Рішення № 35289944, 12.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4988/13 Головуючий 1 інст. - Зуб Г.А.

Справа № 645/3745/13 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спадкові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Котелевець А.В.,

Кружиліної О.А.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа: восьма державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом та об'єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Харківської міської ради, третя особа: восьма Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на 56/100 частини житлового будинку,

ВСТАНОВИВ :

25.10.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на 56/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, вона продовжує мешкати постійно в зазначеному будинку, сплачує комунальні послуги та оплачує експлуатаційні витрати. Вказує, що фактично її чоловік прийняв спадщину після смерті його бабусі - ОСОБА_7, а вона прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, оскільки вони проживали однією сім'єю разом з ОСОБА_8 Позивач вказувала, що наявні чотири підстави для задоволення позову, як спадкоємця четвертої і п'ятої черги, а також з підстав, передбачених ст.344 ЦК України (набувальна давність), оскільки більше десяти років добросовісно, відкрито разом з чоловіком, а після його смерті сама, володіє вказаним нерухомим майном.(т.2 а.с.3-6, 54-57)

05.03.2013 року до суду з позовом про визнання права власності ОСОБА_4 на 56/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 звернулась адвокат ОСОБА_9, діюча на підстав договору про надання юридичних послуг №20/01 від 20.01.2013р., укладеного з ОСОБА_4, яка зареєстрована і проживає в місті Лос Анжелес штата Каліфорнія США. Позивач обґрунтовувала вимоги посиланням на те, що має право на вказане нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом її матері ОСОБА_7 від 30.07.1992р. , посвідчений державним нотаріусом Восьмої Харківської державної\ нотаріальної контори ( далі - 8 ХДНК), вказуючи, що протягом 6 місяців подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не могла, оскільки знаходилась за межами України (в США), а також у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок.(т.1 а.с.2-3)

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.05.2013року справа за позовами ОСОБА_2 об'єднана в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_4, об'єднаній справі присвоєно №640/3745/13-ц, н/п 2/640/1587/13/07 (т.1, а.с.28)

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.06.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, а позов ОСОБА_4 задоволено. Суд визнав за ОСОБА_4 право власності на 56/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_4, а позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_4 не зверталась з поданням заяви про прийняття спадщини більше 12 років, а посилання ОСОБА_4 на неможливість вчасно звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 у зв'язку з проживанням за кордоном та відсутністю правовстановлюючих документів є необґрунтованим, оскільки заяву про прийняття спадщини можливо надіслати до нотаріальної контори поштою, або звернутись до консульської установи в країні перебування, або приїхати до України. Також апелянт вказує, що того після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_2 добросовісно заволоділа чужим майном, а саме спірною частиною житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, і продовжує ним безперервно володіти протягом 10 років, утримувала будинок в належному стані, сплачувала комунальні послуги, робила поточний ремонт в будинку.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 і ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити, посилаючись на ті ж доводи, які зазначали в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_11 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказуючи, що не може вважатися законним володільцем спірного майна, оскільки вона не є спадкоємцем, а за правилом ст..344 ЦК України (набувальна давність) особа може набувати право власності лише за умови, якщо власник майна взагалі відсутній або невідомий, якщо особа на законних підставах володіє цим майном, якщо має місце відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.(т.1, а.с.170-171).

Представник Харківської міської ради ОСОБА_12 просив рішення Київського районного суду м.Харкова від 20.06.2013 року скасувати і провадження у справі закрити, вважаючи, що ніхто з позивачів не має права на спірне майно, оскільки у передбаченому законом порядку спадщину не прийняли. (т.1 а.с.104-107).

Відповідач ОСОБА_5 і його представник ОСОБА_13 проти визнання права власності на 56/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування чи за набувальною давністю як за ОСОБА_4 так і за ОСОБА_2 заперечували і просили визнати за ним, ОСОБА_5 право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_6, який в свою чергу, фактично прийняв спадщину після смерті його бабусі - ОСОБА_7, так як проживав у її будинку.

ОСОБА_5 вказує, що ОСОБА_4 права на спадщину не має, оскільки у передбаченому ЦК УРСР порядку і строки з заявою про прийняття спадщини не зверталася, хоча поважні причини для цього відсутні, що підтверджено рішенням Київського районного суду м.Харкова від 12.09.2013р. про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 про визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини

Також ОСОБА_5 вважає, що відсутні правові підстави і у ОСОБА_2 для набуття права власності на спірне майно, оскільки шлюб між нею і його батьком ОСОБА_6 був фіктивний, батько зловживав спиртними напоями і запевняв його, що шлюб уклав з ОСОБА_2 «по-пьяні», тобто через сп'яніння, і що ніколи не дасть згоди на її реєстрацію в спірному будинку, що й мало місце в дійсності. Лише після смерті його батька ОСОБА_6, скориставшись свідоцтвом про шлюб, який є фіктивним, ОСОБА_2 якимось чином вдалося зареєструватися в спірному будинку. Однак в дійсності вона з його батьком ніколи постійно не проживала, з'являлася в будинку епізодично, будинок в належному стані не підтримувала. Більше того, вона сприяла його руйнуванню, оскільки в будинку демонтовано металеві елементи системи опалення і здані на металобрухт, зруйновано ганок, вибиті шибки у вікнах, а подвір'я та прилегла територія заросли бур'яном, який вище людського зросту. Будинок відключено електропостачання, відключено газ.

Завідувач Восьмої Харківської державної нотаріальної контори (далі по тексту - 8 ХДНК) в листі просив розглядати справу за відсутністю представників нотаріальної контори. (т.1 а.с.125).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом встановлено, сторони не заперечують, підтверджено відповідними доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій на праві власності належали 56/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Після її смерті з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався.

З пояснень сторін, частково підтверджених копіями свідоцтв, вбачається, що онук спадкодавці ОСОБА_7 - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 уклав 14.03.2003 року шлюб з гр.-кою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, позивачкою по даній справі, однак остання за весь час знаходження їх у шлюбі і до дня смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 45 років, так і не була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1. (т.2 а.с.12,13)

Лише 29.04.2009 року, тобто через неповних три місяці після смерті ОСОБА_6 гр.-ка ОСОБА_2 була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1. (т.2 а.с.14).

З повідомленням завідувача 8 ХДНК на запити суду вбачається, що після смерті ОСОБА_7 спадкова справа не заводилася, з заявами про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини ніхто зі спадкоємців не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Після ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, було заведено спадкову справу №261/2009, в якій знаходиться зареєстрована 20.03.2009 року заява ОСОБА_5 - сина померлого, який на момент подачі заяви проживав за адресою: АДРЕСА_2, про прийняття спадщини. Інших заяв у справі немає, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. (т.2 а.с.46,49).

Приймаючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4 і визнання за нею право власності на 56/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, суд першої інстанції правильно вказував, що ОСОБА_7 у відповідності з вимогами ст.534 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після її смерті, мала право залишити заповіт на все своє майно, а так як спадщину у передбаченому законом порядку і строки ніхто не прийняв, то до спірних правовідносин за позовом ОСОБА_4 застосовуються норми діючого ЦК України.

Однак право ОСОБА_7 залишити заповіт на випадок її смерті ніхто не оспорює, а діючим ЦК України (ст..ст.1269. 1270, 1272) передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Така заява подається у строк шість місяців з часу відкриття спадщини і лише за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви (нотаріусу) про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується представниками сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася, строк звернення з такою заявою пропущений і судовим рішенням їй не надавався додатково строк для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції ці обставини залишив поза увагою і помилково дійшов до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

За таких обставин рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_4 в особі її представника, згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 56/100 частин будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правових підстав, передбачена ст..344 ЦК України, відповідає вимогам закону і ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апелянта ОСОБА_3 на наявність чотирьох підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 є його суб'єктивною позицією, яка не підтверджена скупністю поданих суду належних і допустимих доказів, які б давали передбачені законом підстави для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана справа до таких випадків не відноситься.

Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стверджуючи, що ОСОБА_2 має право на 56/100 житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, як спадкоємець четвертої і п'ятої черги, вказаний позивач та його представник, з огляду на диспозицію ст..ст.1264, 1265, 1266, 1268 і 1276 ЦК України та вимоги ст..ст.10, 58, 59, 60 ЦПК України, зобов'язаний довести, що ОСОБА_2 відноситься до кола спадкоємців, визначених законом, що вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, крім того, проживала однією сім'єю зі спадкодавцем не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, вчинила передбачені законом дії для прийняття спадщини, однак отримала незаконну, необґрунтовану відмову нотаріуса.

Позивачем ОСОБА_2 та її представником, апелянтом ОСОБА_3 зазначені обставини не доведені.

Доводи представника ОСОБА_4, відповідачів - ХМР, ОСОБА_5, та його представника ОСОБА_13, зокрема, в тій частині, що ОСОБА_2 не проживала постійно в будинку АДРЕСА_1, не проживала однією сім'єю зі спадкоємцем, що не утримувала будинок, а допустила його руйнування, що зареєструвалася за адресою знаходження спадкового майна за відсутністю передбачених законом підстав і лише 29.04.2009 року, тобто після смерті ОСОБА_6, позивачем ОСОБА_2 та її представником не спростовні.

Надані гр.-кою ОСОБА_2 та її представником, апелянтом ОСОБА_3, письмові докази, зокрема копія паспорта ОСОБА_2 з відміткою про її реєстрацію в спірному будинку 29.04.2009р., квитанції про сплату у 2004 році паспортних послуг за прописку та фактична відсутність такої її прописки (реєстрації) до квітня 2009 року лише підтверджують доводи відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_14 в тій частині, що ОСОБА_6 (онук спадкодавця ОСОБА_15.) реєстрацію шлюбу з ОСОБА_2 вважав помилкою і відмовлявся від її реєстрації у спірному будинку.

Надані позивачем ОСОБА_2 та її представником копії квитанцій про сплату комунальних послуг не містять жодних даних, які б свідчили, що саме ОСОБА_2 їх здійснювала, оскільки в них відсутні дані про неї, як платника, а підпис платника суттєво відрізняється від її підпису в паспорті. Крім того, квитанції, а їх усього 7 штук відносяться до 2008-2010р.р. Копія додаткової угоди про погашення заборгованості за електричну енергію від 18.05.2010р. і договору від 20.04.2012 року про надання послуг з газопостачання не свідчать про підтвердження належними і допустимими доказами тих обставин, які мають значення для справи, про які вказано вище.

Копія довідки без дати, без вихідних реєстраційних даних, видана ОСОБА_2 від імені голови вуличного комітету №6 для отримання нею ідентифікаційного коду, на яку посилається апелянт, має неоговорені її виконавцем та непосвідчені відповідним записом виправлення дат, а її зміст суперечить запису щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в її паспорті.

Отже, доводи апелянта в частині необґрунтованості та незаконності рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 висновки суду не спростовують і не свідчать про наявність підстав для зміни рішення в цій частині.

Суд вирішив справу за позовом ОСОБА_2 у відповідності з вимогами ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України, тобто в межах заявлених ОСОБА_2 вимог і на підставі наданих йому доказів.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п.3,4 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 червня 2013 року змінити.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа: Восьма Харківська державно нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом відмовити.

В іншій частині рішення Київського районного суду м.Харкова від 20 чернвя 2013 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: