Рішення № 35281001, 11.11.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Мирошникова О.Ш.

Доповідач - Соловей Р.С..

Справа № 425/1401/13-ц

Провадження № 22ц/782/4081/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області

у складі: головуючого Соловей Р.С.,

суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 серпня 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛ А:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариствоКомерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк)звернувся до судуз позовом до відповідачки ОСОБА_2 у зв'язку з невиконанням нею, як позичальником, зобов'язань за кредитним договором №LGXRRX10350109 від 12.10.2008 р. (далі - Кредитний договір). Посилаючись на правові підстави своїх вимог, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість у загальній сумі 45 765,25 грн., що складається з таких складових:

- заборгованість за кредитом - 3 965,76 грн.,

- заборгованість за процентами за користування кредитом - 435,69 грн.,

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 332,52 грн.,

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 37 375,79 грн.,

- штраф (фіксована частина) - 500 грн.,

- штраф (процентна складова) - 2 155,49 грн.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено у повному обсязі, а також стягнено з відповідачки на користь позивача судові витрати в розмірі 457,65 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його необґрунтованим та таким, що порушує її законні права, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить це рішення змінити, скасувавши його в частині стягнення з неї на користь Банку заборгованості за процентами за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та штрафів (фіксованої частини та процентної складової), а також надати їй (апелянту) розстрочку для сплати заборгованості в розмірі 3 965,76 грн.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, тобто, суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Судом у справі правильно встановлено фактичні обставини щодо укладання між сторонами Кредитного договору, за яким відповідачка отримала від Банку кредит у розмірі 3 965,76 грн. з кінцевим строком повернення 12.10.2010 р. зі сплатою 12% річних за користування кредитом. Умовами Кредитного договору також передбачено сплату комісії за користування кредитом, а також відповідальність за порушення умов договору у виді пені та штрафів.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з приписів ст. ст. 525, 526, 611, 628, 638, ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, з доведеності тих обставин, що відповідачка від Банку вказану вище грошову суму кредиту за Кредитним договором отримала, з умовами договору була ознайомлена та погодилась з ними, а також з того, що відповідачка ОСОБА_2 порушила умови Кредитного договору щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та має заборгованість в розмірі, вказаному у позовних вимогах позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні щодо встановлення фактичних обставин укладання Кредитного договору, невиконання відповідачкою умов Кредитного договору та щодо правильності розрахунку розміру заборгованості за Кредитним договором.

Апелянт, як вбачається з апеляційної скарги, не заперечує того, що між нею та Банком було укладено Кредитний договір, а також, що вона отримання від Банку кредитну суму 3 965,76 грн.

Однак, посилаючись на приписи п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, апелянт вважає, що до вимог зі стягнення пені та штрафів має бути застосована позовна давність у один рік, оскільки між нею та Банком не було укладено письмової домовленості про збільшення строку позовної давності.

Вказані доводи апелянта не відповідають дійсності та апеляційним судом не приймаються. Як вбачається із заяви позичальника ОСОБА_2 №LGXRRX10350109 від 12.10.2008 р. (а. с. 52), вона ознайомилася та погодилась з умовами надання споживчого кредиту, які надані були їй у письмовій формі; вона погодилась, що її заява разом із запропонованими Банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») (а. с. 62 - 65) складає між нею та Банком кредитно-заставний договір. Згідно з п. 6.6 Умов кредитування терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Кредитним договором встановлено сторонами тривалістю у п'ять років (а. с. 65).Вказаним обставинам дано належну оцінку судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Доводи апелянта з посиланням на принципи цивільного права України щодо того, що не можуть бути визнані дійсними умови договору, які суттєво погіршують порівняно з діючим законодавством стан однієї із сторін, не заслуговують на увагу, оскільки можливість збільшення позовної давності за домовленістю сторін передбачена законом, а саме статтею 259 Цивільного кодексу України. Крім того, дійсність Кредитного договору чи окремих його умов відповідачкою у встановлено законом порядку не оспорюється.

Заявляючи вимоги у апеляційній скарзі про скасування рішення в частині всіх складових заборгованості за кредитним договором, окрім заборгованості за тілом кредиту в сумі 3965,76 грн., апелянт, однак не наводить інших розмірів заборгованості та її розрахунку. Отже, в частині розміру заборгованості позовні вимоги та висновки суду першої інстанції апелянтом не спростовані.

Разом з тим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта про можливість зменшення розміру нарахованої Банком пені.

Як встановлено приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Як зазначено вище, заборгованість за кредитом становить 3 965,76 грн.;та навіть заборгованість за тілом кредиту разом із заборгованістю за процентами та комісією за користування кредитом становить усього 5 733,97 грн., а нарахована Банком пеня - 37 375,79 грн. В цій частині слід врахувати, що апелянт має сина - інваліда 2-ї групи з тяжким захворюванням, що підтверджується пенсійним посвідченням, отримує пенсію за віком в розмірі 1 068,59 грн. За таких обставин колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачки на користь Банку, з 37 375,79 грн. до 4 000 грн.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або змінює рішення, якщо порушено або неправильно застосовано норми матеріального права

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення змінити, зменшивши розмір стягненої пені до 4 000 грн., та, відповідно, зменшивши загальний розмір стягненої з відповідачки на користь Банку заборгованості з суми 45 765,25грн. до суми 12 389,46 грн.

Питання щодо розстрочки сплати заборгованості може бути вирішено за заявою відповідачки ОСОБА_2 на стадії виконання судового рішення у порядку ст. 373 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 серпня 2013року змінити, зменшивши розмір стягненої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором з суми 45 765,25грн. до суми 12 389,46 грн., яка складається з наступних складових:

- 3 965,76 грн. - заборгованість за кредитом;

- 435,69 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом;

- 1 332,52 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 4 000 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 2 155,49 грн. - штраф (відсоткова складова).

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: