Рішення № 35289955, 15.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/5988/13 Головуючий 1-ї інстанції -

Справа № 2/2011/6391/12 Купіна М.А.

Категорія : договірні Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Піддубного Р.М., Малінської С.М.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 липня 2013 року

по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ( далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ) до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» , публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про зміну кредитного договору у зв'язку з суттєвою зміною обставин , -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ( далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ) звернулося до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 04 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП БАНК») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банком було надано ОСОБА_3 кредит в розмірі 66617,50 ( шістдесят шість тисяч шістсот сімнадцять, 50) доларів США, зі сплатою процентів у порядку та в розмірах, обумовлених Кредитним договором, з остаточною датою повернення 04 квітня 2022 року.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, 04 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Банком було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала іпотекодержателю, в особі Банку, нерухоме майно, а саме: квартиру за АДРЕСА_1, чим взяла на себе зобов'язання щодо сплати ОСОБА_3 всіх платіжних зобов'язань за Кредитним договором.

Проте, у порушення умов вказаного кредитного договору ОСОБА_3 свого зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, загальна сума якої станом на 26.09.2012 року складає 2 873 445,92 грн., де : - основний борг у розмірі 655 332,26 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 523 799,35 грн.; - відсотків у розмірі 30 639,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 244 899,44 грн., - пені у розмірі 263 323,80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 2 104 747,13 грн.;

29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № ML-701/234/2008 від 04 квітня 2008 року, що був укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, у зв'язку з чим ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло прав кредитора до ОСОБА_3

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 2873445,92 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки органами Державної виконавчої служби України за ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеного суб'єктом оціночної діяльності для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг України».

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про зміну кредитного договору у зв'язку з суттєвою зміною обставин, в якому просили суд змінити кредитний договір № ML-701/234/2008 від 04 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк», виключивши з тексту договору п. 1.9 про дострокове виконання договірних зобов'язань з ініціативи банку. При цьому посилались на те, що на момент укладання кредитного договору 1 долар США дорівнював 5,05 грн., виходячи з даного курсу та доходів в національній валюті. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали у встановлений кредитним договором строк реальну можливість виконати всі взяті на себе зобов'язання у валюті кредиту.

У зв'язку з різким збільшенням курсу долару до гривні на початку 2009 року, а саме у лютому 2009 року 1 долар США дорівнював 9,305 грн., при незмінних своїх доходах в національній валюті - втратили з не залежних від них причин та обставин можливість виконувати кредитні зобов'язання.

Крім того зазначали, що при укладені кредитного договору вони в обов'язковому порядку не були попереджені представниками банку про те, що у випадку надання кредиту в іноземній валюті - валютні ризики під час виконання зобов'язань несе позичальник, тому вважають, що мають право вимагати змін у кредитному договорі, а саме - п. 1.9 про дострокове виконання договірних зобов'язань з ініціативи банку.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заперечував проти зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, та ОСОБА_4, вважав, що усі зобов'язання банком за договором були виконані, в даному випадку відсутні сукупні умови для внесення змін до спірної угоди за рішенням суду, а суду не надано жодних доказів в підтвердження їх існування.

Представник позивача за первісним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна», який також представляв інтереси відповідача за зустрічним позовом ПАТ «ОТП Банк», первісний позов підтримував в повному обсязі, просив суд його задовольнити, проти зустрічного позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 липня 2013 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № МL-701/234/2008 від 04 квітня 2008 р в розмірі 2873445 (два мільйона вісімсот сімдесят три тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 92 коп. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № МL-701/234/2008 від 04 квітня 2008 року в розмірі 2873445 (два мільйона вісімсот сімдесят три тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 92 коп., яка складається з основної суми боргу в розмірі 523799 (п'ятсот двадцять гри тисячі сімсот дев'яносто девґять) грн. 35 коп., відсотків в розмірі 244899 (двісті сорок чотири тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 44 коп., пені в розмірі 2104747 (два мільйона сто чотири тисячі сімсот сорок сім) грн. 13 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до договору дарування від 22.05.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1-1435, що зареєстрований у КП «ХМБТІ» 28 травня 2001 року за реєстровим № 59588, шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмету іпотеки за ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відмовлено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати це рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В даному ж випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не в повному обсязі відповідає цим вимогам процесуального закону.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Так, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, як це передбачено нормами статті 525 ЦК України

Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що тягне за собою правові наслідки передбачені ст. 611 ЦК України. За змістом цієї правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, як передбачено ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, ст. 1050 ЦК України встановлені правові наслідки порушення договору позичальником. Згідно з частиною 2 вказаної статті, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними нормами матеріального права, а тому встановивши факт неналежного виконання своїх договірних зобов'язань позичальником ОСОБА_3 що підтверджується наданими банківською установою письмовими доказами та фактично не заперечується й самим відповідачем, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з останнього на користь банківської установи існуючої кредитної заборгованості в примусовому порядку.

Однак, при цьому вирішуючи вказаний цивільно-правовий спір суд першої інстанції не взяв до уваги та не вирішив питання про можливість застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України з огляду на ті обставини, що несплачена ОСОБА_3 на момент звернення банку до суду сума основної заборгованості складала 523799 (п'ятсот двадцять гри тисячі сімсот дев'яносто девґять) грн. 35 коп., відсотки за користування кредитом складали суму в розмірі 244899 (двісті сорок чотири тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 44 коп., разом з тим пеню було нараховано в розмірі 2104747 (два мільйона сто чотири тисячі сімсот сорок сім) грн. 13 коп., що значно перевищує суму основного боргу.

Так, згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків, та за явності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 липня 2013 року не може бути визнане цілком законним, обгрунтованим, а тим більш - справедливим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення, та з урахуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 до 523799 грн., а також при зверненні стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором зменшити розмір стягнутої пені до 523799 (п'ятсот двадцять гри тисячі сімсот дев'яносто девґять) грн.

Доводи ж апеляційної скарги відповідачів щодо неправомірності стягнення і суми заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, і звернення стягнення на предмет іпотеки, судова колегія не приймає до уваги та відхиляє, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи зобов'язання ОСОБА_3 забезпечено укладеним 04 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» договором іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала іпотеко держателю, в особі Банку, нерухоме майно, а саме : квартиру за АДРЕСА_1, чим взяла на себе зобов'язання щодо сплати ОСОБА_3 всіх платіжних зобов'язань за Кредитним договором.

Так, відповідно до ст.. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Відповідно до ст. 572 ЦПК України в силу застави кредитор (заставодавцем) зобов'язання , забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 589 ЦК України, ст.ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, в тому числі й що стосується відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'занням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, носять формальний характер і не містять передбачених законом підстав для подальшої зміни чи скасування ухваленого судом першої інстанції по справі рішення.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 липня 2013 року - змінити.

Зменшити розмір пені стягнутої з ОСОБА_3 до 523799 грн., стягнувши з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № МL-701/234/2008 від 04 квітня 2008 р в розмірі 1 293 498 (два мільйона вісімсот сімдесят три тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 14 коп., при зверненні стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL-701/234/2008 від 04 квітня 2008 р зменшити розмір стягнутої пені до 523799 (п'ятсот двадцять гри тисячі сімсот дев'яносто девґять) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: