Постанова № 35292406, 12.11.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 5002-24/4516-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Рибіної С.А.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.13, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, не з'явився, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;

представник відповідача, Ковальов Олександр Олександрович, довіреність № б/н від 22.02.13, приватне підприємство "Спортивний клуб "Таврія";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Спортивний клуб "Таврія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 11 лютого 2013 року у справі № 5002-24/4516-2012

за позовом заступника прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, Сімферополь, 95011) в інтересах держави в особі виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)

до приватного підприємства "Спортивний клуб "Таврія" (вул. Франко, б.17-17а, кв.2,Сімферополь,95034)

про стягнення 268089,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Сімферополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з позовом до приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія» про стягнення заборгованості за договором про участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста №66/а від 11.03.2010 у сумі 268089,79 грн., у тому числі загальна сума заборгованості у розмірі 243718,00 грн., штрафні санкції у розмірі 10% від суми платежу у розмірі 24371,79 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2013 року позов прокурора міста Сімферополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі виконавчого комітету Сімферопольської міської ради задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія» на користь виконавчого комітету Сімферопольської міської ради заборгованість за договором про участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста №66/а від 11.03.2010 у сумі 243718,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 10% від суми платежу у розмірі 24371,9 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване недоведеністю та обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство «Спортивний клуб «Таврія» звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Відповідач стверджує, що прокурор не мав можливості звертатися до суду з позовною заявою. Зазначає, що рішення було прийняте без з'ясування позиції відповідача.Вважає, що під час укладення договору, не враховані вимоги ст.27-1 Закону України „Про планування та забудову територій", в частині внесення пайового внеску після прийняття об'єкту в експлуатацію, але не пізніше одного місяця після прийняття об'єкта в експлуатацію.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду Автономної Республіки залишити без змін.

Представник виконавчого комітету Сімферопольської міської ради у судові засідання не з'являвся, своїм процесуальним правом не скористався.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належним їм процесуальними правами. Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників виконавчого комітету Сімферопольської міської ради за наявними документами в матеріалах справи.

16 квітня 2013 року на адресу суду від приватного підприємства „Спортивний клуб „Таврія" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішення у справі № 901/984/13-г. Суд залишає клопотання без задоволення, оскільки підстави для зупинення провадження у справі відпали, оскільки 14 жовтня 2013 року у справі № 901/984/13-г Севастопольським апеляційним господарським судом прийнято постанову.

Розпорядженням від 25 березня 2013 суддю Гонтаря В.І. замінено у складі колегії на суддю Гоголя Ю.М.

Розпорядженням від 24 квітня 2013 року склад колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-24/4516 був змінений наступним чином: головуючий суддя - Черткова І.В., судді - Волков К.В. та Дмитрієв В.Є.

Розпорядженням від 25 червня 2013 суддю Волкова К.В. замінено на суддю Плута В.М.

Розпорядженням від 06 серпня 2013 суддю Плута В.М. замінено на суддю Гоголя Ю.М.

Розпорядженням від 24 вересня 2013 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Рибіну С.А.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

11.03.2010 між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (виконком за договором) та приватним підприємством «Спортивний клуб «Таврія» (замовник) укладено договір №66/а про участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (а.с. 11- на звороті).

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта містобудування - будівництво багатоповерхового жилого будинку з вбудовано-прибудованим торгово-офісним приміщенням і паркінгом по бул. Франко, 17-17 «а», вул. Дзержинського/ бул. Франко, 7/15 в межах наданої земельної ділянки, зобов'язується прийняти участь у створенні і розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що пайова участь (внесок) замовника у створення і розвиток соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста полягає у відрахуванні замовником в строк до 01.01.2012 щомісячно рівними частинами з дня прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про затвердження містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок в м. Сімферополі грошових коштів у розмірі 253718,00 в місцевий бюджет на розрахунковий рахунок №31514931700002, код платежу 50110000 в ГУ Державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, код ОКПО 34740405 для забезпечення, створення і розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що у випадку отримання замовником нових або зміни діючих технічних умов відносно об'єкту містобудування, виконком має право провести перерахунок пайової участі (внеску) замовника у розвитку соціальної ті інженерно-транспортної інфраструктури міста, що оформлюється відповідною додатковою угодою до даного договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного внесення грошових коштів згідно пункту 1.2 даного договору замовник сплачує виконкому штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасного внесення платежу.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №775 від 26.03.2010 «Про затвердження містобудівельних умов і обмежень забудови земельних ділянок в м. Сімферополі» було затверджено містобудівельні умови і обмеження забудови земельних ділянок в м. Сімферополі; затверджено договір про участь у розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста (а.с. 12).

Таким чином, оскільки строк виконання зобов'язання приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія» пов'язаний з прийняттям виконавчим комітетом міської ради рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень, яке прийнято 26.03.2010, то строк виконання вказаного зобов'язання починається з 27.03.2010.

Сторонами розмір пайового внеску не перераховувався та додаткові угоди не укладались, розмір грошового зобов'язання приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія» за договором не змінювався та становить 253718,00 грн.

Відповідачем на виконання умов договору у жовтні 2010 було внесено 10000,00 грн., що підтверджується довідкою Управління державної казначейської служби України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 23.01.2013 (а.с. 38).

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не перерахував до місцевого бюджету кошти на розвиток соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури, у зв'язку з чим заступник прокурора міста Сімферополя звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 243718,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 24371,79 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

11.03.2010 між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (виконком за договором) та приватним підприємством «Спортивний клуб «Таврія» (замовник) укладено договір №66/а про участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта містобудування - будівництво багатоповерхового жилого будинку з вбудовано-прибудованим торгово-офісним приміщенням і паркінгом по бул. Франко, 17-17 «а», вул. Дзержинського/ бул. Франко, 7/15 в межах наданої земельної ділянки, зобов'язується прийняти участь у створенні і розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Відповідно до статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» (чинним на час укладення договору ) створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що пайова участь (внесок) замовника у створення і розвиток соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста полягає у відрахуванні замовником в строк до 01.01.2012 щомісячно рівними частинами з дня прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про затвердження містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок в м. Сімферополі грошових коштів у розмірі 253718,00 в місцевий бюджет на розрахунковий рахунок №31514931700002, код платежу 50110000 в ГУ Державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, код ОКПО 34740405 для забезпечення, створення і розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов'язання приватного підприємства «Спортивний клуб «Таврія» пов'язаний з прийняттям виконавчим комітетом міської ради рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень, яке прийнято 26.03.2010, то строк виконання вказаного зобов'язання починається з 27.03.2010 до 01.01.12.

Як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договору №66/а від 11.03.2010р. про участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста щодо сплати у визначений строк до 01.01.2012 р. 253718,00 грн. у місцевий бюджет для забезпечення, створення і розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста не виконав належним чином. Доказів про сплату відповідачем 253718,00 грн. суду не подано.

Причини несплати суду не повідомлені. При цьому, слід зазначити, що часткова оплата у жовтні 2010 у розмірі 10000,00 грн., яка підтверджується довідкою Управління державної казначейської служби України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 23.01.2013 (а.с. 38) свідчить про погодження відповідача з умовами та строками проведення оплати.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подано.

З таких обставин, позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов в частині стягнення 253718,00 грн. підлягає задоволенню у повному об'ємі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 24371,79 грн. штрафу, які судова колегія вважає такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржнику зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Пунктами 5.2, 5.4 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного внесення грошових коштів згідно пункту 1.2. даного договору замовник сплачує виконкому штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно внесеного платежу (пункт 3.2. договору).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 24371,79 грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Довод апеляційної скарги про неможливість прокурору звертатися до суду з позовом в інтересах виконавчого комітету Сімферопольської міської ради не приймається судом тому, що не ґрунтується на законодавстві.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до компетенції виконавчого комітету міської ради входить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних

коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Оскільки саме виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради укладено договір про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста від 06.07.2009, то прокурор подав позов в інтересах держави в особі виконавчого комітету Сімферопольської міської ради.

Довод апеляційної скарги про те, що рішення суду було прийняте без з'ясування позиції відповідача, виключно на доводах та наданих обґрунтуваннях заступника прокурора м. Сімферополя, не приймається судовою колегією.

Позивач разом з позовною заявою надав докази відправлення відповідачу за належною адресою позовної заяви та додатків до неї цінним листом, що підтверджується описом вкладення до цінного письма та квитанцією відділення поштового зв'язку.

Ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим про порушення провадження від 18 грудня 2012 року була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою відповідача, тобто відповідач був належним чином повідомлений про порушення провадження у справі та про дату та час судового засідання. Слід зазначити, що в апеляційній скарзі відповідачем зазначена така ж сама адреса.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 14 січня 2013 року.

Згідно зі статтею 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Слід зазначити, також, що явка у судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення представників сторін не перешкоджає вирішенню спору. Явка сторони судом обов'язковою не визнавалась.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час укладання договору № 66/а від 11.03.2010 управлінням економіки та регіональної політики Сімферопольської міської ради, яке розробляло проект договору, не враховані вимоги ст. 27-1 Закону України „Про планування та забудову територій" в частині строку внесення пайового внеску - після прийняття об'єкта в експлуатацію. Зазначає, що п.1.2. договору передбачене внесення платежів частинами, при цьому графік платежів, обов'язковість якого передбачена законом, договором не визначений.

Севастопольський апеляційний господарський не приймає ці доводи апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно зазначених законодавчих положень сторони у договорі № 66/а від 11.03.2010 погодили суму платежу, яку має здійснити замовник. П.1.2. зазначеного договору передбачено також, що платежі здійснюються до 01.01.12. Початковим терміном здійснення платежів за таких умов є 26.03.2010 - дата прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок у м. Сімферополі, отже договором передбачена сума платежів, а із змісту договору випливає, що вони мають бути здійснені з квітня 2010 по 01.01.2012. Договором встановлено також, що платежі здійснюються щомісячно рівними долями.

За таких умов, слід зробити висновок про те, що сторони погодили розмір щомісячних платежів, що виключає необхідність в окремому погодженні графіку платежів.

Відповідно до ч. 3 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій" (в редакції чинним на момент укладення договору) пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Частина 13 даної статті передбачає, що пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, інщим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Тобто статтею 27-1 Закону України „Про планування та забудову територій" не вбачається заборони сторонам встановлювати строк оплати внеску до введення в експлуатацію, а встановлює граничний строк його сплати - один місяць після прийняття об'єкта містобудування до експлуатації.

Крім того, статтю 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач звернувся з позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим про визнання пунктів 1.2, 1.3 договору № 66/а від 11 березня 2010 року щодо порядку визначення строків внесення пайового внеску недійсними. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2013 року у справі №901/984/13-г у задоволенні позовних вимог приватного підприємства „Спортивний клуб „Таврія" до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради відмовлено.

Таким чином, договір є правомірним та в судовому порядку недійсним не визнавався.

Відповідач також зазначає, що для виникнення у нього обов'язку зі сплати коштів в порядку пайової участі необхідна така умова, як наявність права користування земельною ділянкою як у особи, що має наміри здійснити її забудову. Стверджує, що між приватним підприємством „Спортивний клуб „Таврія" та Сімферопольською міською радою до цього часу не підписаний договір оренди земельної ділянки, на якій відповідач має наміри здійснювати будівництво після надання цієї ділянки в користування. Проте судова колегія не погоджується з даними доводами, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27-1 Закону України „Про планування та забудову територій" (чинним на час укладення договору) замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

При цьому обов'язок пайової участізазначеним Законом не пов'язується з наявністю у замовника права на земельну ділянку.

Крім того, договором не передбачена умова сплати пайового внеску після надання у користування земельної ділянки.

Відповідач стверджує, що на момент укладення договору його пункт 1.2. в частині визначення строку відрахування коштів „в термін до 01.01.2012 р." суперечив ч.3 ст. 27-1 Закону України „Про планування та забудову територій" в редакції від 14.10.2009 р., вважає, що слід визнати недійсним п.1.2. договору про участь у розвитку соціальної та інженерно-траспортної інфраструктури міста від 11.03.2010 р. № 66/а в частині слів „в термін до 01.01.2012 р. щомісяця рівними частками". Такі вимоги відповідача не приймається судовою колегією, виходячи з наступного. Вимоги про визнання недійсними пунктів договору п.1.2, п.1.3 договору № 66/а про участь у розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 11.03.2010, укладеного між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та приватним підприємством „Спортивний клуб „Таврія", були предметом спору у справі № 901/984/13. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

На підставі викладеного, рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Спортивний клуб "Таврія" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2013 року у справі № 5002-24/4516-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді С.А. Рибіна

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Заступник прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11,Сімферополь,95011)

2.Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

3.Приватне підприємство "Спортивний клуб "Таврія" (вул. Франко, б.17-17а, кв.2,Сімферополь,95034)

4. Прокуратура міста Севастополя (віл. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)для відома