Ухвала суду № 35291642, 12.11.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц\791\3514\2013р. Головуючий в І інстанції: Рябова О.Д.

Категорія: 21 Доповідач: Чиркова К.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року листопада місяця 12 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Чиркової К.Г.

Суддів: Пузанової Л.В. Фурман Т.Г.

при секретарі: Бараш Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого від імені ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1, діючого від імені ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_1, діючий від імені ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною сестрою ОСОБА_2. ОСОБА_6 за життя уклала договір дарування належної їй на праві власності квартири за АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Вважає, що на час укладення договору ОСОБА_6 знаходилася під наглядом лікаря психіатра, не усвідомлювала значення своїх дій, не могла керувати ними, просив визнати договір недійсним з підстав передбачених ст. 225 ЦК України.

Окрім того, договір дарування є удаваним правочином так, як фактично між сторонами насправді був укладений договір довічного утримання, що підтвердила ОСОБА_4 посилаючись на те, що ОСОБА_6 у зв'язку з похилим віком та хворобою не могла себе обслуговувати, а тому звернулася до неї та ОСОБА_5 з проханням доглядати та зробити належні почесті після її смерті на виконання цього забажала передати їм право власності на належну квартиру.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 236, 640, 638 ЦК України просив визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 02.08.2010 року недійсним з моменту його вчинення.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_1, діючий від імені ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та просив визнати укладений договір дарування недійсним у зв'язку з тим, що він є удаваним правочином, оскільки укладений з метою приховати інший, а саме - договір довічного утримання.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, діючого від імені ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 02.08.2010року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідченого державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №3-1328 недійсним - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий від імені ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8, діючий від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5 доводів апеляційної скарги не визнав, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямованні на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладені договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_6 за життя 02.08.2010 року на законних підставах подарувала ОСОБА_4, ОСОБА_5, належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Договір дарування посвідчений державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі №3-1328 та відповідає вимогам ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених в п.25 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (ст.235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішує спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до ст.60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що за його думкою є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно - правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що позивач не надав доказів на підтвердження удаваності укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 договору дарування квартири АДРЕСА_1

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апелянта щодо неправильної оцінки судом зібраних у справі доказів та невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи, позбавлені правового обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з урахуванням предмету спору та доводів апеляційної скарги не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого від імені ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: