Ухвала суду № 35295033, 01.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2009 р.справа № 5/3/08-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року у справі №5/3/08-АП,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс-Плюс»

до відповідача-1: Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області та

до відповідача-2: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

за участю прокурора Запорізької області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпекс-Плюс»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання протиправною бездіяльності Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області та стягнення на користь позивача з державного бюджету України бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2005 року у сумі 375419грн. Ухвалою господарського суду від 16.01.2008 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач-2 безпідставно не відшкодує з державного бюджету України належну до відшкодування на рахунок позивача суму податку на додану вартість. При цьому позивач посилався на те, що за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року відповідачем-2 проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Імпекс-Плюс». За даними перевірки позивач має підтверджену податковим органом суму ПДВ, яка заявлена до відшкодування у липні 2005 року -1732057грн. Платіжним дорученням від 30.11.2006 року №1810 повизачу повернуто з державного бюджету суму 1356638грн. Таким чином, залишається невідшкодованою сума ПДВ в розмірі 375419грн. Відсутність у розпорядженні відповідача-1 коштів для відшкодування ПДВ не є безперечним доказом протиправності дій відповідачів. Сплив 40-денного строку після складання акту від 22.02.2006 року у сукупності з усіма наданими доказами не свідчить про пропуск строку звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки предметом спору у справі №13/349/06-АП є суми ПДВ, які не мають відношення до підтвердженої відповідачем-2 суми бюджетного відшкодування за липень 2005 року на загальну суму 1732057грн. в тому числі суми позову у розмірі 375419грн. Таким чином, посилаючись на норми пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.4 Положення про Державне Казначейство України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 21.12.2005 року №1232, наказ МФУ від 04.04.2006 року №332, Порядок відшкодування ПДВ, затверджений наказом ДПАУ та ГУ ДКУ від 02.07.1997 року №209/72, позивач просив позов задовольнити.

Постановою від 17.03.2008 року господарський суд Запорізької області позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс-Плюс»задовольнив частково. При цьому суд зазначив, що податковим органом безпідставно не складено висновок та не подано його до органу казначейства із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню -375419грн., чиим порушено вимоги чинного законодавства України. Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного Управління державного казначейства України у Запорізькій області, суд визначився, що в цій частині вимоги задоволенню не рідлягають, оскільки, як встановлено судом, відшкодування податку на додану вартість відбулось у зв'язку з неподанням податковим органом до Головного Управління державного казначейства України у Запорізькій області відповідного висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню -375419грн., а відтак у органу державного казначейства були відсутні підстави для перерахування коштів з податку на додану вартість на рахунок позивача.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати в частині стягнення судових витрат з Державного бюджету України та винести нове рішення, яким судові витрати покласти на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м.Запоріжжя. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач-1 зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права.

Апелянт вказує, що безспірне списання коштів з рахунків державного бюджету здійснюються за рішенням органів держаної влади, які відповідно до закону мають право на його застосування, та в межах обсягів асигнувань, передбачених Законом України про Державний бюджет на поточний рік. Посилаючись на ч.2 ст.95 Конституції України, п.8 ст.7 Бюджетного кодексу України, ч.1 ст.94 КАС України та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»апелянт-1 зазначає, що органи Державного казначейства України не мають права встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування. При цьому посилаючись на ст.119,121 Бюджетного кодексу України апелянт вказує, що зазначені обставини на даний час унеможливлюють виконання органами Державного казначейства України судових рішень у таких категоріях справ. Судові витрати покладаються на відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування і компенсуються за рахунок видатків, передбачених на утримання цих органів. Апелянт зазначає, що відповідно до чинного законодавства України органи Державного казначейства України відшкодовують податок на додану вартість на підставі висновків згідно з реєстрами суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість податкових органів або за рішенням суду.

За висновком апелянта, відповідно до наданих повноважень органи Державного казначейства України самостійно не приймають рішення щодо відшкодування податку на додану вартість, а лише виконують прийняте органом податкової служби рішення на підставі відповідних документів. Крім того апелянт вказує, що представники державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя не навели жодної причини та не пояснили суду причини затримки з наданням висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за липень 2005 року у сумі 375419грн. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до наданих повноважень Головне управління не несе відповідальності за дії інших органів державної влади.

В свою чергу, відповідач-2 також оскаржує в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції, просить її скасувати в частині задоволення позову та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач-2 зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального і процесуального права. Відповідач-2 зазначає, що господарським судом невірно зроблено правову оцінку обставинам у справі, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення. При цьому апелянт вказує, що в своїх апереченнях від 04.03.2008 року вих.№5924/10/10-031 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя наголошувало на тому, що вимоги позивача заявлені з пропуском строку звернення до адміністративного суду у відповідності до ст.99 КАС України, а тому у відповідності до ст.100 цього ж кодексу є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Посилаючись на пп.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»даний апелянт вважає невірним ігнорування вказаних доводів судом першої інстанції, який посилається на спеціальний строк, встановлений пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за яким заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Апелянт вважає недоречним і необґрунтованим посилання суду на граничний строк 1095 днів для подання заяви на повернення суми бюджетного відшкодування, оскільки позивачем вже була подана така заява (вх.№469 від19.08.2005 року). Крім того апелянт вказує, що в порушення п.2 ст.61 КАС Україні під час прийняття постанови судом не вирішено питання, чи є інші фактичні дані, зокрема, порушення строку звернення до суду тощо, які мають значення для вирішення справи та не досліджено докази на їх підтвердження. Що стосується події, з якою ДПІ пов'язує пропуск строку звернення до суду, апелянт зазначає, що оскільки позовні вимоги ТОВ «Імпекс-Плюс»повністю ґрунтуються на порушенні податковим органом пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», наказу ДПА України від 18.08.2005 року №350, яким затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яке полягає в ухиленні від складання висновку на повну суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та є наслідком неотримання позивачем з Державного бюджету зазначених сум, то такий строк необхідно застосовувати як щодо стягнення бюджетної заборгованості так і до визнання цієї бездіяльності протиправною. При цьому апелянт зазначає, що позивач був обізнаний щодо дій податкового органу з приводу затримки відшкодування податку на додану вартість, що свідчило про порушення його прав, однак позивач у встановлені строки не скористався наданим йому правом на захист.

На думку апелянта посилання позивача на те, що він дізнався про відсутність висновку на неповну суму бюджетного відшкодування за липень 2005 року з листа казначейства від 28.11.2007 року за вих.№04-17/6572 ні яким чином не свідчить про поважність пропуску строку звернення до суду, оскільки із таким запитом він міг і повинен був звернутися набагато раніше, як до податкового органу так і до органу держказначейства.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційних скарг позивач зазначає, що оскаржувана відповідачами постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянтів необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Як встановлено матеріалами справи, 22.02.2006 року за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Імпекс-Плюс»за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя складено акт №16/23-1/32875354. Перевіркою встановлено, що позивач має підтверджену суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету України за липень 2005р. в розмірі 1732057грн. Крім того, в акті зазначалось про порушення позивачем пп. 7.7.1 абз. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування на 6730200грн., у т. ч. за березень - 1117091грн., квітень - 1149623грн., травень - 1710239грн., липень - 1204400грн., серпень -1174010грн., вересень - 3748837грн.

На підставі висновку ДПІ у Шевченківському районі м.Запо ріжжя №59 від 29.11.2006р. та реєстру Державного казначейства України №97/11 щодо повернення сум бюджетного відшкодування у листопаді 2006 року платіжним дорученням від 30.11.2006р. № 1810 органом казначейства повернуто позивачу з державного бюдже ту України суму податку на додану вартість у розмірі - 1356638 грн.

05.12.2006р. позивач звернувся до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя із заявою-зверненням, в якому просив повідомити про суму відшкодування податку на додану вартість за липень 2005 р., на яку відповідно до порядку відшкодування податку на додану вартість складено на направлено висновок та чи включено до нього суму розбіжностей у розмірі 375419 грн. У разі підтвер дження права ТОВ "Імпекс-Плюс" на отримання відповідно до наявної інформації суми розбіжності у розмірі 375419 грн. позивач просив терміново скласти відповідний ви сновок та передати його до ГУДКУ у Запорізькій області, про що письмово повідомити ТОВ "Імпекс-Плюс".

Листом від 17.12.2007р. № 33775/10/23-114 ДПІ у Шевченківському районі м.За поріжжя повідомила позивача про те, що проведеною перевіркою, за результатами якої складено акт від 22.02.2006р. № 16/23-1/32875354, зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 6730200 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 02.11.2006р. у спра ві №13/349/06-АП, за лишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. позовні вимоги ТОВ "Імпекс-Плюс" про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському райо ні м.Запоріжжя від 02.03.2006р. №0000282302/0, від 02.03.2006р. №0000052305/0, від 02.03.2006р. № 0000682301/2 задоволені. Серед зазначений податкових повідомлень-рішень і податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бю джетного відшкодування з податку на додану вартість на 6730200 грн. При цьому, сума невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 375419грн. не входить до суми, зазначеної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Відповідно до норм пп.7.7.4 -7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, по дає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повер нення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у пода тковій декларації.

При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових ве кселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригінали п'ятьох основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою централь ним податковим органом. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'я заний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу держав ного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджет ного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Обмеження виплати бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України забороняється.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган дер жавного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкоду вання, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністратив ного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган дер жавного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскар ження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Матеріали справи підтверджують, що позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2005 року 14.08.2005р. Відповідну перевірку ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя було проведено лише 22.02.2006р. Згідно з актом перевірки було підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану варітьсь за липень 2005 р, у сумі 1732057грн. Управлінням Державного казначейства у Шевченківському районі м.Запоріжжя на підставі висновку №59 від 29.11.2006р. ДПІ у Шевченківському районі м.Запо ріжжя та реєстру №97/11 Державного казначейства України щодо повернення сум бюджетного відшкодування у листопаді 2006 року платіжним дорученням №18810 від 30.11.2006р. повернуто позивачу з державного бюджету суму бюджетного відшкодування за липень 2005 року у сумі 1356638грн. На залишок суми 375419грн. відповідний висновок без будь-яких пояснень надано не було. При зверненні позивача до податкового органу йому було повідомлено, що перевіркою (акт перевірки від 22.02.2006р. №16/23-1/32875354) сума бюджетного відшкодування у розмірі 6730200грн. зна ходиться на оскарженні у суді.

Разом з тим, постановою місцевого господарського суду Запорізької області від 02.11.2006р., яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. - податкове повідомлення-рішення від 02.03.2006р. №0000052305/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 6730200грн. визнано нечинним. До того ж, сума 375419грн. не входить до оскаржуваної суми 6730200грн., що не заперечується відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача, податковим органом безпідставно не складено висновок та не по дано його до органу казначейства із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 375419грн., чим порушено вимоги чинного законодавства України та права платника податку.

Щодо питання про порушення чи дотримання позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне. Доводи відповідача-2 про те, що позивач звернувся до суду з пропущенням строку звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права на відшкодування податку на додану вартість розраховується з 03.04.2006р. та спливає 03.04.2007р., - помилкові.

Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.99 КАС України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 15.3 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань плат-яків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Заяви на повернення надміру спла тних податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання на таке відшкодування. Дана норма передбачає, що у будь який час до закінчення 1095 дня платник податку має право звернутися з відповідною заявою про відшкодування ПДВ до податкового органу. При цьому слід враховувати, що у випадку безпідставного невідшкодування належних сум, платник податку не позбав лений законом права повторного звернення із відповідною заявою про відшкодуван ня до закінчення граничного строку.

Враховуючи зазначене та дату складання акту перевірки від 22.02.2006р. та підтвердження податковим органом належної до бюджетного відшкодування суми в розмірі 1732057грн., суд першої інстанції вірно визначився, що момент спливу граничного строку тривалістю в 1095 днів припадає на 22.02.2009р. та на час розгля ду справи ще не сплив. Також цей строк не сплив від дати подання податкової декларації з податку на додану вартість - 14.08.2005р.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного Управління державного казначейства України у Запорізькій області слід зазначити, що суд першої інстанції вірно визначився, що в цій частині вимоги безпідставні, оскільки, як встановлено судом, відшкоду вання податку на додану вартість відбулось у зв'язку з неподанням податковим ор ганом до Головного Управління державного казначейства України у Запорізькій об ласті відповідного висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшко дуванню - 375419грн., а відтак у органу державного казначейства були відсутні підстави для перерахування коштів з податку на додану вартість на рахунок позивача.

Апеляційні вимоги апелянта - відповідача-1 про скасування постанови суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат з державного бюджету України, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). За приписами ч.3 вказаної статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Отже апеляційна скарга відповідача-1 не може бути задоволена, оскільки судові витрати присуджуються відповідно до чинного законодавства незалежно від наявності коштів у Державному бюджеті України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи. Зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя та Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області на постанову господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року у справі №5/3/08-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року у справі №5/3/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А. Проценко

Судді: Л.П. Туркіна

М.В. Мірошниченко