Постанова № 35283563, 12.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 листопада 2013 року 08:30 №826/14972/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовоммалого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Крокла»додержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0007122203,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0007122203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 29.04.2013 №424/22.3/19477957 щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія», прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0007122203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 627 932,00 грн.

Відповідач в судове засідання 07.10.2013 не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи.

Через канцелярію суду 17.10.2013 надійшли письмові заперечення від представника державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 29.04.2013 №424/22.3/19477957 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0007122203. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» та товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія».

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/14972/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія» за період з 01.09.2010 по 31.10.2011.

Перевіркою встановлено порушення малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 550 477,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС складено акт від 29.04.2013 №424/22.3/19477957 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0007122203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 627 932,00 грн., у тому числі: 550 477,00 грн. - основний платіж, 77 455,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 29.04.2013 №424/22.3/19477957, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» та товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія», у зв'язку з відсутністю будь-яких документів, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія» (продавець) укладено договір від 01.09.2010 №09/09/10.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію укладеного договору від 01.09.2010 №09/09/10; копії податкових накладних за відповідні періоди; копії видаткових накладних за відповідні періоди; копії платіжних доручень за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» та товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія», вказано на акти державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС:

від 13.05.2011 №498/23-4/37264702 про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Санабрія» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий 2011 року;

від 28.12.2011 №1676/23-4/37264702 про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Санабрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом-постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Ріоба Селект» за період з 01.05.2011 по 31.10.2011 та правильності обчислення податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період з 01.05.2011 по 31.10.2011;

від 07.05.2012 №1159/22-3/37264702 про неможливість проведення зустрічної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Санабрія» щодо підтвердження господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Анріорі Груп» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

Так, за посиланням органу державної податкової служби у товариства з обмеженою відповідальністю «Санабрія» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності, товариство не знаходиться за податковою адресою.

Аналізуючи первинні документи, які надані позивачем на обґрунтування доводів щодо реальності господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія», суд наголошує на наступному.

Представником малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» через канцелярію суду 30.09.2013 було подано 11 томів додаткових документів, зокрема, копій податкових та видаткових накладних за 2010 - 2011 роки.

Разом з тим, з вказаних документів вбачається, що вони стосуються господарських операцій, які були здійснені позивачем з його контрагентами, але не з товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія», господарські операції з яким були предметом перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС за період з 01.09.2010 по 31.10.2011 та за результатом якої складено акт від 29.04.2013 №424/22.3/19477957 та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В той же час, аналізуючи надані малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» документи, які стосуються відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія» (том І справи), суд звертає увагу на наступне.

Так, з пунктів 4.4 та 5.3 договору 01.09.2010 №09/09/10 укладеного між малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» та товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія» вбачається, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на це представниками сторін і є чинним до 31.12.2010 року. Будь-які зміни чи доповнення до дійсного договору вступають в силу при умові їх завірення в письмовому вигляді уповноваженими на це представниками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що представником малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» не було подано жодних документів, які б підтверджували продовження дії договору строком на один рік, а саме на 2011 рік. Однак, первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку позивача, свідчать, що між малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» та товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія» з 10.01.2011 продовжувалися господарські відносини на підставі договору від 01.09.2010 №09/09/10, який втратив чинність 31.12.2010.

Окрім того, суд звертає увагу, що всі податкові накладні за 2010 рік виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія» на користь малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» не відповідають вимогам Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 № 1333/20071.

Так, згідно підпункту 201.1 пункту 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Так, згідно пункту 4 Порядку заповнення податкових накладних у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору проставляється відповідно до вимог пункту 3 цього Порядку.

Разом з тим, з податкових накладних за 2010 рік вбачається, що товариством не зазначено вид цивільно-правового договору та дата укладання договору.

Також, суд наголошує на тому, що податкові накладні та інші первинні документи, які підписувались з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Санабрія» не дають змогу ідентифікувати особу, що підписувала відповідні первинні документи. Так, на всіх документах відсутнє прізвище особи, що підписувала документи від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Санабрія».

Відповідно до пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. Відповідно до Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 № 1333/20071, в податковій накладній обов'язково зазначається підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Однак, податкові накладні, як і інші первинні документи, виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія» на користь малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Крокла», не містять прізвища особи, що їх склала.

Окрім того, з копій платіжних доручень за 2010 - 2011 роки вбачається, що призначенням платежу є оплата за візки гідравлічні згідно угоди №7 від 09.09.2010. З матеріалів справи вбачається, що між малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» та товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія» було укладено лише один договір від 01.09.2010 за №09/09/10.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, господарської мети та економічної обґрунтованості зазначених господарських операцій, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» та товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія».

Так, первинні документи по взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія», містять розбіжності, складені та підписані з боку контрагента позивача невстановленою особою, всі платіжні доручення за 2010-2011 рік по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія» свідчать про оплату товару за іншою угодою, ніж зазначає позивач.

Суд наголошує на тому, що позивач, в силу приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не мав право відносити до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Крокла» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Санабрія», податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку складені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом з огляду на їх безтоварність, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 29.04.2013 №424/22.3/19477957 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 24.05.2013 №0007122203.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.