Рішення № 35288811, 14.11.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р. Справа № 909/1181/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон"

Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача:Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія

"Автомобільні дороги України"

вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004

про стягнення заборгованості в сумі 57600 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Білоус С.В. - представник, (довіреність № 345 від 22.10.13);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 57600 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31.10.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.13, відповідно до положень ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.11.13.

Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 14.10.13 та від 31.10.13; отримання відповідачем зазначених вище ухвал підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов"язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції"визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за необхідне розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 123 на купівлю-продаж продукції і товару від 10.08.11 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 57600 грн. 00 коп. Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 серпня 2011 року між позивачем (надалі - продавець) та філією ДП "Івано-Франківський облавтодор" - "Тисменицький райавтодор" (надалі - покупець) укладено договір № 123 на купівлю-продаж продукції і товару (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору продавець зобов"язався поставити та передавати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов"язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. договору та в додатку №1 до договору № 123 від 10.08.13 сторони погодили, предметом постачання є наступний товар: щебінь фр. 5-20 та 20-40 згідно листа покупця (копія листа № 917/01-17 від 10.08.11 наявна в матеріалах справи).

У відповідності до умов Договору продавець передав покупцю товар на загальну суму 57600 грн. 00 коп.

Виконання продавцем договірних зобов"язань підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0004419 від 11 серпня 2011 року на суму 57000 грн. 00 коп.

При дослідженні зазначеної вище видаткової накладної судом встановлено, що вона підписана уповноваженими представниками сторін.

Товар отриманий уповноваженою особою - Лібриком Богданом Івановичем на підставі довіреності № 186 від 10 серпня 2011 року.

Також, в якості доказу отримання товару відповідачем, до матеріалів справи додані: податкова накладна, копія розшифровки податкових зобов"язань, копія витягу з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної.

У відповідності до норми Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлений факт отримання покупцем товару на суму 57600 грн. 00 коп.

Ціна та порядок розрахунків визначені в розділах 5, 6 Договору.

Пунктом 6.1. Договору сторони встановили, що розрахунки проводяться: шляхом попередньої оплати.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

09.08.12 з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 150 від 09.0812 р. з вимогою негайно виконати зобов"язання з оплати отриманого товару в сумі 57600 грн. 00 коп.; доказ направлення претензії наявний в матеріалах справи(фіскальний чек № 6536 від 09.08.12).

Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

3 вересня 2013 року між сторонами підписано акт звірки розрахунків на суму 57600,00 грн.

Згідно приписів ст.ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При дослідженні договору № 123 на купівлю-продаж продукції і товару від 10.08.2011 встановлено, що він скріплений підписами уповноважених на це осіб, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем отриманого товару в сумі 57600 грн. 00 коп. суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на час прийняття рішення, не оплачений товар в сумі 57600 грн. 00 коп., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документальними доказами.

З огляду на вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 57600 грн. 00 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача. На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 612, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 57600 грн. 00 коп. задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004; інд. под. № 317905809151, свідоцтво 12872736) на користь Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018; код 32604981) - заборгованість в сумі 57600(п"ятдесят сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. та 1720(одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 18.11.13