Ухвала суду № 35291675, 18.06.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2220/4732/2012

Провадження № 22-ц/792/1453/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі :головуючого - судді Баса О.Г.,

суддів : Пастощука М.М., Грох Л.М.,

при секретарі Бондар О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1.,

представника ПАТ КБ "Приватбанк" Москалюк С.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення штрафу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_3, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилався на те, що маючи намір укласти з відповідачем договір фінансового лізингу, у жовтні 2012 року в межах першого внеску за автомобіль марки Ford Kuga 2012 року випуску він перерахував на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» 98200 грн. Проте на момент підписання договору його умови вже передбачали збільшену вартість автомобіля, збільшений перший внесок (126700 грн.) та підвищену відсоткову ставку 2,08 % на місяць порівняно з попередньою інформацією, наданою представником банку. Оскільки згоди не було досягнуто з усіх істотних умов договору, договір не було укладено і відповідно він заявив вимогу до банку про повернення сплачених 98200 грн., проте кошти не були повернуті банком. Посилаючись на ст.ст. 538, 1212, 625 ЦК України, ч.6 ст.11, ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» просив стягнути з відповідача 98200 грн. внесених коштів, 23568 грн. неустойки, 193,18 грн. річних (3%) та 10000 відшкодування моральної шкоди.

В ході судового розгляду відповідач подав зустрічний позов до ОСОБА_3 про стягнення штрафу в сумі 89100 грн. за відмову від договору фінансового лізингу. Посилався на те, що ОСОБА_3, підписавши заяву № HM0OA-0000378546 від 24.09.12 р. про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу, встановлених банком, фактично уклав договір фінансового лізингу, за яким сплатив 29.10.12 р. аванс в сумі 89100 грн. Банк належно виконав свої зобов'язання за договором - придбав автомобіль, проте ОСОБА_3 безпідставно відмовився від прийняття предмету лізингу. Посилаючись на ст.ст. 525, 526 ЦК України, пункт 2.15.9.14 Умов та правил, яким передбачено обов'язок Лізингоодержувача сплатити Лізингодавцю штраф в розмірі 100 % від розміру авансового лізингового платежу, просив стягнути з ОСОБА_3 89100 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 квітня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3 - стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь кошти у розмірі 82536,35 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1319 грн. 61 коп.

В задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення штрафу за договором про надання фінансового лізингу відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду від 30 квітня 2013 року, постановити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити, зустрічний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. В обґрунтування незаконності рішення суду посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Стверджує, що сторони уклали договір фінансового лізингу, ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, придбав автомобіль Ford Kuga, але всупереч положенням закону та умовам договору ОСОБА_3 відмовився від прийняття предмету лізингу. Вважає, що суд першої інстанції зробив хибні висновки з наявних в матеріалах справи доказів та визнав доведеним, що ОСОБА_3 не надавав згоди щодо збільшення сум відсоткової ставки, вартості автомобілю та першого внеску. Суд не врахував пояснення ПАТ КБ «ПриватБанк», що договір фінансового лізингу укладався шляхом підписання позивачем заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, в якій зокрема, було передбачено збільшення відсоткової ставки. ОСОБА_3, укладаючи договір у письмовій формі, вчинив підпис власноручно, маючи при цьому необхідний обсяг цивільної дієздатності, оплата ОСОБА_3 авансового внеску підтверджує те, що він уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір фінансового лізингу. Крім того, суд не врахував, що банком, крім суми 15663,65 грн., 11.04.13 р. було повернуто ОСОБА_3 частину сплаченого авансу в сумі 73388,46 грн., за виключенням 9147,89 грн., що витрачені на сплату внеску до Пенсійного Фонду, консультаційні послуги тощо. Також незаконним та необґрунтованим є стягнення на користь позивача витрат на юридичну допомогу в розмірі 2000 грн., оскільки не були встановлені обставини щодо підстав нарахування та обґрунтування розміру цих витрат відповідно до Постанови КМУ від 27.04.06 р. № 590.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, відповідно до ст.ст. 1, 6 ч.1-2 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За положеннями ст.ст. 6, 627 ч.1 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

В силу ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Задовольняючи первісний позов частково та відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що маючи намір укласти з відповідачем договір фінансового лізингу, позивач ОСОБА_3 у період з 22 по 29 жовтня 2012 року в межах першого внеску за автомобіль марки Ford Kuga 2012 року випуску перерахував на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» 98200 грн. Оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір фінансового лізингу не було укладено, то відповідно сплачені 98200 грн. підлягають стягненню з банку на користь позивача. В свою чергу в зв'язку з тим, що договір фінансового лізингу не був укладений між сторонами, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову п ро стягнення штрафу з ОСОБА_3 відповідно до умов договору в розмірі 100 % внесеного авансового платежу за відмову від прийняття предмета лізингу.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 уклав договір фінансового лізингу з банком шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу 24.09.12 р., є безпідставними.

Так, в порушення вимог ст.ст. 10, 60, 63 ЦПК України, ухвали суду першої інстанції про витребування доказів відповідач не представив суду оригінал заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу 24.09.12 р. з додатками 1, 2 (специфікація, графік сплати лізингових платежів), які є невід'ємною частиною цього договору відповідно до пункту 1.8 заяви, і таким чином не спростував заперечення позивача щодо підписання ним такої заяви.

Таким чином відповідач не довів належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами договору фінансового лізингу. На спростування цього свідчить і факт повернення банком коштів, сплачених ОСОБА_3 в якості авансового внеску в загальній сумі 89052,11 грн. в ході розгляду справи судом першої інстанції, що підтвердили представники сторін.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції при постановленні рішення факту повернення банком ОСОБА_3 коштів в сумі 73388,46 грн. є безпідставними, оскільки докази на підтвердження цієї обставини відповідачем суду першої інстанції не надавалися - при постановленні рішення судом було враховано лише факт сплати 15663,65 грн. відповідно до представленого відповідачем меморіального ордеру.

Посилання апеляційної скарги на неправомірність рішення суду в частині стягнення 2000 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, також є безпідставними.

Так, за змістом ст.ст. 79, 84 ЦПК України до складу судових витрат відносяться і витрати на правову допомогу.

Посилання апеляційної скарги на порушення вимог Постанови КМУ від 27.04.06 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» є безпідставним з огляду на те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції діяли норми Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Відповідно до угоди-доручення № 08-12 від 10.12.2012 р., укладеної між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, предметом угоди є надання правової допомоги у цій цивільній справі; за надану правову допомогу по справі клієнт сплачує гонорар в розмірі 4910 грн. Обґрунтування розміру витрат на правову допомогу та факт сплати цих коштів позивачем стверджується розрахунком витрат, зробленим у відповідності до вимог ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", та квитанцією № 08-12 від 13.12.2012 р. Таким чином суд стягнув витрати на правову допомогу в межах фактично понесених позивачем витрат.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вказаних висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підпис/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

_____________

Головуючий у першій інстанції - Березова І.О. Провадження № 22-ц/792/1453/13

Доповідач - Грох Л.М. Категорія № 19, 27