Постанова № 35292440, 18.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/17947/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Рясков В.В., дов. від 21.10.2013 №2,

від відповідача Ковальчук В.О., дов. від 16.08.2013 №01-2012,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі відокремленого підрозділу філії "Управління "Укргазтехзв'язок"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2013

(дата підписання - 08.10.2013)

у справі №910/17947/13 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі відокремленого підрозділу філії "Управління "Укргазтехзв'язок"

про стягнення 15625,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі відокремленого підрозділу філії "Управління "Укргазтехзв'язок" (далі - відповідач) про стягнення 15625,78 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 14300,00 грн основного боргу, 1054,28 грн пені, 271,50 грн 3% річних та 1720,50 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не мав змоги виконати зобов'язання перед позивачем через скрутне фінансове становище, яке викликане реорганізацією Дочірнього підприємства "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в ПАТ "Укртрансгаз". На думку відповідача, оскільки заборгованість виникла внаслідок незалежних від нього причини, зобов'язання не є простроченим з вини боржника, що виключає можливість застосування санкцій за невчасне виконання умов договору по оплаті товару.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.11.2013. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 30.10.2013) позивачу - 04.11.2013, відповідачу та ПАТ "Укртрансгаз" - 05.11.2013, долучені до матеріалів справи.

06.11.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

18.11.2013 до судового засідання представник відповідача на виконання ухвали суду від 30.10.2013 надав документи.

У судовому засіданні 18.11.2013 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2012 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено до говір поставки №139 зп (далі - договір), відповідно до якого постачальник поставляє, а покупець купує лінолеум партіями, в кількості та номенклатурі відповідно до окремих замовлень покупця (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.3, 2.4 договору загальна сума договору складається з вартості товару, що поставлений постачальником покупцю згідно накладних протягом дії даного договору і становить 14300,00 грн.

Покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за цінами, вказаними в рахунках на оплату, протягом 45 календарних днів з дати поставки, що підтверджується накладною, згідно виставленого постачальником рахунку-фактури.

Постачальник зобов'язаний виставити рахунок-фактуру протягом одного робочого дня від дати поставки. У випадку надання постачальником покупцю рахунку-фактури термін оплати товару відраховується з моменту отримання покупцем рахунку-фактури.

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом одного року з моменту підписання договору, а в частині зобов'язань та розрахунків - до повного виконання (п.8 договору).

Згідно специфікації до договору об'єктом поставки є покриття ПВХ BEAUFLOR (лінолеум) у кількості 260 кв.м. на 14300,00 грн.

07.11.2012 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №70100002607 в сумі 14300,00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на 14300,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 04.12.2012 №4295.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої, згідно довіреності від 03.12.2012 №786, особи у графі «Отримав(ла)».

В зв'язку з відсутністю здійснення відповідачем оплати поставленого товару, позивач направив претензії від 30.05.2013 та від 22.07.2013 №1, в яких просив погасити заборгованість.

У відповідь на претензію від 22.07.2013 №1 відповідач повідомив, що вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані, а отже задоволенню не підлягають.

Причин необґрунтованості вимог позивача відповідач не навів, суму боргу не сплатив.

Відповідно до довідок з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 27.09.2013 №56-3-1-00/833 від відповідача у період з 01.10.2012 по 25.09.2013 не надходили кошти на рахунок позивача у даному банку; з ПАТ "ОТП Банк" від 26.09.2013 №70-1-1/1869 - з моменту відкриття рахунку по 25.09.2013 від відповідача надійшло лише 438,00 грн 09.02.2009 "за обігрівач".

Відповідач належних доказів на спростування суми боргу не надав, тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 14300,00 грн основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.п.9.3 та 9.4 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару, що був поставлений, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої суми за кожен день прострочення платежу і не звільняється від виконання зобов'язань. Сплата пені, неустойки, штрафів та інших штрафних виплат не звільняє сторони від виконання зобов'язань, передбачених договором.

Враховуючи дату поставки - 04.12.2012 та п.2.3 договору, що закріплює порядок оплати товару, прострочення виконання зобов'язання по оплаті починається з 18.01.2013.

Позивачем наведено розрахунок сум пені та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 1054,28 грн пені за період з 18.01.2013 по 09.06.2013 (182 дні) та 271,50 грн 3% річних за період з 18.01.2013 по 05.09.2013.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким розрахунком позивача, оскільки він здійснений із зазначенням вірних періодів нарахування та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що відсутність фінансування чи скрутне фінансове становище не відноситься до обставин форс-мажору згідно чинного законодавства та не звільняє боржника від виконання ним свого обов'язку по сплаті суми боргу та штрафних санкцій, а отже не може слугувати причиною відмови у задоволенні позовних вимог за наявності доказів існування порушення оплати зі сторони боржника.

Судом апеляційної інстанції під час дослідження матеріалів справи не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі відокремленого підрозділу філії "Управління "Укргазтехзв'язок" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 у справі №910/17947/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/17947/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій