Рішення № 35281466, 14.11.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13775/13-ц

Провадження № 2/127/4558/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Вавшко Н.С.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 компанії «ПРАТ «СК» УНІКА» - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 компанії «ПРАТ «СК» УНІКА» про відшкодування матеріальної шкоди від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, та СК «ПРАТ «СК» УНІКА» про відшкодування матеріальної шкоди від злочину. Позовні вимоги мотивувала тим, що 16 травня 2011 року, біля 23 год.12 хв., водій ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи технічно-справним автомобілем «Хюндай Туксон», державний номерний знак НОМЕР_1, в районі перехрестя вул. Зодчих та вул. Академіка Ющенка у м. Вінниці, зі швидкістю понад 134 км/год., не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, де на території літнього майданчика кафе «Карабас», здійснив наїзд на сина позивача ОСОБА_7, який вийшов з даного кафе. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень син загинув на місці пригоди. Вироком Ленінського районного суду м.Вінниці від 13 жовтня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та засуджено до 10 років позбавлення волі і стягнуто на користь позивача 80 000,00 грн. матеріальної шкоди, 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 250 000,00 грн. моральної шкоди. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 січня 2012 року вказаний вирок в частині призначення покарання, стягнення 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 250 000,00 грн. моральної шкоди залишено без змін, в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 80 000,00 грн., вирок скасовано, а справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 липня 2012 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2012 року, на користь позивача стягнуто з ПрАТ СК «УНІКА» майнову шкоду, завдану злочином в сумі 26 272,63 грн., у решті вимог відмовлено. На момент вчинення ДТП відповідач ОСОБА_5 мав укладений договір страхування з ПрАТ СК «УНІКА» з страховим полісом зі строком дії до 10 січня 2012 року. Відповідно до зазначеного полісу, ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану життю та здоровю становить 100 000,00 грн., за шкоду завдану майну 50 000,00 грн. Власником вказаного автомобіля є ОСОБА_6 Позивач понесла витрати на виготовлення та встановлення памятника в сумі 40 500,00 грн., що підтверджується накладною. Просить стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 16 772,63 грн. матеріальної шкоди за виготовлення та встановлення памятника, стягнути з ПрАТ СК «УНІКА» 100 000,00 грн. за шкоду заподіяну життю і здоровю потерпілому загибель сина, та 23 727,37 грн. матеріальної шкоди за виготовлення та встановлення памятника відповідно до встановлених лімітів страхового поліса.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі за обставин, викладених в позовній заяві та просили їх задоволити.

Від відповідача ОСОБА_5 в порядку ст.76 ЦПК України надійшла заява від 02 серпня 2013 року, відповідно до якої він просить позов розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнає в частині, яка належно підтверджена розрахунковими документами, відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась. Натомість, відповідно до заяви та заперечень від 16 липня 2013 року, які надійшли на адресу суду, просить розгляд справи провести за її відсутності. В своїх запереченнях зазначає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_5 матеріальної шкоди не визнає, хоча вона і є власником автомобіля «Хюндай Туксон». ОСОБА_5 на законних підставах користувався автомобілем, він є стороною в страховій угоді, тобто він і повинен нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну під час ДТП. При цьому, звертає увагу на дію страхового полісу.

Представник відповідача ПрАТ СК «УНІКА» позовні вимоги не визнав. В запереченні проти позову зазначив, що витрати на поховання мають бути обґрунтованими та підтверджені належними доказами. Вважає, що накладна носить інформативний характер та не може слугувати доказом понесених витрат на виготовлення та встановлення памятника, а вимога про стягнення 23 727,37 грн. є необґрунтованою. При цьому зазначив, що витрати на виготовлення памятників і огорож визначаються з фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних памятників і огорож в даній місцевості. Вимога про стягнення шкоди заподіяної життю і здоровю потерпілого є необґрунтованою, у звязку з тим, що документального підтвердження понесення позивачем витрат на поховання ОСОБА_7 в розмірі 100 000,00 грн. суду не надано. За таких обставин, просить в задоволенні вимог до ПрАТ СК «УНІКА» відмовити.

З»ясувавши позиції сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, врегульовані нормами ЦК України та Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відшкодування шкоди, зокрема завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1177 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент настання страхового випадку), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент настання страхового випадку) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, засуджено до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на три роки та стягнуто на користь позивача 80 000,00 грн. матеріальної шкоди, 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 250 000,00 грн. моральної шкоди. Вказаний вирок в частині вирішення цивільних позовів щодо стягнення із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_4 та інших матеріальної шкоди скасовано, а справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - залишений без змін.

Вказаним вироком суду встановлено, що 16.05.2011 року, близько 23 год.12.хв. у м. Вінниці в районі перехрестя вул. ОСОБА_8 та вул. Зодчих, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи на підставі договору доручення належним його матері ОСОБА_6 технічно-справним автомобілем марки «HYUNDAI Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись зі швидкістю понад 143 км на годину, не впорався із керуванням та виїхав за межі проїзної частини, де на території літнього майданчика кафе «Карабас», здійснив наїзд на ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які від отриманих тяжких тілесних ушкоджень загинули на місці.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2011 року, який набрав законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2013 року, ОСОБА_4, визнано потерпілою та цивільним позивачем.

Відповідно до полісу № АА/1103148 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником ПрАТ «СК»УНІКА» застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 під час керування ним транспортним засобом зі строком дії з 11.01.2011 року по 10.01.2012 року включно. Відповідно до п.2 даного полісу, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю, здоровю на одного потерпілого складає 100 000,00 грн. (а. с.5).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 липня 2012 року на користь ОСОБА_4 стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ПрАТ СК «УНІКА» в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином 22 504,73 грн. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 липня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 та інших матеріальної шкоди та судового збору на користь держави скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у задоволені цих вимог відмовлено, а в частині стягненню з ПрАТ «СК»УНІКА» на користь ОСОБА_4 змінено - збільшено розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ПрАТ «СК»УНІКА» на користь ОСОБА_4 з 22 504,73 грн. до 26 272,63 грн. В решті рішення суду залишено без змін та набрало законної сили.

Позивач звернулась до суду з вимогами про відшкодування їй витрат повязаних з встановленням памятника, які просить стягнути в межах суми ліміту страхової відповідальності з страхової компанії, а в частині, що перевищує вказаний ліміт, солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також стягнути з страхової компанії шкоду заподіяну життю, здоровю в розмірі 100 000,00 грн.

Статтею 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що шкодою заподіяною життю та здоровю потерпілого в результаті ДТП є шкода ( в тому числі моральна шкода) повязана з лікуванням потерпілого, із тимчасовою втратою працездатності, із стійкою втратою працездатності, смертю потерпілого.

Відповідно до полісу № АА/1103148 ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю, здоровю на одного потерпілого складає 100 000,00 грн.

Відповідно до ст.27 вказаного закону право на отримання відшкодування за шкоду,

пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Заявлені позивачем витрати на поховання були відшкодовані, проти чого не заперечили під час розгляду справи позивач та її представник.

Відповідно до накладної № 12 від 09 жовтня 2012 року «ПП ОСОБА_12А.» ОСОБА_4

Г.В., придбано памятник та огорожу вартістю 40 500,00 грн. Дана накладна містить печатку «ФОП ОСОБА_12А.» та відмітку «сплачено» (а. с. 30). ОСОБА_12 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії В01 № 697356 від 19.12.2007 року (а. с. 66). Крім того, відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А № 150558, ОСОБА_12 з 01 січня 2012 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування (а.с.67). Суд приходить до висновку, по позивачем доведено, що на виготовлення памятника та огорожі нею витрачено 40 500, 00 грн. Суд не бере до уваги заперечення відповідача, що надана накладна не є підтвердженням понесених витрат, зважаючи на положення п. 6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами підприємцями, які сплачують єдиний податок. Разом з тим, згідно із п. 15 ст.3 зазначеного Закону субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Тому, зважаючи, що продавець є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, дану накладну суд вважає належним доказом підтвердження витрат, понесених позивачем на виготовлення та встановлення памятника.

Разом з тим, визначаючись з розміром витрат на виготовлення та встановлення памятника та огорожі, які підлягають стягненню, суд враховує положення п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», про те, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості. З урахуванням вказаного положення, суд приходить до висновку, що вимога позивача повинна бути задоволена частково, а саме в частині граничної вартості стандартного памятника в даній місцевості, як-то зазначено вище. Як встановлено в судовому засіданні, згідно довідки комунального підприємства Вінницької міської ради «Комбінат комунальних підприємств» від 23.10.2013 року № 204 така вартість становить 5839,74 грн. (а.с.82), тому відшкодуванню підлягає саме вказана сума. При цьому, суд враховує, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована, тому зазначену суму слід стягнути лише з ПрАТ «СК»УНІКА», як таку, що не перевищує суму страхового відшкодування з урахуванням вже стягнутої відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2012 року матеріальної шкоди в розмірі 26 272, 63 грн.

Щодо заявлення позивачем вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її користь матеріальної шкоди в розмірі 16 772,63 грн., то як зазначалося вище, вимога щодо відшкодування витрат на встановлення памятника та огорожі підлягає задоволенню лише в межах граничної вартості стандартного памятника, вказана вартість є в межах суми страхового відшкодування, тому вимога про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 16 772,63 грн., з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є безпідставною. Застосування положень ст.1194 ЦК України в даному випадку є безпідставним, зважаючи на викладене вище. При цьому, суд зауважує, що вимоги до ОСОБА_6 взагалі є безпідставними. ОСОБА_6 не несе відповідальності за спричинену ОСОБА_5 матеріальну шкоду, оскільки останній правомірно володів транспортним засобом, що встановлено вироком у кримінальній справі. Аналогічна позиція міститься і в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди».

Решта вимог є необґрунтованими та недоведеними. Зазначення розміру ліміту страхового відшкодування 100 000,00 грн. не свідчить про доведеність розміру завданої шкоди.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_13 «ОСОБА_2 компанії «Уніка» на користь держави судовий збір в розмір 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,9,22,23,27 Закону України «Про обовязкове

страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16,23,1166,1177,1187,1201 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2 компанія» УНІКА» (м. Київ, вул. Рейтерська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, у відшкодування матеріальної шкоди за встановлення памятника в розмірі 5839 (п»ять тисяч вісімсот тридцять дев»ять) гривень 74 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2 компанія» УНІКА» (м. Київ, вул. Рейтерська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) на користь держави 229 (двісті двадцять дев»ять) гривень 40 копійок судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: