Постанова № 35284338, 13.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р.Справа № 814/945/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д.судді -Кравець О.О. при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року фізична особа - підприємець (далі ФОП) ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2013 року №0000411702 щодо визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 8 500 грн. за основним платежем та на суму 2 125 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки відповідач дійшов висновків про неправомірне формування позивачем податкового кредиту на підставі безтоварних договорів, у зв'язку з чим, було прийнято оскаржуване рішення. На думку позивача, вказані висновки суперечать чинному законодавству.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0000411702 від 13 лютого 2013 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на такі підстави.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 18 по 24 січня 2013 року головним державним податковими ревізором-інспектором проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "АЛЬ-ФА" за липень 2012 по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 30 січня 2013 року №294/17-200/НОМЕР_1.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено загальну суму податкового кредиту на 8 500 грн., в результаті чого занижено ПДВ у розмірі 8 500 грн. за липень 2012 року.

На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2013 року №0000411702 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 8 500 грн. за основним платежем та на суму 2 125 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В акті перевірки зазначено про відсутність поставок товарів від ТОВ "АЛЬ-ФА", що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підтвердження обґрунтованості даних податкового і бухгалтерського обліку, по операціям з контрагентом ТОВ "АЛЬ-ФА" позивачем надано до перевірки договори, накладні, податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи.

В судовому засіданні директор ТОВ "АЛЬ-ФА" Гуц О.О. також підтвердив реальність (товарність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "АЛЬ-ФА".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що товарність господарських операцій позивача з ТОВ "АЛЬ-ФА" підтверджується належним чином складеними первинними документами, у зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи за наступного.

Пунктом 2.2. акта перевірки встановлено, що позивачем до перевірки було надано лише видаткову та податкову накладну, однак не було надано жодного рахунку-фактури, а також договору, укладеному з ТОВ "АЛЬ-ФА" та товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення дизпалива.

Позивачем підписано вказаний акт перевірки без жодного зауваження (а.с.22). Натомість, відсутні на перевірці документи (договір, квитанції до прибуткових касових ордерів, товарно-транспортна накладні) «виникли» пізніше, що викликає сумнів в їх достовірності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що й у разі наявності у позивача всіх необхідних первинних документів на час перевірки, їх було б недостатньо для висновків про реальність отримання ним дизпалива від ТОВ "АЛЬ-ФА", з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи: договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів те незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однією з суттєвіших обставин, яка підтверджує рух активів, є наявність у постачальника фізичних, технічних та технологічних можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АЛЬ-ФА" відсутні працівники, транспортні засоби, складські приміщення.

Таким чином, не вбачається де ТОВ "АЛЬ-ФА" зберігало 6 141 літрів дизпалива і як воно здійснювало перевезення позивачу цього дизпалива, як то передбачено пп.2.2. договору поставки №119 від 26 липня 2012 року (а.с.44).

Згідно з товарно-транспортною накладною (а.с.47), замовником перевезення дизпалива у автопідприємства ОСОБА_5 був позивач. Однак, це суперечить вищевказаному пп.2.2 договору, який не передбачає будь-яких дій позивача, безпосередньо пов'язаних з поставкою товару.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про реальність угоди між позивачем і ТОВ "АЛЬ-ФА" є необґрунтованими.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ФОП ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2013 року №0000411702.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 18 листопада 2013 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець