Рішення № 35282628, 21.10.2013, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

10.10.2013 Суддя: Грицаюк Н. М.

Справа № 253/6638/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2013 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:

головуючого судді Грицаюк Н. М.

при секретарі - Кобець О. П.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він в період з 21 жовтня 1977 року по 17 вересня 2008 року працював на підприємстві ДП «Артемвугілля» СП «Шахта ім. Гаєвого» на різних посадах у підземних умовах з впливом шкідливих факторів. В наслідок праці в шкідливих умовах, його стан здоровя значно погіршився. Тому після проходження тривалого лікування і обстеження в умовах медичного стаціонару з 17.09.2008 року медико соціальна експертна комісія вперше встановила втрату професійної працездатності в розмірі - 40 % безстроково за професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, та встановлено ІІІ групу інвалідності. Внаслідок стійкої втрати працездатності він змушений був змінити свій уклад життя, не може виконувати працю, повязану з будь якими навантаженнями, а також працювати на посадах, які дозволяють одержувати великий особистий заробіток. При цьому він переносить моральні й психічні страждання, його не залишає почуття дискомфорту, власної неповноцінності у звязку з утратою його організмом значної частини нормальних життєвих функцій унаслідок отриманого ушкодження здоровя. Все це в сукупності вкрай негативно відбивається на його душевному й психічному та щиросердечному стані, загаюючи щодня йому моральні страждання, тобто моральну шкоду. Крім того, постійно проходить курси лікування в умовах стаціонару та амбулаторно у звязку із професійними захворюваннями. Моральну шкоду він оцінює в 20 000 гривень яку і просить стягнути з відповідача на його користь.

Позивач в судовому засідання позов підтримав в повному обсязі та підтвердив обставини зазначені в ньому. Також пояснив, що не зміг раніше звернутися до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, оскільки тривалий час перебував на лікарняному, дуже погано себе почував. З причини моральних страждань він не міг думати ні про що інше, як про своє подальше здоровя. Тому просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що позивач не надав жодних доказів з приводу перенесених ним моральних страждань в звязку з ушкодженням здоровя, а також доказів якими він оперував при визначення суми моральної шкоди. Підтримавши свої заперечення надані до суду.

Вислухавши доводи сторін, вивчивши письмові докази та надавши їм оцінку в їх сукупності суд прийшов до наступного.

Позивач з 21 жовтня 1977 року працював на підприємстві ДП «Артемвугілля» СП «Шахта ім. Гаєвого» на різних посадах у підземних умовах з впливом шкідливих факторів. В наслідок праці в шкідливих умовах, його стан здоровя значно погіршився. Актом від 14.08.2008 року встановлено, що у ОСОБА_1 є професійне захворювання у вигляді хронічного обструктивного захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Тому 17 вересня 2008 року його було звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоровя, відповідно до трудової книжки позивача.

17.09.2008р. ОСОБА_1 МСЕК було встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково та 40 % втрати працездатності, що підтверджується копією довідок № 015294 та № 174202.

Проти цих обставин сторони не заперечували.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її права.

Моральна шкода потерпілого від професійного захворювання полягає вчасності, в фізичній болі , духовному стражданні, які випробував позивач, у звязку з пошкодження здоровя.

Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч. 1 та ч. 2 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосити право громадян на належні, безпечні і здорові умови раці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування , згідно з абзацом пятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі основи), є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, як спричинили втрату працездатності.

Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним своїх трудових обовязків (п.4ч.1 ст.25).

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України „ Про охорону праці в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема. На принципах пріоритету життя здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З урахуванням конституційної значущості здоровя як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя нещасним випадком чи професійним захворюванням і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або в слідство профзахворювання складається, зокрема у фізичному болю, фізичних та душевних страждання, яких він поніс у звязку з ушкодженням здоровя.

Нещасний випадок це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких заподіяло шкоду здоровю або настала смерть.

До професійного захворювання належить: захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключного або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, повязаних з роботою.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 вказаної постанови розяснено, що відповідно до ст.. 237-1 КЗПП за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоровя, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні й фізичні страждання, обмежують його можливість вести звичний спосіб життя. Як наслідок, моральна шкода заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як про на життя, право на охорону здоровя.

Ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно розяснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди , де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру фізичної або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльність інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя (п.3) у порушенні нормальних життєвих звязків, неможливість продовжування активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

Зазначені обставини наступили в позивача у звязку із втратою працездатності, що було встановлено в судовому засіданні, тому суд доходить висновку про те, зо позивачеві заподіяна моральна шкода. Таким чином, суд вважає, що позивачеві заподіяна моральна шкода умовами виробництва, що покладає на відповідача обовязок відшкодувати цю шкоду.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03. 1995 року „Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами, вказав, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Право на відшкодування моральної шкоди у звязку з втратою працездатності, виникло у позивача з 17.09.2008 р. позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 27.05. 2013 року, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого законом, але враховуючи, що ОСОБА_1 І необізнаний у правових питаннях, а також тривалий час перебування на лікарняному, суд вважає можливим строк позовної давності звернення до суду поновити.

Оскільки Державне підприємство „Артемвугілля не забезпечила небезпечні умови праці своєму робітнику ОСОБА_1, у звязку з чим він отримав професійне захворювання та встановлено часткову втрату професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з підприємства.

Таким чином, розвязуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд ураховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, погіршення стану його здоровя, ступень втрати професійної працездатності 40 % і доходить висновку про часткове задоволення позову у розмірі 12000 гривен.

Керуючись ст. ст.10-11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України, ст. ст.. 223, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою здоровя на виробництві в розмірі 12000 (дванадцять тисячі) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять девять) гривен 40 копійок на користь Державного бюджету у Центрально - міському районі м. Горлівки 22030001 на р/р № 31219206700021 код за ЄДРПОУ 34686448.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяН. М. Грицаюк