасно надавати Продавцю документи згідно п. 1.2., необхідних для заведення відповідних обсягів на Покупця, через ОДУ ДК «Укртрансгаз».

Згідно п.3.1 -3.3 Договору №02-05-04, Природний газ, що передається Продавцем, вважається прийнятим Покупцем: по кількості - на підставі акту приймання-передачі природного газу; по якості - відповідно до сертифіката виробника і (або) сертифікатів, наданих Газотранспортною організацією підставі вироблених нею контрольних вимірів якості. Не пізніше 20 числа місяця, що іде за звітнім, Продавець і Покупець роблять звіряння взаєморозрахунків по цьому договору й оформляють протокол звіряння. Ціна газу, вказана в дійсному договорі, не містить вартості транспортування газу до споживача. Оплату транспортування здійснює споживач газу по окремим угодам з газотранспортною чи газозбутовою організацією.

До Договору 02-05-04 сторонами було укладено Додаткові угоди: № 1від 27.05.2004 р., в п. 1 зазначено, що Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період червень 2004 р. включно в об’ємі до 9 450 000,00 куб. м. та п. 2 передбачено ціна чергового обсягу газу в розмірі 315,00 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ – 63,00 грн.; №2 від 25.06.2004 р., в п. 1 зазначено, що Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період липня 2004 р. включно в об’ємі до 8 100 000,00 куб. м. та п. 2 передбачено ціна чергового обсягу газу в розмірі 315,00 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ – 63,00 грн.; № 4 від 21.07.2004 р., в п. 1 зазначено, що Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період серпня 2004 р. включно в об’ємі до 7 860 000,00 куб. м., та п. 2 передбачено ціна чергового обсягу газу в розмірі 321,30 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ – 64,26 грн.; №5 від 26.08.2004 р., в п. 1 зазначено, що Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період вересня 2004 р. включно в об’ємі до 14 500 000,00 куб. м., та п. 2 передбачено ціна чергового обсягу газу в розмірі 327,30 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ – 65,46 грн.; №6 від 28.09.2004 р., в п. 1 зазначено, що Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період жовтня 2004 р. включно в об’ємі до 4 700 000,00 куб. м., та п. 2 передбачено ціна чергового обсягу газу в розмірі 327,30 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ – 65,46 грн.; № 7 від 22.10.2004 р., в п. 1 зазначено, що Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період листопад 2004 р. включно в об’ємі до 3 000 000,00 куб. м., та п. 2 передбачено ціна чергового обсягу газу в розмірі 327,30 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ – 65,46 грн.; № 8 від 25.11.2004 р., в п. 1 зазначено, що Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період серпня 2004 р. включно в об’ємі до 7 100 000,00 куб. м., та п. 2 передбачено ціна чергового обсягу газу в розмірі 327,30 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ – 65,46 грн.; №9 від 07.12.2004 р., в п. 1 зазначено, що Продавець передає, а Покупець приймає й оплачує природний газ в період грудень 2004 р. включно в об’ємі до 6 600 000,00 куб. м., та п. 2 передбачено ціна чергового обсягу газу в розмірі 327,30 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ – 65,46 грн.

Позивач зазначає, що зобов’язання сторін було виконано належним чином та в повному обсязі та надано Суду наступні документи: Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2004 по договору № 02-05-04, в якому зазначено, що отримано 9 398 000 куб. м. на суму 3 552 444,00 грн. в т. ч. ПДВ – 592 074,00 грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2004 по договору № 02-05-04, в якому зазначено, що отримано 9 409 000 куб. м. на суму 3 556 602,00 грн. в т. ч. ПДВ – 592 767,00 грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2004 по договору № 02-05-04, в якому зазначено, що отримано 8 131 000 куб. м. на суму 3 073 518,00 грн. в т. ч. ПДВ – 512 253,00 грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2004 по договору № 02-05-04, в якому зазначено, що отримано 6 864 000 куб. м. на суму 2 646 483,84 грн. в т. ч. ПДВ – 441 080,64 грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 31.09.2004 по договору № 02-05-04, в якому зазначено, що отримано 14 400 000 куб. м. на суму 5 655 744, 00 грн. в т. ч. ПДВ – 942 624,00 грн. та Акти приймання-передачі за листопад, грудень 2004 р.; Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2005 по договору № 01-01-05, в якому зазначено, що отримано 6 000 000 куб. м. на суму 2 356 560,00 грн. в т. ч. ПДВ – 392 760,00 грн., податкові накладні, банківські виписки.

Крім того, Позивач надав суду Договори транспортування природного газу, реєстратор документів.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні сертифікати виробника, відсутні протоколи погодження, відсутні документи, які б підтверджували заведення відповідних до умов договорів обсягів газу через ОДУ ДК «Укертрансгаз», а з наданих документів про транспортування не можливо встановити звідки було отримано газ і яким чином.

Також, Суд звертає увагу, що в пп. в п. 2.1 Договорів зазначено наступне: «вчасно надавати Продавцю документи згідно п. 1.2., необхідних для заведення відповідних обсягів на Покупця, через ОДУ ДК «Укртрансгаз»» в той час, як в вищезазначених Договорах п. 1.2 взагалі відсутній, отже таким чином не можливо встановити, які саме документи повинні бути надані Продавцю для заведення обсягів газу Покупцю, через ОДУ ДК «Укртрансгаз».

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому, посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ”, а також, що “…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).P>

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов’язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Пункт 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. передбачає, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг (товару).

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук