Рішення № 35282440, 11.11.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 рокуСправа № 912/1132/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошевська В.В., судді Колодій С.Б. та Поліщук Г.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1132/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

до відповідача І: Приватного аграрно орендного підприємства "Зоря", с. Миколо-Комишувата, Красноградський район, Харківська область

відповідача ІІ: Приватного підприємства "Альфа-Плюс", с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область

про стягнення 1 858 738,05 грн.

Представники сторін:

від позивача - Глазков А.С., довіреність № 214-13/кр від 22.02.12;

від відповідача І - Ткач В.В., довіреність № б/н від 09.08.13;

від відповідача І - Костромін В.С., довіреність № 154 від 27.03.13;

від відповідача ІІ - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватним акціонерним товариством "Креатив" (надалі - ПрАТ "Креатив") подано позовну заяву з вимогою стягнути солідарно з приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" (відповідач І) та приватного підприємства "Альфа-Плюс" (відповідач ІІ) заборгованість у розмірі 1858738,05 грн., яка складається з: 7227,00 грн. боргу за непоставлений товар; 114447,15 грн. зниження вартості за поставлений товар по показникам якості; 1737063,90 грн. штраф.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на неналежне виконання відповідачем І зобов'язань за договором поставки №С12-1005 від 07.12.2012 р. в частині дотримання строків та об'ємів поставки, а також якості поставленого товару. Вимоги до відповідача ІІ обґрунтовано укладенням договору поруки №10/12/2012 від 10.12.2012 р., за умовами якого приватне підприємство "Альфа-Плюс" поручився перед ПрАТ "Креатив" за виконання приватним аграрно орендним підприємством "Зоря" зобов'язань за договором поставки №С12-1005 від 07.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2013 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №912/1132/13.

20.08.2013 р. ПрАТ "Креатив" подано заяву від 15.08.2013 р. №670-10 про відмову від позову в частині вимог до приватного підприємства "Альфа-Плюс" (том ІІІ а.с. 9-10).

Приватним аграрно орендним підприємством "Зоря" (відповідач І) позовні вимоги заперечено повністю з наступних підстав: прострочення обов'язку щодо поставки товару відсутнє оскільки поставка товару здійснювалась по мірі надання позивачем автотранспорту для завантаження; поставка товару раніше надання автотранспорту не є можливою згідно умов договору та Інкотермс-2010; відповідач І мав весь обсяг товару та був готовити його поставити покупцю; позивач не зазнав жодних збитків у зв'язку з виконанням продавцем умов договору; позивач не повідомляв відповідача І про поставку товару неналежної якості, що позбавило провести незалежну оцінку якості товару, та пропустив строк за вимогою щодо якості, який встановлено ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України; наданий позивачем протокол лабораторних вимірювань від 11.01.2013 р. містить ознаки підробки; відповідач І відвантажив позивачеві товар в загальній кількості 5489,89 тон та повернув суму невикористаної передоплати в розмірі 50044,50 грн., чим повністю виконав свої зобов'язання; докази порушення відповідачем І умов договору поставки відсутні; ПрАТ "Креатив" на мав права укладати договір поруки з приватним підприємством "Альфа-Плюс" без згоди відповідача І, а отже вказане підприємство не є належним відповідачем згідно поданого позову. Відповідачем І подано заяву від 30.08.2013 р. №392 про застосування строків позовної давності, встановлених ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України, в частині вимог щодо зниження вартості за поставлений товар по показникам якості у розмірі 114447,15 грн. (том ІІІ а.с. 89-90).

В судовому засіданні 20.08.2013 р. відповідачем І подано письмове клопотання від 20.08.2013 р. про визнання приватного підприємства "Альфа-Плюс" неналежним відповідачем та про передачу справи за підсудністю до господарського суду Харківської області (том ІІІ а.с. 4-6).

Ухвалою від 20.08.2013 р. господарський суд відмовив у задоволенні названого вище клопотання з мотивів, наведених у вказаній ухвалі.

Ухвалами господарського суду від 28.08.2013 р. ухвалено здійснювати розгляд даної справи колегіально у складі трьох суддів.

Розгляд справи №912/1132/13 відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах господарського суду, винесених у даній справі.

В судовому засіданні 11.11.2013 р. представником позивача позовні вимоги до приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" (відповідач І) у розмірі 1 858 738,05 грн. згідно наведених у позові підстав підтримано повністю, а також підтримано заяву про відмову від позову в частині вимог до приватного підприємства "Альфа-Плюс" (відповідач ІІ). Представниками відповідача І позовні вимоги заперечено повністю за наведених у відзиві та додаткових поясненнях обставин.

Відповідач ІІ - приватне підприємство "Альфа-Плюс" участі свого представника в судових засіданнях, що проводились у даній справі, не забезпечив, витребуваних документів не подав, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, у т.ч. про проведення засідання суду 11.11.2013 р., підтвердженням чого є долучені до матеріалів справи повідомлення органу зв'язку про вручення поштових відправлень (ухвал суду).

З огляду на викладене та враховуючи приписи ст. ст. 22, 69, 75, 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 11.11.2013 р. за відсутності представника відповідача ІІ та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача І, які наведені в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, оцінивши подані сторонами та долучені до справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2012 р. між ПрАТ "Креатив" (Покупець) та приватним аграрно орендним підприємством "Зоря" (Продавець) укладено договір поставки №С12-1005 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач І зобов'язався поставити і передати у власність позивачеві насіння соняшнику урожаю 2012 року (далі - Товар) за вартістю, якістю, у порядку і в строки, визначені Договором. Натомість позивач зобов'язався прийняти і оплатити Товар згідно Договору.

Стаття 264 Господарського кодексу України встановлює, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно ст. 265 названого кодексу за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк; покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений договором строк.

Отже, договір поставки є двостороннім та оплатним, за яким в однієї сторони існує обов'язок поставити товар, а в іншої - прийняти такий товар та оплатити його ціну.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до 5.1. Договору здійснив 100% передоплату шляхом перерахування на рахунок відповідача І грошових коштів в розмірі 27 225 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1079 від 12.12.2012 р. (том І а.с. 21). Отримання зазначеної суми відповідачем І не заперечується.

В свою чергу відповідач І поставив позивачеві обумовлений Договором Товар, здійснивши завантаження Товару на автотранспорт позивача, що підтверджено товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, відповідачем фактично поставлено Товар в загальній кількості 5 488,43 тон фізичної ваги на загальну суму 27 167 728,50 грн., що є меншою від кількості Товару, обумовленої в Договорі - 5 5000 тон, та є меншим від сплаченої суми попередньої оплати.

Натомість, відповідач І стверджує, що позивачеві було відвантажено Товар в кількості 5 489,89 тон на суму 27 174 955,50 грн. (відзив від 14.08.2013 р.).

Отже, між сторонами виник спір щодо кількості поставленого Товару.

Господарський суд враховує, що за положеннями ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, якщо актом цивільного законодавства не передбачена обов'язковість його положень для сторін договору, то сторони мають право врегулювати свої відносини за договором на власний розсуд.

Як зазначено в ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

В договорі поставки №С12-1005 від 07.12.2012 р. сторони встановили кількість Товару, що має бути поставлено за Договором та його ціну, що становить 5 500 тон насіння соняшника (Товар) вартістю 4 950,00 грн. за одну тону та загальною вартістю (орієнтовна сума Договору) 27 225 000,00 грн. ( п.п. 4.1, 4.2. Договору).

При цьому, в пункті 3.4. Договору сторони погодили, що кількість Товару визначається згідно кількості, вказаної в товарно-транспортній накладній на Товар при розвантаженні на складі Покупця. Згідно названого пункту Договору сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості Товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні Товару і фактичній кількості Товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатися кількість Товару, визначена на вагах на складі Покупця.

Отже, згідно наведеного пункту Договору остаточною є кількість Товару, визначена при розвантаженні на вагах позивача. При цьому умови Договору не передбачають обов'язкову участь представника Продавця при розвантаженні Товару та направлення Покупцем окремого повідомлення в разі встановлення розбіжностей в у кількості Товару при його розвантаженні.

З наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних слідує, що при розвантажені Товару на складах позивача здійснювалось його зважування, про що ставились відповідні відмітки на товарно-транспортних накладних із зазначенням маси (кількості) Товару. Саме на підставі даних, визначених на вагах на складі Покупця, позивач розраховує кількість поставленого відповідачем І Товару.

Враховуючи наведене та оскільки за умовами пункту 3.4. Договору остаточною є кількість Товару, що визначена на вагах на складі Покупця при його розвантажені, господарський суд вважає правомірним та таким, що підтверджено матеріалами справи розрахунок позивача щодо остаточної кількості фактично поставленого Товару. Згідно зазначених на товарно-транспортних накладних відмітках ваги позивача, загальність кількість поставленого відповідачем Товару становить 5 488,43 тон, вартість якого 27 167 728,50 грн. (5 488,43 тон х 4 950,00 грн.).

За вимогами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією про повернення грошових коштів внаслідок недопоставки Товару (том ІІ а.с. 95-96).

09.07.2013 р. приватне аграрне орендне підприємство "Зоря" повернуло позивачеві 50 044,50 грн. суми попередньої оплат (том ІІ а.с. 100). Залишок сплаченої позивачем та не повернутої відповідачем суми попередньої оплати, на яку відсутня поставка, становить 7 227,00 грн.

Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги договірні строки поставки Товару, вимога позивача про стягнення з приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" 7227,00 грн. боргу за непоставлений товар є правомірною та підлягає задоволенню.

Згідно поданого позову позивач також повідомляє про поставку відповідачем І Товару неналежної якості, на підставі чого просить стягнути з приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" 114 447,15 грн., розрахованих як зниження вартості за поставлений Товар по показникам якості.

При розгляді позовної вимоги в цій частині господарський суд враховує наступне.

В пункті 2.1. Договору сторонами встановлено показники якості, яким має відповідати Товар, визначено Базисні норми та Обмежувальні норми. При цьому, в пункті 2.4. Договору сторони встановили, що якість Товару визначається лабораторією складу Покупця при його розвантаженні. Згідно пункту 4.2. Договору у разі поставки товару з якісними показниками, які не відповідають якісним показникам, вказаним в пункті 2.1. Договору (Базисні норми) (гірші за вказані показники), сторони здійснюють перерахунок остаточної ціни на Товар у порядку, визначеному в підпунктах 4.2.1.-4.2.10. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при розвантажені Товару здійснював перевірку якості поставленого Товару, результати якої фіксувались в контрольних талонах.

Згідно зафіксованих результатів поставлений позивачеві Товар по деяким поставкам не відповідав показникам якості, встановлених в пункті 2.1. Договору (Базисні норми) - гірші за вказані показники.

На підставі викладеного позивач здійснив перерахунок остаточної ціни на Товар за наведеними в пункті 4.2. Договору формулами розрахунку (том І а.с. 103-113). Згідно наданого позивачем розрахунку, сума, на яку зменшилась ціна за поставлене насіння соняшника внаслідок його неналежної якості та яка заявлена позивачем до стягнення, становить 114 447,15 грн.

Статтею 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом (ч. 4 ст. 678 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 ст. 687 Цивільного кодексу України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу, у т.ч. щодо якості товару, здійснюється у випадках та порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Визначення якості Товару лабораторією складу позивача та складення контрольних талонів із зазначенням встановлених показників якості відповідає погодженому в пункті 2.4. Договору порядку. Лабораторія позивача є атестованою Державним підприємством "Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації, на підтвердження чого надано свідоцтва про атестацію (том ІІІ а.с. 30, 31).

Обов'язковість виклику представника Продавця для участі в прийомці Товару Договором не передбачено. Згідно пункту 2.4. Договору продавець має право за власний рахунок здійснити незалежну перевірку якості товару при постачанні. Згідно наведеного пункту Договору результати незалежної перевірки якості Товару повинні бути надані Продавцем в лабораторію Покупця на складі Покупця перед розвантаженням Товару. Отже, за наведеним пунктом незалежна перевірка якості передує розвантаженню Товару, а тому посилання відповідача І на те, що внаслідок його неповідомлення позивачем про неналежну якість Товару, він був позбавлений можливості реалізувати зазначені вище положення Договору, відхиляються судом. Також відповідач І не доводить господарському суду наявність обставин, які визначені абз. 2 ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Покупцем не приймається лише Товар, який не відповідає Обмежувальним нормам показників якості, вказаних в пункті 2.1. Договору. Якщо ж Товар не відповідає Базисним нормам (гірші за вказані показники), то здійснюється перерахунок остаточної ціни на Товар в порядку, визначеному пунктом 4.2. Договору. Позивач здійснив перерахунок ціни Товару у відповідності з пунктом 4.2. Договору.

Отже, виходячи з наведених норм та відповідність положенням Договору дій позивача з визначення якості Товару і здійснення перерахунку його ціни, вимога про стягнення суми внаслідок зниження вартості Товару по показникам якості є правомірною.

Однак, відповідачем викладено у відзиві та подано окрему заяву про застосування строків позовної давності, встановлених ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України, за вимогою позивача щодо зниження вартості за поставлений товар по показникам якості у розмірі 114 447,15 грн. (том ІІ а.с. 117-122, том ІІІ а.с. 89-90).

Частиною 8 ст. 269 Господарського кодексу України встановлено, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

В поясненнях від 20.08.2013 р. позивач не заперечив пропуску строку, однак просить не брати суд вказане до уваги, оскільки між сторонами велися переговори (досудове врегулювання) та строк прострочення складає всього 20 днів (том ІІІ а.с. 15-18)

В поясненнях від 11.09.2013 р. позивач зазначив, що не мав можливості направити відповідачеві претензії по якості, оскільки чекав від останнього допоставки Товару в узгодженій Договором кількості (том ІV а.с. 45-48).

В поясненнях від 23.09.2013 р. (том V а.с. 1-4) позивач вважає, що звернувся в межах шестимісячного строку позовної давності, встановленого Господарським кодексом України, оскільки відповідач не надав позивачеві оригінали видаткових накладних, що передбачено п. 3.9. Договору. Остаточний ціна на партію Товару згідно п. 4.2.11. Договору вказується у видаткових накладних. Вказано, що згідно абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Однак, дане твердження позивача не відповідає положенням ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України щодо початку перебігу строку.

Так, за наведеною нормою позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Отже, початок перебігу строку визначено з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Поняття "недолік" розкрито в Законі України "Про захист прав споживачів", у відповідності до якого недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Як вбачається з матеріалів справи, невідповідність поставленого Товару показникам якості встановлювалась лабораторією позивача при розвантажені Товару по кожній товарно-транспортній накладній окремо, що відповідає п. 2.4. Договору. Встановлені показники якості фіксувались в контрольних талонах до кожної з накладних, дати яких відповідають датам розвантаження. Остання дата контрольного талону - 10.01.2013 р. Саме на встановлені лабораторією показники позивач посилається як на докази, які підтверджують невідповідність отриманого товару показникам якості. Так, згідно поданого позову позивач повідомляє: "Під час розвантаження товару лабораторією ПрАТ "Креатив" відразу проводилась експертиза, дані якої вводилися в комп'ютерну програму "Сакура 1С:Предприятие 8.2" та зафіксовані в робочому журналі під номером проби та штрих кодом (протоколи додаються)".

Більш того, позивачем надано протокол лабораторних вимірювань, який підписано директором з якості та начальником виробничо-технологічної лабораторії, та який датовано 11.01.2013 р. (том ІІ а.с. 103-113). В поясненнях від 20.08.2013р. позивач зазначає, що дані в протоколі сформовані за час поставки Товару з 14.12.2012 р. по 10.01.2013 р. (том ІІ а.с.15-18). Розрахунок зниження вартості насіння соняшника за показниками якості за Договором здійснено позивачем 11.01.2013 р., про що повідомлено у позові та підтверджено відповідним розрахунком від 11.01.2013 р., підписаного директором і начальником відділу закупівель насіння ПАТ "Креатив", скріпленого печаткою.

Отже, недоліки поставленого Товару були встановлені позивачем при його розвантажені, остання дата якого - 10.01.2013 р., тоді як позовна заява подана до господарського суду 31.07.2013 р., тобто понад шестимісячний строк з дня встановлення позивачем недоліків поставлених йому товарів.

В пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено наступне:

"За приписами пункту 4 частини другої статті 258 і статті 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік. А частиною восьмою статті 269 ГК України передбачено шестимісячний строк пред'явлення позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості. Однак це не один і той самий строк, а два різні строки, оскільки перший з них (річний) застосовується щодо договорів купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), а другий (шестимісячний) - договорів поставки (стаття 265 ГК України, стаття 712 ЦК України). Різниця між ними полягає ще й у тому, що законом не передбачено можливість захисту порушеного права в разі пропущення, в тому числі й з поважних причин, шестимісячного строку пред'явлення позову.".

Виходячи з наведеного, враховуючи, що між сторонами укладено договір поставки та з огляду на пропуск позивачем шестимісячного строку подання позову за вимогою про стягнення 114 447,15 грн., пред'явлення якої обґрунтовано поставкою Товару неналежної якості, господарський суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Господарський суд також вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення з приватного аграрно орендного підприємства 1 737 063,90 грн. штрафу, нарахованого за порушення терміну поставки, на підставі наступного.

В пункті 3.2. Договору сторонами встановлено термін поставки Товару - протягом 10 днів після здійснення оплати Покупцем. Згідно з пунктом 6.6. Договору за недотримання терміну поставки/недопоставку/непоставку Товару Продавець виплачує Покупцеві штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого Товару.

Попередня оплата здійснена позивачем 12.12.2012 р., а отже граничний строк поставки Товару - 22.12.2012 р. Однак, як вбачається з матеріалів справи, строк постави Товару не дотримано. Так, Товар постачався в період з 13 грудня 2012 р. по січень 2013 р. (дати товарно-транспортних накладних).

Відповідно до ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Укладеним між сторонами Договором поставки №С12-1005 від 07.12.2012 р. погоджено поставку на умовах FCA франко-автомобіль (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами Договору, за адресою: склад с. Миколо-Комишувата, Красноградський р-н, Харківська область (склад продавця) (п. 3.1. Договору).

Згідно правил Інкотермс 2010 "Франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару перевізнику чи іншій особі, які призначені покупцем, на площах продавця чи в іншому названому місці.

Відповідно до ст. А4 правил Інкотермс 2010 Продавець зобов'язаний поставити товар перевізнику або іншій особі, які визначені покупцем, в узгодженому пункті, якщо такий є, в названому місці, в узгоджену дату чи в межах узгодженого періоду. Поставка вважається здійсненою: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місцем є площі продавця.

Отже, за наведеними правилами завантаженню товару передує надання покупцем транспортного засобу, якщо місцем поставки є площі продавця. Поставка товару вважається здійсненою лише коли товар завантажено на транспортний засіб, наданий покупцем. Тобто, поставка товару раніше надання покупцем транспортного засобу не є можливою.

Згідно ст. А 7 правил Інкотермс 2010 "Повідомлення покупцю" продавець зобов'язаний на ризик та за рахунок покупця надати покупцю достатнє повідомлення або про те, що товар був поставлений відповідно до ст. А 4, або про те, що перевізник чи інша особа, які призначені покупцем, не прийняли товар у межах узгодженого періоду часу.

В свою чергу, відповідно до ст. В 7 правил Інкотермс 2010 "Повідомлення продавцю" покупець зобов'язаний повідомити продавцю: а) найменування перевізника чи іншої особи, які призначені, як передбачено ст. А4, протягом достатнього часу для надання продавцю можливості поставити товар відповідно до зазначеної статті; в) де це необхідно, обраний час в межах узгодженого періоду для поставки, коли перевізник чи призначена особа прийматиме товар; с) вид транспорту, який має використовуватись призначеною особою; d) пункт прийняття поставки в межах названого місця.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне аграрно орендне підприємство "Зоря" здійснювало завантаження Товару на автотранспорт, наданий позивачем. Між тим, автотранспорт для завантаження Товару надавався позивачем з порушенням строків поставки, встановлених договором. Більш того, позивач в листах від 13.12.2012 р. - 04.01.2013 р. повідомляв приватне аграрно орендне підприємство "Зоря" про одну кількість автотранспорту, які направлятимуться для завантаження, тоді як фактично подавав меншу кількість автотранспорту.

Так, у названих вище листах повідомлено про загальну кількість автотранспорту 251 автомобіль, тоді як фактично позивачем подано на склад Продавця для завантаження 145 автомобілів. Тобто позивач не виконав своїх повідомлень, обов'язковість направлення яких визначена правилами Інкотермс, щодо подання для завантаження повідомленої ним кількості автотранспорту.

У наданих поясненнях позивач зазначає, що подавав автотранспорт на склад Продавця рівно в тій кількості машин, яка б завантажилася без простою (пояснення від 20.08.2013 р. №684-10, том ІІІ а.с. 15-18). Однак, вказане є нічим не вмотивованим та не підтвердженим припущенням позивача. Тоді як відповідач надає до справи докази, які свідчать про достатню кількість на його складах насіння соняшника (копії витягів з Книги складського обліку та статистична звітність за 2012 рік, довідка про потужність) та повідомляє про можливість здійснення навантаження всієї продукції у разі наявності автотранспорту Покупця (том ІІ а.с. 125-151). Натомість, позивач у своїх поясненнях підтверджує, що ним самостійно, без погодження з Продавцем та без будь-якого належного обґрунтування визначалась кількість автотранспорту, який має бути поданий Продавцеві для завантаження Товару. Тобто, слідуючи із наданих до справи пояснень, позивач, подаючи на склад Продавця самостійно визначену Покупцем кількість автотранспорту, заздалегідь розумів, що така кількість машин є недостатньою для завантаження Товару у встановлені в Договорі об'єми та строки.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку про те, що причиною не виконання відповідачем І обов'язку щодо поставки Товару у передбачений Договором строк є неподання позивачем у визначений Договором строк та у встановленій в повідомленнях кількості на площі Продавця автотранспорту для завантаження Товару.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України підставою для застосування штрафних санкцій є порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з цим, за приписами ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивач не вчинив в межах строку поставки дій (подання автотранспорту), до вчинення яких відповідач І не міг виконати свій обов'язок (поставити Товар в обумовленому об'ємі), господарський суд вважає недоведеним матеріалами справи наявність підстав для застосування до відповідача І штрафної санкції у вигляді штрафу, нарахованого на підставі п. 6.6. Договору.

Крім того, позивач розраховує розмір штрафу, виходячи з дати розвантаження Товару на складі Покупця, тоді як пунктом 3.6. Договору встановлено, що датою поставки товару є дата фактичного отримання Товару Покупцем в місці поставки, що зазначається в товарно-транспортній накладній.

Відсутність повідомлення Продавця про готовність поставки Товару, на що посилається позивач, відхиляється судом, оскільки вказане позивач не пов'язує з неможливістю направлення автотранспорту та здійснення поставки Товару. Матеріалами справи не підтверджується, що прострочення терміну поставки Товару мало місце внаслідок відсутності повідомлення відповідача І.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено попередню оплату 12.12.2012 р., а вже з 13.12.2012 р. надіслано повідомлення про автотранспорт та направлено автомобілі, на які відповідачем І здійснено завантаження Товару. Тобто, з наступного дня після здійснення попередньої оплати фактично розпочата поставка Товару, однак в межах фактично наданого позивачем автотранспорту. Весь автотранспорт, що був направлений на склад Продавця, завантажений Товаром. Відомості та докази не завантаження автотранспорту або направлення відповідачем І повідомлень про неможливість завантажити Товар в матеріалах справи відсутні. Згідно умов Договору позивач володів інформацією про місце поставки. Предметом спору згідно поданого позову є стягнення штрафу за порушення строків поставки, а не за порушення відповідачем І пункту 3.2. Договору щодо направлення письмового повідомлення.

На підставі викладеного господарський суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" 1 737 063,90 грн. штрафу.

Таким чином, позовні вимоги ПрАТ "Креатив" до приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" (відповідач І) про стягнення заборгованості у розмірі 1 858 738,05 грн., яка складається з: 7 227,00 грн. боргу за непоставлений товар; 114 447,15 грн. зниження вартості за поставлений товар по показникам якості; 1 737 063,90 грн. штрафу, підлягають частковому задоволенню на суму 7 227,00 грн. У задоволенні позову в іншій частині до відповідача І господарський суд відмовляє.

В ході судового розгляду справи, позивач відмовився від позовних вимог до відповідача ІІ - приватного підприємства "Альфа-Плюс", подавши відповідну заяву та просить припинити провадження у справі відносно вказаного відповідача (том ІІІ а.с. 9-10).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Господарським судом з'ясовано, що позивачу відомі і зрозумілі наслідки припинення провадження, передбачені ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що заява про відмову від позову щодо відповідача ІІ підписана повноважною особою позивача, а також те, що представнику позивача відомі наслідки вчинення відповідних процесуальних дій, господарський суд приймає відмову позивача від позову щодо приватного підприємства "Альфа-Плюс" та припиняє провадження у справі в цій частині.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача та відповідача І пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Креатив" до приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" задовольнити частково.

Стягнути з приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" (63310, Харківська область, Красноградський район, с. Миколо-Комишувата, вул. Українська, 1, ідентифікаційний код 30377984) на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19, ідентифікаційний код 31146251) - 7 227,00 грн. боргу за непоставлений товар, а також 144,54 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволені позовних вимог до приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" відмовити.

Прийняти відмову позивача від позову в частині позовних вимог до приватного підприємства "Альфа-Плюс" та припинити провадження у справі в цій частині.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірник рішення направити приватному підприємству "Альфа-Плюс", 27641, пр. Комсомольський, 20, с.Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область .

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Головуючий суддя В.В.Тимошевська

Суддя С.Б.Колодій

Суддя Г.Б.Поліщук