Рішення № 35292050, 15.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18758/13 15.11.13

За позовомМоторного (транспортного) страхового бюро УкраїнидоСлужби безпеки Українипростягнення 26 370,00 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:Корчкова О.С., Рященко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі - "МТСБУ") звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Служби безпеки України (надалі - СБУ) про стягнення 26 370,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що МТСБУ внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено відшкодування власнику автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Власником транспортного засобу - автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2, та працівника якого визнано винним у скоєнні ДТП є СБУ, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.10.2013 р.

25.10.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яке мотивовано тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.07.2013 р. у справі №362/1852-13-ц вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет спору, що наразі розглядається Господарським судом м. Києва у справі 910/18758/13.

Розглянувши вищевикладене клопотання, Господарський суд м. Києва не знаходить підстав щодо його задоволення оскільки, приписами п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено можливість припинення провадження у справі у разі існування рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив саме господарський спір між тим ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав. Тобто, застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе лише при повторному зверненні до господарського суду зі спору між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, тобто при існуванні рішення, яким вирішено саме господарський спір, а не спір, вирішений в межах цивільного судочинства компетентним судом з розгляду цивільних справ за участю іншого суб'єктного складу судового процесу.

25.10.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

25.10.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 30.10.2013 р. оголошено перерву до 15.11.2013 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представники відповідача у судове засідання з'явилися, проти позову заперечували з підстав спливу строків позовної давності заявлених до стягнення позовних вимог.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2010 р. о 16:40 год. по вул. І. Мазепи в м. Києві сталося ДТП за участі автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_3 в залежності від дорожньої обстановки та швидкості руху на регульованому перехресті вул. Мазепи - вул. Суворова при розвороті не пропустив автомобіль "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, який рухався на зустріч прямо, що призвело до зіткнення транспортних засобів, чим завдано матеріальну шкоду обом автомобілям.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2010 р. в адміністративній справі №3-735/10, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Станом на 30.01.2010 р. СБУ не застрахувало свою цивільно-правову відповідальність щодо транспортного засобу - автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2, у визначеному законом порядку, тому 07.05.2010 р. потерпілий ОСОБА_4 звернувся до позивача із повідомленням про пошкодження транспортного засобу.

Згідно з п. 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до звіту №вихС10-74 про визначення вартості матеріального збитку, складеного 11.02.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт", вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 33 017,62 грн.

На підставі наказу №1767 від 09.06.2010 р. позивач виконуючи свої зобов'язання згідно Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сплатив потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2539 від 15.06.2010 р.

Як вбачається, з матеріалів справи позивачем 17.05.2010 р. у розмірі 870,00 грн. було сплачено вартість послуг аварійних комісарів, що підтверджується платіжним дорученням №2165 від 17.05.2010 р.

Згідно з п. 38.2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Таким чином, до МТСБУ перейшло в межах суми 25 500,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання по відшкодуванню шкоди у розмірі 25 500,00 грн., заподіяної внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Volkswagen".

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.04.2010 р. у справі 3-735/10 встановлено, що транспортний засіб - автомобіль "Volkswagen", яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Honda", належить СБУ та знаходився під керуванням ОСОБА_3, який перебував в трудових відносинах з СБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

За встановленими вище судом обставинами справи, вбачається, що на момент ДТП, відповідач був володільцем джерела підвищеної небезпеки, а ОСОБА_3 керував транспортним засобом "Volkswagen" в силу службових обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Матеріалами справи підтверджено, що матеріальний збиток позивача, заподіяний пошкодженням автомобіля "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 25 500,00 грн. та крім того, позивачем понесено витрати на послуги аварійних комісарів у розмірі 870,00 грн.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення спірного страхового відшкодування, перебіг якого розпочався 15.05.2010 р. та вимоги про стягнення витрат на послуги аварійних комісарів перебіг якої розпочався 17.05.2010 р.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання (ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив про застосування позовної давності.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2013 р. МТСБУ звернулася із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу та витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 26 370,00 грн. до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

09.07.2013 р. за клопотанням МТСБУ до участі у справі в якості співвідповідач ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області залучено Службу безпеки України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.07.2013 р. у справі №362/1852-13-ц в задоволенні позову МТСБУ відмовлено.

При цьому, за змістом мотивувальної частини вказаного рішення встановлено, що ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП проходив військову службу за контрактом в Службі Безпеки України та керував транспортним засобом "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 в силу службових обов'язків, а згідно вимог ст. 1172 Цивільного кодексу України, у такому разі, юридична відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, у ОСОБА_3 відсутній обов'язок перед МТСБУ з відшкодування завданої ним шкоди, у зв'язку із чим звернення останнім із позовом до суду про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в порядку регресу не є підставою для переривання строків позовної давності в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_3 не є особою, у якої існує обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди перед МТСБУ, тобто він не є належним боржником у правовідносинах, що склалися між ним та МТСБУ з приводу відшкодування заподіяної ним шкоди.

В свою чергу, із клопотанням про залучення Служби Безпеки України до участі у справі №369/1852/13-ц МТСБУ звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області у липні 2013 р., у зв'язку із чим ухвалою суду від 09.07.2013 р. Служба Безпеки України залучена до участі у справі в якості співвідповідача.

Як свідчать матеріали справи, відшкодування шкоди потерпілому здійснено позивачем 15.06.2010 р., що підтверджується платіжним дорученням №2539 від 15.06.2010 р., а оплату послуг аварійного комісара здійснено 17.05.2010 р.

Таким чином строк позовної давності за позовною вимогою позивача щодо стягнення в матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 25 500,00 грн. сплинув 15.06.2013 р., а вимоги про стягнення витрат на послуги аварійних комісарів сплинув 17.05.2010 р.

Отже, на момент звернення МТСБУ із клопотанням про залучення Служби Безпеки України до участі у справі №369/1852/13-ц про відшкодування матеріальної шкоди у якості співвідповідача, строк позовної давності вимоги про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 25 500,00 грн. та вимоги про стягнення витрат на послуги аварійних комісарів у розмірі 870,00 грн. сплинув, у зв'язку із чим строк позовної давності який сплинув, не може бути перерваний.

Згідно із відтиском поштового штемпелю на конверті позовної заяви МТСБУ до Служби Безпеки України із позовною заявою до Господарського суду м. Києва про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу МТСБУ звернулася 25.09.2013 р., , тобто також з пропуском трирічного строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Отже з урахуванням положень ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України суд погоджується з твердженнями відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 25 500,00 грн., відшкодованої позивачем згідно платіжного дорученням №2539 від 15.06.2010 р. та вимоги про стягнення витрат на послуги аварійних комісарів у розмірі 870,00 грн. сплачених позивачем за платіжним дорученням №2165 від 17.05.2010 р., оскільки на момент подання позову перебіг позовної давності данних вимоги сплинув, про що заявив відповідач.

Таким чином, оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, та відсутні поважні причини його пропуску, то за таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати (у тому числі на правову допомогу) відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовити повністю.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2013 р.