Постанова № 35289027, 07.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа№ 37/730

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання Натха М.С.,

від позивача: Іващенко О.В. - (дов. №91/2012/12/04-1 від 04.12.2012 року);

від відповідача: Коблай І.А. - (дов. №056/24-444 від 25.01.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року (дата складання рішення 22.04.2013 року)

по справі №37/730 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м. Київ

до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», м. Київ

про стягнення 29 671,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціалізованого призначення "Спецжитлофонд" на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 16 828,55 грн. основного боргу, 6 144,56 грн. інфляційної складової боргу, 1 076,09 грн. 3% річних, 2 470,92 грн. пені, 269,76 грн. витрат по сплаті державного мита та 214,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі щодо стягнення 455,89 грн. основного боргу припинено; у позовних вимогах про стягнення 1 283,78 грн. основного боргу, 111,51 грн. інфляційної складової боргу та 1 299,78 грн. штрафу відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначає про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника, господарський суд неправомірно не врахував висновок експерта. Також, скаржник посилається на те, що судом не враховано, що відповідач не є споживачем і не приймає теплову енергію для власних потреб, тому, позивачем не правомірно нараховано 3% річних та інфляційні збитки. Крім того, скаржник зазначає, що оскільки в договорі не визначений розмір пені, у суду першої інстанції не було підстав для її стягнення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року у справі №37/730 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.06.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Ільєнок Т.В. на лікарняному, судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Авдеєв П.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи №37/730 відкладено на 13.08.2013 року.

12.08.2013 року через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Кропивна Л.В.

В судових засіданнях 13.08.2013 року, 27.08.2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

03.09.2013 року через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що нарахування відповідачу кількості спожитої теплової енергії на потреби опалення відповідача за спірний період позивачем здійснено у відповідності до п.8 Додатку 2 Договору №3081142 від 01.02.2005 року (з врахуванням фактичної температури теплоносія), а висновок судової будівельно-технічної експертизи виконано (у відповідності до Додатку 1 до висновку експертизи) за нормативами - (без врахування фактичної температури теплоносія).

17.09.2013 року через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких він просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року, у зв'язку із перебуванням суддів Ільєнок Т.В. та Кропивної Л.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року на підставі ст.ст. 31, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи №37/730 відкладено на 14.10.2013 року, викликано в судове засідання експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» Лісниченко Сергія Васильовича, який проводив судову будівельно-технічну експертизу №0273 від 11.03.2013р. у справі №37/730.

В судовому засіданні 14.10.2013 року експерт ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» Лісниченко Сергій Васильович надав письмові пояснення щодо експертного висновку №0273 від 11.03.2013 року, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.10.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.11.2013 року.

31.10.2013 року через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення з додатками, в яких він просить рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 04.11.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 07.11.2013 року

В судовому засіданні 07.11.2013 року представник відповідача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року скасувати у повному обсязі.

Представник позивача надав письмові пояснення щодо визначення суми основного боргу, просив колегію суддів рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (надалі - споживач) був укладений договір № 3081142 від 01.02.05 року (надалі - договір) (а.с. 16-17) на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору (а.с. 19) визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-4, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору, у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-4 за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач вказує, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 3081142 від 01.02.2005 року, поставлено відповідачу у період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року теплову енергію на загальну суму 47 213,66 грн., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 28 119,75 грн., у зв'язку з чим станом на 01.09.2009 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 18 568,22 грн. за період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав на те, що для постачання теплової енергії у гарячій воді до будинків ПАТ «Київенерго» зобов'язане подати на межу розмежування теплоносій з температурою у відповідності до зовнішньої температури повітря по температурному графіку. Однак, ПАТ «Київенерго» подавало теплоносій з температурою, що не перевищувала +70 градусів, яка відповідає температурі зовнішнього повітря +3 градуси, саме тому занижені параметри теплоносія не забезпечували санітарних норм обігріву приміщень та нарахування проводились за проектними навантаженнями, в яких розрахунок здійснено за параметрами теплоносія 150° - 70° С. Кількість теплової енергії (Гкал) відпущеної споживачу залежить від температури теплоносія у подавальному трубопроводі та кількості гарячої води, якою передається теплова енергія. Тепловіддача теплоносія при проектному максимальному тепловому навантаженні, заявленому в додатку № 1 до договору № 3081142 від 01.02.2005 року становить 80° С (150° С - 70° С = 80° С, де 150° С у подавальному трубопроводі, 70° С у зворотному трубопроводі) для забезпечення розрахункового теплового навантаження, необхідно подати теплоносій з тепловіддачею 80° С на 1 Гкал у вигляді гарячої води в обсязі 12,5 т. Кількість теплоносія, який забезпечує розрахункове теплове навантаження, подається у систему опалення через обмежувальну шайбу, параметри якої розраховує ПАТ «Київенерго» керуючись номограмою, що розроблена згідно з БНІП 2.04.01-86, який передбачає температуру теплоносія 150° С - 70° С (150° С - 70° С = 80° С, де 150° С у подавальному трубопроводі, 70° С у зворотному трубопроводі), однак фактична температура теплоносія, який подає постачальник на межу балансової належності на протязі опалювального періоду не перевищувала +70° С.

Виходячи з наведеного відповідач робить висновок, що для забезпечення 1Гкал теплової енергії, відпущеної на потреби опалення та гарячого водопостачання постачальник повинен подати у межах балансової належності понад 40 тон теплоносія, який через обмежувальну шайбу, встановлену ПАТ «Київенерго» з розрахунку на теплоносій з параметрами 150° С - 70° С подати неможливо.

З огляду на наведене, як стверджує відповідач, позивач надав значно менші обсяги теплоносія та з нижчою температурою за розрахункову, яка передбачена в договорі, у зв'язку з чим позивач не забезпечив подачу договірних обсягів теплової енергії, однак їх нарахував.

У зв'язку з запереченнями відповідача щодо нарахувань за спожиту теплову енергію за договором № 3081142 від 01.02.2005 року за період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року було призначено судову експертизу в даній справі (а.с. 103-105).

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи №0273 від 11.03.2013 року, проведеної ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз»:

- визначити правильність розрахунків, виконаних Акціонерною компанією «Київенерго», по обсягам споживання теплової енергії для Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за договором №3081142 від 01.02.2005 року за період з 01.12.2006 року по 15.04.2009 року з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури не вбачається можливим через відсутність в умовах договору посилань на нормативну базу, формули та розрахунки, за якими необхідно підтвердити або спростувати їх відповідність.

- загальний спожитий обсяг теплової енергії на опалення, визначений розрахунковим способом для обслуговування будинку та за договором для теплових втрат, за період з грудня 2006 року по квітень 2009 року по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №3081142 від 01.02.2005 року становить 386,46581 Гкал;

- вартість за загальний спожитий обсяг теплової енергії на опалення, визначений розрахунковим способом для обслуговування будинку та за договором для теплових втрат, за період з грудня 2006 року по квітень 2009 року по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №3081142 від 01.02.2005 року у відповідності до затверджених тарифів складає 44 860,90 грн. з ПДВ.

Суд першої інстанції висновків судової експертизи не врахував та при прийнятті рішення виходив із здійснених позивачем нарахувань.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутні мотиви відхилення висновку експерта в частині встановлення загального спожитого обсягу теплової енергії на опалення та його вартості.

Відповідно до наданої позивачем у суді першої інстанції довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за період з вересня 2009 року до серпня 2011 року, станом на 17.04.13 року у відповідача існує заборгованість за договором № 3081142 від 01.02.05 року за період з 01.12.2006 року до 01.09.09 року у розмірі 16 828,55 грн. (а.с. 178-179).

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, частина основного боргу в розмірі 1 283,78 грн. була погашена 30.09.2009 року, тобто, до звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до абз. 3 п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодекс України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 1 283,78 грн.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 3081142 від 01.02.2005 р. за період з 01.12.2006 р. до 01.09.2009 р. у розмірі 455,89 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки сплата відповідачем позивачу частини заборгованості в розмірі 455,89 грн. мала місце після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 455,89 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок позивача щодо обсягів спожитої відповідачем у спірний період теплової енергії на потреби опалення, колегія суддів враховує встановлений висновком судової експертизи загальний спожитий обсяг теплової енергії на опалення, який становить 386,46581 Гкал, вартість яких складає 44 860,90 грн. з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, судовою колегією встановлено, що борг відповідача за спожиту теплову енергію за договором № 3081142 від 01.02.05 року за період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року становить 15 001,48 грн., виходячи з наступного розрахунку: 44 860,90 грн. (вартість спожитої теплової енергії) - 29 859,42 грн. ( 28 119,75 грн. + 1 283,78 грн. + 455,89 грн.) (загальний розмір сплачених грошових коштів відповідачем).

Посилання відповідача на те, що ним за період з грудня 2006 року по 01.09.2009 року по договору №3081142 від 01.02.2005 року було сплачено 38 518,76 грн. не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано доказів здійснення ним оплат на вказану суму.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не довів належного виконання ним своїх зобов'язань за договором щодо оплати спожитої теплової енергії, враховуючи те, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 15 001,48 грн. основного боргу за період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу на суму 15 001,48 грн. Сума основного боргу, що заявлена необґрунтовано складає 3 110,85 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 6 256,07 грн. інфляційної складової боргу та 1 076,09 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3081142 від 01.02.2005 року.

Відповідач заперечував проти задоволення заявлених до нього вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на те, що Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» є неприбутковою організацією, кошти від мешканців будинків на своєму рахунку не накопичує, ними не користується та здійснює свою діяльність виключно з метою дотримання обов'язків щодо належного утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

При цьому, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від передбаченої частиною другою ст.625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Крім того, положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення.

За перерахунком судової колегії, враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача становить 4 964,26 грн., а 3% річних - 869,38 грн. В решті суми заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних позов залишається без задоволення.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 2 470,92 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання за договором №3081142 від 01.02.2005 року за період з березня 2009 року по серпень 2009 року та 1 299,78 грн. - 7 % штрафу відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 3.1. договору № 3081142 від 01.02.2005 року, сторони несуть відповідальність за невиконання своїх обов'язків або неналежне їх виконання - винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі _% від суми договору за кожний день невиконання або неналежного виконання взятих обов'язків.

Тобто, зі змісту п.3.1. договору №3081142 вбачається, що його сторони не встановили розмір пені.

Відповідно до п. 2.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29.04.1994 року «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 2470,92 грн. пені підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 1 299,78 грн. штрафу, оскільки за змістом частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачені нею пеня та штраф застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року у справі №37/730 підлягає частковому скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року у справі №37/730 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року у справі №37/730 скасувати частково.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року у справі №37/730 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 15 001 (п'ятнадцять тисяч одна) грн. 48 коп. основного боргу, 4 964 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 26 коп. інфляційної складової боргу, 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 38 коп. трьох відсотків річних, 208 (двісті вісім) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

4. Пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013р. у справі №37/730 викласти в наступній редакції:

«У позовних вимогах про стягнення 3 110,85 грн. основного боргу, 2 470,92 грн. пені, 1 291,81 грн. інфляційної складової боргу, 206,71 грн. 3% річних та 1 299,78 грн. штрафу відмовити».

5. В решті рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013р. у справі №37/730 залишити без змін.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 41 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Видачу Наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №37/730 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх