Постанова № 35292407, 12.11.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 901/1366/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Голика В.С.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Дряхлов Євгеній Олександрович, довіреність № 44 від 21.06.13, товариство з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс";

представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим"

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шевчук Н.Г.) від 18 липня 2013 року у справі № 901/1366/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" (вул. Солом'янська, 11,Київ 110,03110)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (вул. Галерейна, 22,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про стягнення 156724,10 грн.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" про стягнення залишку безпроцентної цільової позики у розмірі 156724,10 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» заборгованість у розмірі 156724,10 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3134,48 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням при винесенні рішення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Відповідач стверджує, що використував грошові кошті за цільовим призначенням. Крім того, заявив клопотання про застосування позовної давності.

Представник відповідача у судовому засіданні 05 листопада 2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду першої інстанції законними та обґрунтованим.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2013 року склад судової колегії змінений наступним чином: головуючий суддя Черткова І.В., судді Дмитрієв В.Є., Рибіна С.А.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2013 року суддю Дмитрієва В.Є. замінено у складі судової колегії на суддю Голика В.С.

У судовому засіданні 05 листопада 2013 року оголошувалась перерва до 12 листопада 2013 року.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

18 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (ліцензіар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (ліцензіат) було укладено субліцензійний договір №0001-08/СЛ від 18.01.2008 про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг (далі - субліцензійний договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. субліцензійного договору ліцензіар надає ліцензіату за винагороду строком до 18.01.2013, невиключну ліцензію на використання знаку в порядку та на умовах, які передбачені даним договором.

02 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" було укладено договір №01-09/СЛ про надання безвідсоткової цільової позики (договір позики).

Цільовим призначенням позики є: забезпечення відповідності АЗС вимогам додатку №3 та додатку №3.1 до субліцензійного договору; забезпечення якості товарів на АЗС у відповідності з вимогами субліцензійного договору (пункт 1.3.1 та 1.3.2 договору позики).

На виконання умов договору платіжними дорученнями №5354 від 07.08.2009 перераховані грошові кошти у розмірі 252500,00 грн. з призначенням платежу: перерахування безвідсоткової цільової позики відповідно до договору від 02.01.2009 № 01-09/СЛ (арк. с. 21).

Відповідно до пункту 3.4 договору позики сума позики погашається (повертається) позикодавцю шляхом перерахування позичальником грошових коштів в безготівковій формі на поточний банківський рахунок позикодавця, вказаний в цьому договорі не пізніше З (трьох) робочих днів з дати порушення цільового призначення позики, вказаного в пункті 1.3.1. та/або пункті 1.3.2. договору позики.

Відповідно до пункту 3.6 договору позики позичальник має право вимагати дострокового погашення (повернення) суми позики у випадках порушення цільового призначення позики, вказаного в пунктах 1.3.1 та/або п. 1.3.2 договору позики. У випадку реалізації Позикодавцем свого права на дострокове погашення (повернення) суми позики, Позичальник зобов'язаний погасити (повернути) таку суму позики не пізніше 3 (трьох) робочих днів від дати отримання відповідної вимоги позикодавця.

Паспортом якості товариства з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна» №300611/128 від 30.06.2011 зафіксовано невідповідність дизельного топлива (проби з резервуару на АЗС товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» за адресою Камишове шоссе, 12-а) покращеної якості марки Е вимогам ДСТУ 4840:2007 по показника сіри (а.с. 36).

13.02.2013 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення залишку безпроцентної цільової позики по договору безпроцентної цільової позики № 01-09/СЛ в сумі 156724,10 грн. (арк. с. 44-46).

У зв'язку з залишенням відповідачем без задоволення вимоги позивача про погашення (повернення) залишку безпроцентного цільової позики у зв'язку із порушенням її цільового призначення, товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" про стягнення залишку безпроцентної цільової позики у розмірі 156724,10 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною третю статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 605 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

02 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" було укладено договір №01-09/СЛ про надання безвідсоткової цільової позики.

Цільовим призначенням позики є: забезпечення відповідності АЗС вимогам додатку №3 та додатку №3.1 до субліцензійного договору; забезпечення якості товарів на АЗС у відповідності з вимогами субліцензійного договору (пункт 1.3.1 та 1.3.2 договору позики).

На виконання умов договору платіжними дорученнями №5354 від 07.08.2009 перераховані грошові кошти у розмірі 252500,00 грн. з призначенням платежу: перерахування безвідсоткової цільової позики відповідно до договору від 02.01.2009 № 01-09/СЛ (арк. с. 21).

У пункті 3.2 договору позики від 02.01.2009 сторони відступили від положень актів цивільного законодавства, що регулюють відносини позики, та встановили умови, за наявності яких, обов'язок позичальника із повернення суми позики може бути припинений. Зокрема, за вказаними умовами, у випадку використання позики відповідно до цільового призначення, вказаного в п. 1.3.1 і п. 1.3.2 цього договору, сума позики, яка підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю, підлягає автоматичному погашенню (зменшенню) щомісячно по кожній АЗС, починаючи з дати надання позики за наступною формулою: M = S/N, де M - сума в гривнях, на яку погашається (зменшується) поточна сума позики по відповідній АЗС; S - сума позики, що надана позичальнику по відповідній АЗС; N - кількість календарних місяців між датою надання позики позичальнику та строком погашення позики відповідно до пункту 3.1 цього договору, тобто п'ятдесят вісім календарних місяців з дати перерахування позикодавцем суми позики на поточний рахунок позичальника. У випадку використання суми позики по відповідні АЗС згідно із цільовим призначенням, визначеним в п.1.3.1 і п. 1.3.2 цього договору, до моменту настання строку погашення позики, позичальник звільняється від обов'язків з погашення (повернення) такої суми позики, окрім випадків, вказаних в цьому договорі.

Пунктом 3.3 договору позики від 02.01.2009 встановлено обов'язок відповідача погасити (повернути) позивачу суму позики по відповідній АЗС у випадку недотримання ним цільового призначення позики, вказаного у п. 1.3.1 та/або п.1.3.2 цього договору. Сума позики, яка підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю, розраховується виходячи із наступної формули: V = S - (t * S / N), де V - сума позики, яка підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю по відповідній АЗС; S - сума позики, яка надана позичальнику; - кількість календарних місяців з дати надання позики позичальнику до моменту недотримання цільового призначення позики; N - кількість календарних місяців між датою надання позики позичальнику та строком погашення позики позичальником відповідно до п. 3.1 договору. При цьому, сума позики, згідно із пунктом 3.4 вказаного договору, повертається (погашається) позикодавцю шляхом перерахування позичальником грошових коштів в безготівкову порядку на поточний банківський рахунок позикодавця не пізніше трьох робочих днів з дати порушення цільового призначення позики, вказаного в п. 1.3.1 та/або п. 1.3.2 цього договору.

Судом встановлено, що 30.06.2011 ТОВ «Інспекторат Україна» було здійснено відбирання проб нафти та нафтопродуктів на АЗС, що знаходиться в м. Севастополь, Камищове шосе 12-а, що належить ТОВ «Атан-Крим», про що складено відповідний акт № 128. За наслідками лабораторних випробувань відібраних проб ТОВ «Інспекторат Україна» було видано паспорт якості від 30.06.2011 № 300611/128, згідно із яким проба дизельного палива поліпшеної якості (Євро) марка Е вид II, відібрання якої на АЗС оформлено актом від 30.06.2011 №128, по перевіреним показникам не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 за показниками: «Вміст сірки» (а.с.36).

Отже, з 30.06.2011, дати виявлення порушення відповідачем цільового призначення позики, передбаченого підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 договору позики від 02.01.2009, у ТОВ «Атан-Крим» виник обов'язок, встановлений пунктом 3.3 вказаного договору, з погашення (повернення) позивачу суми позики по АЗС, що знаходиться в м. Севастополь, Камишое шосе 12-а.

Сума позики, яка підлягає поверненню позивачу становить 156724,10 грн., та з урахуванням пункту 3.3 договору позики від 02.01.2009, розраховується наступним чином: 252500,00 - 22 X 252500,00 / 58 = 156724,10. Де, 252500,00 грн. - сума позика перерахована за платіжним дорученням від 07.08.2009 №5354; 22 - кількість місяців за період з 07.09.2009, дати надання позики, до 30.06.2011, дати складання паспорту якості від 30.06.2011; 58 місяців - строк погашення позики відповідно до пункту 3.1 договору позики від 02.01.2009.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 156724,10 грн. залишку безпроцентної цільової позики обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що факт порушення відповідачем умов субліцензійного договору встановлений рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.12, яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2012, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2013 у справі № 5002-13/1913-2012.

Відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач перевіряв якість товарів на даній АЗС до 30.06.2011 неодноразове з моменту укладення субліцензійного договору. Так відповідач вважає, що позивач вперше дізнався про наявність підстав для звернення до суду не пізніше 14 вересня 2013 року. У якості доказу відповідач надав лист позивача. Проте з наданого листа №5.1-2382 від 20.08.09 вбачається, що позивач повідомляє відповідача про проведену перевірку та факти реалізації нестандартних нафтопродуктів на 26 АЗС, серед яких є АЗС за адресою м. Севастополь, Камишове шосе 12-а. Також, у листі позивач просить надалі не відступати від передбачених договором вимог відносно якості реалізуємих на АЗС нафтопродуктів. Попереджує, що у випадку повторного виявлення фактів порушення відповідачем вимог договору у частині якості нафтопродуктів, які відпускають на АЗС, до товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» будуть застосовані санкції у розмірі, передбаченому договором. Проте даний лист направлений позивачем у рамках субліцензійного договору № 0001-08/СЛ про надання дозволу на використання знака товарів та послуг «ТНК». Крім того, право позивача вимагати повернення позики виникає кожного разу, коли були встановлені факти порушень.

Таким чином, посилання відповідача на пропуск позовної давності не обґрунтовані.

Суд не приймає доводи відповідача про цільове використання ним суми позики на переоформлення АЗС, розташованої в м Севастополі, Камишове щосе 12-а, з посиланням на документи про придбання та доставку обладнання (резервуарів) на автозаправну станцію товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе 12-а.

У якості доказів використання грошових коштів за цільовим призначенням відповідач надав докази купівлі, сплати та установлення резервуарів до акту вводу в експлуатацію АЗС, докази стосовно причин повторної установки резервуарів, докази купівлі, сплати та установлення резервуарів після акту вводу в експлуатацію АЗС, що підтверджується платіжним дорученням № 10032 від 28.08.2009 про оплату малому приватному підприємству „Олімп" 61052,00 грн. за резервуар, платіжним дорученням № 9249 від 10.08.2009 про оплату малому приватному підприємству „Олімп" 191052,00 грн. за резервуар; докази транспортування вказаних резервуарів на АЗС, товаро-транспортними накладними 0805-2 від 05.08.2009 та 0805-1 від 05.08.2009; копіями товарно-транспортних накладних № 41 від 20.08.2013 та №42 від 20.08.2013, з яких вбачається, що КП „Аркон" відвантажило товариству з обмеженою відповідальністю „Атан-Крим" стальні резервуари за адресою Камишове шосе, 12-а; копіями накладних № 41 від 20.08.2013 та №42 від 20.08.2013; копією акту огляду паливного резервуара від 01.08.2009; копіями актів виконаних робіт від 21.08.2008 та від 08.08.2009 р.

Севастопольський апеляційний господарський суд вважає, що надані відповідачем докази купівлі, встановлення резервуарів не є достатніми доказами використання позики за цільовим призначенням.

Як вбачається зі змісту пунктів 1.2, 1.3 та 2.2 договору позики від 02.01.2009, сума позики надається лише після переоформлення відповідачем автозаправних станцій та підписання сторонами акту введення в експлуатацію відповідної АЗС. Тобто, позика за вказаним договором надавалась не на переоформлення АЗС. Окрім того, перерахування вищевказаних сум на переоформлення АЗС не спростовує факту порушення відповідачем обов'язку із забезпечення на АЗС якості товарів, передбаченого підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 договору позики від 02.01.2009, який повинен був виконуватись протягом всього строку погашення (повернення) суми позики, встановленого пунктом 3.1 договору.

Також, відповідач вказує на той факт, що договором позики не передбачено розподілу коштів за цільовим призначенням, вважає, що витрачення коштів безпосередньо на забезпечення відповідності власних АЗС вимогам додатку № 3 та додатку № 3.1. до субліцензійного договору від 18.01.2008 року є належним використанням суми позики, а тому на підставі п.3.1. договору позики звільняється від зобов'язань з повернення позики. Крім того, вказує, що виходячи зі змісту субліцензійного договору та договору позики вбачається, що позика надавалася першочергово для здійснення переоформлення АЗС.

Проте Севастопольський апеляційний господарський суд з такими висновками погодитися не може, оскільки відповідач невірно тлумачить умови договору позики, а тому відповідач помилково прийшов до висновку, що він звільняється від зобов'язань з повернення позики.

Цільовим призначенням позики є: забезпечення відповідності АЗС вимогам додатку №3 та додатку №3.1 до субліцензійного договору; забезпечення якості товарів на АЗС у відповідності з вимогами субліцензійного договору (пункт 1.3.1 та 1.3.2 договору позики).

Тобто з умовами договору позики не визначено першочергове та/або другорядне цільове використання наданої позики. Умовами договору визначено дві умови за яких використання наданої позики є цільовим використанням, а тому відповідач повинен був виконувати ці дві умови одночасно, а не по черзі.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності його вини у невідповідності якості дизельного пального, встановленого паспортом якості від 30.06.2011, через те, що воно було придбано ним у позивача за договором постачання нафтопродуктів від 22.12.2010 № 0147-10/ПНБ з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 1.3.2 договору безвідсоткового цільового № 01-09/СЛ від 02.01.09 цільовим призначенням займу є забезпечувати на АЗС якості товарів, згідно з умовами субліцензійного договору.

Згідно із пунктом 3.1.9 субліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг № 0001-08 СЛ від 18.01.2008, саме на відповідача покладений обов'язок забезпечувати (зберігати) на АЗС якість бензинів (моторних), палива (дизельного), масел моторних, відповідно до нормативно-правових документів, які діють на території України.

Отримання пального від позивача не скасовує вказаний обов'язок відповідача. Пунктом 6.6 договору постачання нафтопродуктів від 22.12.2010 № 0147-10/ПНБ передбачено право покупця (відповідача) заявити постачальнику претензію за якістю товару за наявності експертного висновку та результатів випробувань товару, здійснених нейтральною лабораторією. Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо наявності претензій до позивача за якістю товару (дизельного палива), експертних висновків та результатів випробувань товару, здійснених нейтральною лабораторією, які б доказували неналежність якості придбаних ним нафтопродуктів.

На підставі викладеного, рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2013 року у справі №901/1366/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді В.С. Голик

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" (вул. Солом'янська, 11,Київ 110,03110)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (вул. Галерейна, 22,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)