Рішення № 35292015, 13.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/60/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2013 Справа № 908/3314/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Флора Агротрейд» (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 38, кім. 12)

до відповідача: приватного підприємства «Колос-техсервіс» (70650, Запорізька область, Пологівський район, с. Кінські Роздори, вул. Ватутіна, буд. 1)

про стягнення 127992,32 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Подлужна Р.Г., довіреність № 15/6 від 02.01.2013 р., паспорт серії СА № 841746 від 01.08.1998 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 07.10.2013 року звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Флора Агротрейд" з позовною заявою до відповідача - приватного підприємства "Колос-техсервіс" про стягнення 127992,32 грн., які складаються з: 90000,00 грн. основного боргу, 37992,32 грн. 72% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 01.03.2013 р. по 30.09.2013 р.

Ухвалою суду від 08.10.2013 року порушено провадження у справі № 908/3314/13, присвоєно справі номер провадження 18/61/13, судове засідання призначене на 30 жовтня 2013 р.

До господарського суду Запорізької області 28.10.2013 р. від відповідача надійшло клопотання № б/н від 28.10.2013 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю юриста на підприємстві та знаходженням керівника відповідача на лікарняному. В клопотанні відповідач зазначив, що докази поважності причин неявки в судове засідання будуть надані у наступному судовому засіданні. Проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи представник позивача не заперечував. З метою встановлення фактичних обставин справи, розгляд справи, у відповідності до ст. 77 ГПК України, було відкладено на 13.11.2013 р., зобов'язано відповідача надати докази поважності причин неявки в судове засідання 30.10.2013 р.

В судовому засіданні 13.11.2013 р. представник позивача наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився; про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.11.2013 р. № 17496422 адреса приватного підприємства «Колос-техсервіс» - 70650, Запорізька область, Пологівський район, село Кінські Роздори, вулиця Ватутіна, буд. 1. Саме на цю адресу надсилалась кореспонденція. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами та без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 13.11.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флора Агротрейд» (покупець, позивач у справі) та приватне підприємство «Колос-техсервіс» (продавець, відповідач у справі) 21.05.2012 року уклали договір поставки № 15-С (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується продати, а покупець придбати та оплатити "Зерно".

Згідно з п. 1.2. договору, "Зерно" - соняшник нестандартний, який використовуються для харчових, насіневих, кормових та технічних цілей. У п. 1.3. договору продавець гарантує, що зерно, яке постачається за цим договором є власністю виробника (продавця).

За умовами зазначеного договору покупець приймав зобов'язання здійснити попередню оплату вартості зерна (соняшника нестандартного) в сумі 60000 грн. (п.п. 3.2, 4.3 договору), а продавець - до 30.09.12 р. передати зерно покупцю (п.п. 7.1 договору) у кількості та по ціні, зазначеній в договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість зерна складає 20,00 тон. Ціна зерна на момент складання договору за одну тону без ПДВ 2500,00 грн., з ПДВ 3000,00 грн. (пункт 3.1 договору)

Пунктом 8.1 договору сторони визначили, що факт передачі зерна та отримання покупцем документів, вказаних в п.п.7.1.2 договору підтверджується сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі з зазначенням назви, загальної ваги та якісних показників зерна, його загальної вартості.

Відповідно до п. 7.1.1. продавець зобов'язаний передати покупцю зерно до 30.09.2012р.

На виконання п. 4.3 договору позивач перерахував продавцю попередню оплату вартості зерна в розмірі 60000,00 грн. на підставі виставленого рахунку № 5 від 21 травня 2012 р., про що свідчать платіжні доручення № 115 від 28.05.2012 р., № 130 від 22.06.2012 р., № 113 від 22.05.2012 р., які залучені до матеріалів справи (ар.с. 14-15). Таким чином, ТОВ «Флора Агротрейд» свої зобов'язання виконало належним чином та в повному обсязі.

У зв'язку з неможливістю продавця виконати прийняті на себе зобов'язання з поставки зерна покупцю до 30.09.2012 р. сторони дійшли згоди про продовження терміну поставки зерна за договором № 15-С від 12.05.2012 р. до 28 лютого 2013 р., про що було підписано додаткову угоду № 1 від 28.09.2013 р. до договору поставки № 15-С від 21.05.2012 р.

Також зазначеною додатковою угодою № 1 сторонами було визначено, що у разі невиконання продавцем зобов'язань щодо поставки зерна у строк до 28 лютого 2013 р., він зобов'язаний до 15 березня 2013 р. повернути на рахунок покупця суму отриманої попередньої оплати у розмірі 60000,00 грн. та сплатити штраф у розмірі 30000,00 грн. Після чого договір поставки припиняє свою дію, а повернення суми попередньої оплати та сплата штрафу є грошовими зобов'язаннями продавця (п. 2 додаткової угоди № 1).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди у разі несвоєчасного виконання продавцем п. 2 цієї угоди та прострочення повернення суми боргу 90000,00 грн., продавець зобов'язаний сплатити покупцю цю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 50% річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Додатковою угодою № 2 від 26.02.2013 року до договору поставки № 15-С від 21.05.2012 р. сторони продовжили строк поставки зерна - до 25 липня 2013 р. на загальну суму 90000,00 грн. Поставка зерна здійснюється за ціною згідно п. 3 цієї угоди на загальну суму поставки 900000,00 грн. у відповідній кількості. У разі не виконання продавцем зобов'язань по поставці у встановлений строк, він зобов'язаний на наступний день (26 липня 2013 р.) повернути на рахунок покупця залишок заборгованості та сплатити покупцю річні в розмірі 72% за період з 01.03.2013 р. по день фактичного повернення зазначених коштів (п. 5 додаткової угоди № 2).

Разом з тим, продавець прийняті на себе зобов'язання з поставки зерна на суму 90000,00 грн. у встановлений у додатковій угоді № 2 строк - до 25 липня 2013 р. не виконав.

Сторонами 31 серпня 2013 р. складено акт звірки взаєморозрахунків за договором № 15-С від 21.05.2012 р., в якому продавець підтвердив розмір свого основного боргу перед покупцем за цим договором в сумі 90000,00 грн. та річних 72% від цієї суми, нарахованих за період з 01.03.13 по день складення акту звірки, проте відповідні розрахунки не провів.

З урахуванням вищевикладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 2, 3 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт наявності заборгованості у розмірі 90000,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

На день розгляду спору відповідач поставку продукції (зерна соняшника на загальну суму 90000,00 грн.) або повернення суми заборгованості в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 90000,00 грн. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5 додаткової угоди № 2 до договору поставки № 15-С від 21.05.2012 р. сторони узгодили, що у разі невиконання продавцем зобов'язань з поставки зерна, він зобов'язаний сплатити покупцю річні в розмірі 72% за період з 01 березня 2013 р. по день фактичного повернення зазначених коштів.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення, у відповідності до п. 5 додаткової угоди № 2 до договору, 72% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 01.03.2013 р. по 30 вересня 2013 р. (214 днів).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми 72% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 37992,32 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов додаткової угоди № 2 до договору, тому вимога позивача щодо стягнення 72% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 37992,32 грн. судом задовольняється.

З урахуванням наведеного вище, заявлені позивачем позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Колос-техсервіс» (70650, Запорізька область, Пологівський район, с. Кінські Роздори, вул. Ватутіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25478211) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Флора Агротрейд» (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 38, кім. 12, код ЄДРПОУ 37243169) 90000,00 грн. (дев'яносто тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 37992,32 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві грн. 32 коп.) 72% річних за користування грошовими коштами за період з 01.03.2013 р. по 30.09.2013 р., 2559,85 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 85 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 18 листопада 2013 р.