Рішення № 35291214, 15.11.2013, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 0203/2886/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2013 року

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Ганкіної І.А.

при секретарі Колонюк Ю.В.

позивачі ОСОБА_1

Адвокаті ОСОБА_2

Пред-ві відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи Служби у справах дітей Вінницької РДА до ОСОБА_6 про вселення за місцем реєстрації, -

Встановив:

ОСОБА_1 первинно звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, про визначення права власності на частку в майні, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, про витребування майна з чужого незаконного користування, володіння та розпорядження, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.11.1999 року вона з відповідачем по справі зареєстрували шлюб в виконкомі Лука Мелешківської сільської ради Вінницького району та області, від спільного проживання в якому народилось двоє дітей : син ОСОБА_4, 06.06.200 р.н. та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після укладення шлюбу їх сім»я оселилась в будинку , що належав дідусеві відповідача по справі ОСОБА_7 за № 66 по вул. Незалежності в с. Лука Мелешківська Вінницького району та області.

22.12.2002 року дідусь помер, після смерті якого, відповідно до рішення Вінницького районного суду, ОСОБА_6 став власником усього спадкового майна в порядку спадкування за законом, в тому числі і вказаного житлового будинку.

Як вказує позивачка в своїй заяві, що на вимогу матері її чоловіка ОСОБА_8 , її мати сплатила останній 1000 доларів США в якості компенсації за належну їй частку в спадковому майні померлого ОСОБА_7, який доводився ОСОБА_8 батьком.

Оскільки, вказаний будинок перебував в незадовільному , подекуди і в аварійному стані, продовж 2008 -2009 років вона з чоловіком ОСОБА_6 змушені були зробити капітальний ремонт будинку ( поштукатурено заново та оздоблено стіни в кімнатах, реставровано підлогу в кімнатах та поставлені міжкімнатні двері, замінено вікна з деревяних на пластикові) впорядкували двір ( огородили новою огорожею, зроблено ворота) та добудували веранду, розміром 3,5 на 7 м.кв. . На той час, як вказує позивачка в своїй заяві, працювала лише вона, а чоловік ніде не працював, крім того, зловживав спиртними напоями та мав наркотичну залежність, за що притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності. Проте вона, ОСОБА_1 за допомогою її родини та за кошти виключно її родини, здійснила укріплення фундаменту їх будинку, оскільки будинок «розійшовся» по кусках від чого стіни почали хилитися, та зробила відмостку довкола будинку. Таким чином суттєво було змінено вартісну цінність вказаного будинку . Позивачка по справі ОСОБА_1 вважає, що будинок за № 66 по вул.Незалежності в с. Лука Мелешківська Вінницького району та області є її та відповідача по справі ОСОБА_6 спільною сумісною власністю, орієнтована вартість якого з урахуванням виконаних ремонтно будівельних робіт на даний час становить 40 365 грн.

Крім того, ще задовго до реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , за власні кошти вона, ОСОБА_1 придбала та в подальшому перевезла до їх спільного помешкання майно, а саме : килими в кількості 5 шт. по 200 грн. кожний ; палас 1 шт. 200 грн. ; килимова доріжка 200 грн. ; ліжко дубове 1500 грн.; диван 1500 грн.; швейна машина « Чайка» - 1500 грн. ; трюмо 500 грн. ; стіл полірований 300 грн. ; шафи одежні в кількості 2 шт. по 1500 кожна; сервант 1000 грн.; холодильник « Атлант» - 2500 грн. . А також під час сумісного шлюбу, нею особисто , за власні кошти куплено пральну машину « Горенья» , вартістю 3350 грн..

Спільне життя у них сторін по справі не склалось, в зв»язку з алкогольною та наркотичною залежністю відповідача, його протиправною поведінкою щодо неї, як дружини та їх неповнолітніх дітей, а тому рішення Вінницького районного суду від 24.02.2012 року шлюб між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був розірваний.

Оскільки, відповідач по справі не належним чином виконує свій обов»язок щодо матеріального забезпечення неповнолітніх дітей, позивач по справі ОСОБА_1 просить суд, з врахуванням інтересів неповнолітніх дітей відступити від начала рівності часток подружжя в спільній сумісній власності та визначити їй 2/3 частини спірного будинку, орієнтованою вартістю 26 910 грн., а відповідачу, відповідно 1/3 його частину , орієнтованою вартістю 13 455 грн., а також зобов»язати відповідача ОСОБА_6 повернути належне їй майно, придбане до реєстрації шлюбу.

В процесі розгляду справи, позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, та просить суд ухвалити рішення, яким вселити її ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей : ОСОБА_4 06.06.2000р. н., ОСОБА_5, 29.07.2002р. н., в будинок № 66 по вул. Незалежності в с. Лука-Мелешківська, Вінницького району та області, як членів сім'ї власника, які там зареєстровані. При цьому вказала, що після чергової сварки і бійки 03.09.2010 року, які ОСОБА_6 влаштовував часто, її, ОСОБА_1 було доставлено до лікарні. Виписавшись з лікарні, вона бажала разом з дітьми повернутися до вказаного будинку, так як іншого житла вони не мають, однак, відповідач їх в будинок не пустив, речей, як її, так і дитячих, не віддав, при цьому змінив замки.

Таким чином, як вказує позивачка в своїй заяві, вона і її діти були протиправно позбавлені права на житло, чим було грубо порушено їх конституційне право на житло. Ці неправомірні дії відповідача підтверджуються актом і довідками сільської ради, складеними в присутності дільничного інспектора, депутата сільської ради і сусідів. За насильство в сім'ї, за скоєння кримінальних злочинів відповідача притягнуто до відповідальності і в даний час він відбуває покарання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники позов підтримали. ОСОБА_1 суду показала, що у 1999р. зареєструвала шлюб з відповідачем та народила у шлюбі 2-х дітей. Після одруження їх сім»я оселилася в будинку №66 по вул.Незалежності в с.Лука-Мелешківська, Вінницького району та області, який відповідач успадкував від свого діда. Оскільки, будинок був у занедбаному стані, вони провели значні роботи по ремонту будинку, включаючи добудову веранди та позивач сплатила на вимогу матері відповідача 1000 доларів в якості компенсації за належну їй частку у спадковому майні діда відповідача. Вона та діти були прописані у вказаному будинку, що став єдиним їх житлом, яким є і зараз. Однак, після розірвання шлюбу з відповідачем, останій вигнав її з дітьми на вулицю, побивши її і після лікарні вона дізналася, що бувший чоловік поміняв замки і вона втратила можливість попасти в будинок разом з дітьми. На теперешній час вона проживає з дітьми у матері, та бажає повернутися у житло, в якому зареєстрована, в зв»язку з чим збільшила позовні вимоги та просить вселити її з дітьми в будинок за судовим рішенням.

Вимоги щодо визнання права спільної чумісної власності, визначення частки в майні та витребування майна з чужого незаконного володіння та розпорядження за ухвалою суду було залишено без розгляду.

Відповідач ОСОБА_6 в особі своїх представників позов не визнав. Представник відповідача ОСОБА_3 суду показав, що вважає вимоги позивача безпідставними, так як спірний будинок є спадковим майном, а тому належить до особистої приватної власності ОСОБА_6 і проведення ремонтних робіт та добудови самовільної веранди не є підставою для визнання за позивачем права власності на частку в майні відповідача. Щодо вимоги про вселення суду зазначив, що дану вимогу він вважає такою, що не підлягає до розгляду з первинним позовом, прав на вселення позивач не має, тому просить в задоволенні даної вимоги відмовити.

Представник Служби у справах дітей Вінницької РДА просить згідно заяви слухання справи проводити у її відсутність та врахувати інтереси дітей.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне:

06.11.1999р. виконкомом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району та області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, та після укладення шлюбу, дружина прийняла призвище чоловіка.

Після реєстарції шлюбу подружжя оселилося в будинку №66 по вул.Незалежності в с.Лука-Мелешківська, Вінницького району та області, що належить ОСОБА_6 на праві спадкування за дідом ОСОБА_7, в порядку винесення судового рішення Вінницького районного суду, що набуло чинності 28.08.2005р. (а.с.13 том 1).

Від шлюбу у подружжя народилося 2 дітей: ОСОБА_4, 06.06.2000р. та ОСОБА_5, 29.07.2002р.н. (а.с.8,9 том 1).

ОСОБА_10 та діти ОСОБА_4, та ОСОБА_5, є зареєстрованими у ІНФОРМАЦІЯ_2 та області, про що свідчить оглянутий паспорт громадянина України ОСОБА_1 та довідка Лука-Мелешківської сільської ради від 22.07.2013р. за №742 (а.с.110 том 2).

14.12.2011р. шлюб між подружжям було розірвано за судовим рішенням Вінницького районного суду (а.с.10 том 1)

Після розірвання шлюбу у будинку було змінено замки і позивач та неповнолітні ОСОБА_4, та ОСОБА_5, змінили місце проживання, так як не змогли потрапити у будинок.

Факт того, що позивач втратила можливість потрапити у будинок за місцем реєстрації підтверджується актом від 22.12.2011р. (а.с.105 том 2) та листом Лука-Мелешківської сільської ради за №433 від 13.11.2013р., за яким сільська рада повідомляє, що від ОСОБА_1 неодноразово надходили скарги, що їй чиняться перешкоди в проживанні та користуванні житловим будинком №66 в с. Лука-Мелешківська, по вул.Незалежності.

Обставина неможливості доступу позивачки з дітьми до будинку не є спростованою і стороною відповідача.

Тому, враховуючи зазначенене, суд вважає, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст.ст.64,150,156 Житлового Кодексу України, а також ст.47 Конституції України.

Так, у відповідності до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За ст.156 Житлового Кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

При цьому, до членів сім»ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

За ст. 64 Житлового Кодексу України до членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сімї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обовязки, як наймач та члени його сімї.

При вирішенні даного судового спору, суд також враховує, що у відповідності до 20.11.1989р. Генеральною асамблеєю ООН була прийнята Конвенція про права дитини, що була ратифікована Україною 27.02.1991р. за положеннями якої, держава зобов»язалася приділяти особливу увагу правам дітей, які є особливо уразливою групою з огляду на їх вік, психічний та фізичний розвиток, і що вони потребують спеціального постійного нагляду та захисту. В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, на що вказує і ст.27 Конвенції про права дитини.

14 вересня 2006р. Україною було ратифіковано Європейску соціальну хартію, переглянуту у 2007-2010р. за якою держава зобов»язалася забезпечити права дитини на житло, доступ кожної дитини до житла належного рівня.

За ст.3 Конвенції про права дитини, судова система є одним з органів держави на який також покладено обов»язок забезпечити захист інтересів дітей.

У відповідності до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, що ратіфікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р., судом забезпечується право на доступ до правосуддя, в зв»язку з чим суд вважає правомірним звернення до суду позивачки зі збільшенням позовних вимог, та їх прийняття до розгляду в одному провадженні з первинно заявленими вимогами, яке грунтується на принципах ст.124 Конституції України.

Тому, враховуючи вищевказані нормативні положення, з врахуванням інтересів дітей, суд вважає заявлені вимоги позивача такими, що є доведеними, право на вселення позивачки та її двох неповнолітніх дітей, такими, що підлягає до судового захисту, шляхом відновлення порушенного права на проживання за місцем реєстраціїї.

Заявлені позовні вимоги слід задоволити, та вселити ОСОБА_1, а також неповнолітніх ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, які є членами сім»ї власника будинку, незалежно від факту розірвання шлюбу між батьками, за місцем реєстрації до будинку №66 по вул.Незалежності в с.Лука-Мелешківська, Вінницького району та області.

За ст.82 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, що є документально підтвердженими, а саме, 2000 грн. за послуги адвоката, 2200 грн. за проведення експертизи, та судовий збір на суму 214 грн.60 коп., 220 грн.,00 коп.,107 грн.30 коп. Всього 4741 грн.90 коп.

Керуючись ст. ст. 114,150,156 Житлового Кодексу України, ст.ст. 69,70,160 Сімейного Кодексу України, Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод, що ратіфікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р ., ст.ст.15, 30, 60, 61,79,80,82, 214, 215, 223,232 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Вселити ОСОБА_1, а також неповнолітніх ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, які є членами сім»ї власника за місцем реєстрації до будинку №66 по вул.Незалежності в с.Лука-Мелешківська, Вінницького району та області.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 4741 грн.90 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд шляхом подачі в 10- денний строк апеляційної скарги .

Суддя: