Рішення № 35281970, 31.10.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2013 Справа №607/15053/13-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

при секретарі с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Аваль», ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області про визнання недійсним договору іпотеки та спонукання до вчинення реєстраційних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Аваль», ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області про визнання недійсним договору іпотеки та спонукання до вчинення реєстраційних дій. Посилаючись на те, що вона вступила у законне право власності на нерухоме майно, а саме ? частки у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії CAE № 388053 від 01.03.2013 р. виданого Тернопільським МБТІ. Підставою для видачі вказаного свідоцтва є рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01.10.2008 року у справі №2- 721/08 (суддя Свачій І.М.). Дане рішення вступило в законну силу, а відтак приватизація вказаної житлової квартири відбулася згідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» на підставі розпорядження (наказу) від 01.03.2013 року № 45151. В подальшому, для реалізації її законних прав та інтересів, в частині проведення державної реєстрації її законного права на належне їй нерухоме майно, вона звернулася до реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції. Однак їй було відмовлено у проведенні таких дій із посиланням на наступне: нерухоме майно, а саме житлова квартира АДРЕСА_2, у якому їй належить частка власності, перебуває під забороною відчуження. Підставою для заборони відчуження вказаного нерухомого майна є існування договору іпотеки, укладеного між АППБ «АВАЛЬ», правонаступником якого є на теперішній час ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та громадянином ОСОБА_4, що його було укладено між сторонами 09.06.2006 р. та посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 Важливою для справи обставиною є те, що станом на 09.06.2006 р. ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_3, із часткою власності 1/1. Однак, згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01.10.2008 р. у справі №2-721/08, його право власності на вказане нерухоме майно було скасоване. Під час проведення судових засідань у справі також було залучено і сторона АППБ «АВАЛЬ», а відтак, обставини щодо припинення права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 були і є відомими для сторони іпотекодержателя АППБ «АВАЛЬ» правонаступником якого на теперішній час є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль». Крім того, у мотивувальній частині рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01.10.2008 р., що набрало своєї законної сили, міститься чітке посилання на необхідність застосування до сторін у справі наслідків передбачених ч.2 ст.216 ЦК України - як для сторін правочину визнаного судом недійсним та скасованим. В свою чергу наведене вище прямо кореспондується із необхідністю для сторін такого правочину - ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 - вчинити дії щодо скасування договору іпотеки від 09.06.2006 р. у добровільному порядку, на виконання судового рішення та відповідно до обов'язковості застосування наслідків ч. 2 ст. 216 ЦК України. Однак, згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 16.04.2013 року, який було надано їй у реєстраційній службі ТМУЮ, жодних дій такого характеру сторонами ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 не проводилося взагалі. Таке її твердження ґрунтується на письмовій інформації, що міститься у витягу із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, наданого їй реєстраційною службою ТМУЮ Тернопільської області, згідно до поданої нею заяви від 04.04.2013 р. (заява із реєстр, номером 711190 ). Також вона вважає, що триваюче в часі, від 01.10.2008 р., порушення її прав на мирне володінням своїм майном, обмеження якого є наслідком та випливає із наявності існування та до теперішнього часу не скасованого сторонами у добровільному порядку - АППБ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 - договору іпотеки від 09.06.2006 р., право власності на предмет іпотеки у якому для ОСОБА_4 було скасоване згідно до рішення суду, яке набрало законної сили, в свою чергу призводить до неможливості для неї провести їх державну реєстрацію згідно до ст. 182 ЦК України у реєстраційній службі ТМУЮ. У звязку з чим, позивач просить визнати недійсним договір іпотеки від 09.06.2006 р., укладений між АППБ «АВАЛЬ», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та іпотекодавцем ОСОБА_4; за наслідками визнання недійним договору іпотеки від 09.06 2006 р. зобов'язати реєстраційну службу ТМУЮ скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05.06.213 року № 2903680 та зняти обтяження із нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2; за наслідками визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2006 р. зобов'язати реєстраційну службу ТМУЮ Тернопільської області скасувати номер запису про іпотеку 679/896 від 09.06.2006 року 17:30:17, та номер запису про обтяження 679920 від 09.06.2006 р. від 16.06.2006 р. на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3, боржником та особою майно з якої обтяжуються як власника громадянина ОСОБА_4, реєстр, номер платника податків 286 811 61 94, адреса м. Тернопіль. вул. патріарха Мстистава, 2\4, іпотекодержатель (кредитор боржника) у якому є АППБ «Аваль», код ЄДРПОУ 14305909, правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_6 Аваль», код ЄДРПОУ 21136097, адреса м. Київ, вул. Лєскова, 9.

Позивач у судовому засіданні подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в частині визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2006 р., укладений між АППБ «АВАЛЬ», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та іпотекодавцем ОСОБА_4 з мотивів викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити та врахувати, що було порушено її права як співвласника квартири.

Представник публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Аваль» у судове засідання не зявився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, при постановленні рішення покладається на думку суду.

Відповідач ОСОБА_4 та представник реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області у судове засідання не зявилися, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки у судове засідання суду не повідомили та не подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», від імені якого діяла Тернопільська обласна дирекція АППБ «Аваль» в подальшому перейменованим Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль», в подальшому перейменованим Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль», і ОСОБА_4, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/0034/74/23928 від 09 червня 2006 року, укладено договір іпотеки від 09 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, згідно якого, було передано в іпотеку нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру №100, загальною площею 70,2 кв. м., що розташована в будинку №19 по вул. Руська, в м. Тернополі, яка йому належала на підставі договору купівлі продажу квартири від 09 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №2-721/08 від 01.10.2008 р., визнано недійсними та скасовано розпорядження начальника органу приватизації міського бюро технічно інвентаризації № 38915 від 13.12.2005 р. про передачу ОСОБА_7

Миронівні, ОСОБА_8, ОСОБА_9

у приватну власність квартири АДРЕСА_4; свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 видане 13.12.2005 р. Тернопільським міським бюро технічне інвентаризації ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 від 09.06.2006 р., укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_9 (продавцями) та ОСОБА_4 (покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстровано в реєстрі за №1868; договір дарування від 19.12.2005 р., згідно якого ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_7, 1/3 частини квартири АДРЕСА_6, посвідчений приватним нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстроване в реєстрі за №4648; реєстраційний напис Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 30.12.2005 р. про реєстрацію 1/3 частини квартири № 100, по вул. Руській, 19 в м. Тернополі, на праві приватної власності за ОСОБА_7, який записано в реєстрову книгу №119 за реєстром №39179. Застосувати до сторін наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України та повернути квартиру №100 по вул. Руській. 19 в м. Тернополі у комунальну власність Тернопільської міської ради та вселити в неї ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. Зобовязати ОСОБА_7, ОСОБА_9 повернути ОСОБА_4 1 000 000,00 грн.

У судовому засіданні зясовано, що ОСОБА_12 після одруження змінила прізвище на ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії CAE № 388053 від 01.03.2013 р., виданого ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», за ОСОБА_2 визнано право власності на ? частину у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. (ч.1 ст.317 ЦК України).

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з положень ст. ст. 355, 356 ЦК України, майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб - співвласників, належить їм на праві спільної власності і є їх спільним майном. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю, а без визначення часток - спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 368 ЦК України). Ознакою права спільної власності є множинність суб'єкта та єдність об'єкта (ч. 1 ст. 355 ЦК України).

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ч. 2 ст. 356 ЦК України).

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер, зміст якого становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Судом встановлено, що на момент укладення договору іпотеки квартира АДРЕСА_3, яка передавалась в іпотеку, знаходилась у власності ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 від 09.06.2006 р., укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_9 (продавцями) та ОСОБА_4 (покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстровано в реєстрі за №1868, вказаний договір купівлі продажу квартири був визнаний недійсний, згідно вищевказаного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №2-721/08 від 01.10.2008 р., з мотивів, що вказаний договір порушує права ОСОБА_12 на житло та позбавляє її можливості взяти участь у приватизації житла державного житлового фонду.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Однак, згідно ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно зі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Відповідно до ст. 578 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про іпотеку", майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Таким чином, квартира АДРЕСА_7, перебувала у спільній власності та могла бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

За змістом ч. 4 ст. 369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральнім засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та. інтересам, їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи встановлення судом факту укладення договору іпотеки, без нотаріально посвідченої згоди позивача, як власника квартири АДРЕСА_8, та визнання недійсним договору купівлі продажу квартири на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на квартиру, що з огляду на положення ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним іпотечного договору, без номеру від 09 червня 2006 року, укладений між Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, від 09 червня 2006 року, за реєстровим номером 1872/95.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 в користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 3, 12, 203, 215, 216, 355, 356, 358, 369 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 6 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Аваль», ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області про визнання недійсним договору іпотеки та спонукання до вчинення реєстраційних дій, задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір, без номеру від 09 червня 2006 року, укладений між Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, від 09 червня 2006 року, за реєстровим номером 1872/95.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Копію рішення суду після набрання ним законної сили направити реєстраційній службі Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, для виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду, до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_13