Постанова № 35280670, 13.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року № 813/7558/13-а

09 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Матяш С.І.,

представника позивача Сеньківа А.І., представника відповідача Задорожного І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

8 жовтня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000922200 та № 0000932200 від 20.06.2013 року.

У судовому засіданні 22.10.2013 року за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Лісоторгпроект».

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2013 року позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000922200, № 0000932200 та № 0000952200 від 20.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження первинними документами та безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Лісоторгпроект» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, поданому представником відповідача у судовому засіданні 01.11.2013 року, де вказано, що у процесі проведення податкової перевірки встановлено, що у контрагентів позивача ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Лісоторгпроект» відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси, що виключає можливість виконання зобов'язань відповідно до укладених договорів. Вважає, що наведені позивачем у позовній заяві доводи не спростовують висновків акта податкової перевірки. Стверджує, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами ТзОВ «Цайпер Україна» та ТзОВ «Лісоторгпроект».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позиція третьої особи викладена у заяві від 01.11.2013 року (вх. № 39151 від 01.11.2013 року), де вказано, що господарські операції між позивачем та третьою особою, про які йдеться у акті податкової перевірки, фактично відбулись. Стверджує, що факт заниження об'єкта оподаткування третьою особою шляхом протиправного завищення її валових витрат у відносинах з субпідрядниками не спростовує реальність господарських операцій із позивачем. Вважає адміністративний позов підставним та таким, що підлягає до задоволення. Просить розглядати справу без участі представника третьої особи.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство» зареєстровано Виконавчим комітетом Нестерівської районної ради 26.12.1991 року; узято на облік в органах ДПС 26.12.1991 року за № 7.

У період з 09.04.2013 року по 29.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», про що складено Акт № 547/22-00/00992450 від 31.05.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2011 року при взаєморозрахунках з ТзОВ «Лісоторгпроект», за період березень 2011 року при взаєморозрахунках з ТзОВ «Цайпер-Україна». Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 73504 грн.; вимог п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства в сумі 609554 грн.; вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 411723 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 9315 грн.

20.06.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 547/22-00/00992450 від 31.05.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000922200, яким за порушення п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток державних підприємств в сумі 443810,25 грн., у тому числі основний платіж 374027 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 69783,25 грн.

20.06.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 547/22-00/00992450 від 31.05.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000932200, яким за порушення п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 243222,50 грн., у тому числі основний платіж 209278 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 33944,50 грн.

20.06.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 547/22-00/00992450 від 31.05.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В4» № 0000952200, яким за порушення п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9315 грн.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій із ТзОВ «Цайпер-Україна» позивачем надано копії:

- договору № 36 Р від 30.12.2010 року, укладеного між ДП «Рава-Руське лісове господарство» (замовник) та ТзОВ «Цайпер-Україна» (виконавець) про надання послуг з будівництва та ремонту, облаштування, благоустрою будівель та споруд та інші види послуг відповідно до проектно-кошторисної документації (т. 1, а. с. 97-98);

- податкової накладної № 240 від 31.03.2011 року на суму 45150 грн.;

- договірної ціни на ремонт приміщень цеху переробки, підсумкової відомості ресурсів до договірної ціни, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису (т. 1, а. с. 78-84, 89-91);

- акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт (т. 1, а. с. 85-88);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за січень-лютий 2011 року (т. 1, а. с. 92-93);

- свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т. 1, а. с. 62);

- експлікації внутрішніх площ до плану будівлі (т. 1, а. с. 63-64);

- поверхового плану будівлі (т. 1, а. с. 65-66);

- технічного паспорту на нежитловий будинок - цех переробки лісу (т. 1, а. с. 67-77);

- платіжного доручення № 2261 від 12.05.2011 року на суму 45150 грн.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ «Цайпер-Україна», зазначених у Акті податкової перевірки № 547/22-00/00992450 від 31.05.2013 року. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами доведено використання у господарській діяльності позивача робіт, виконаних контрагентом ТзОВ «Цайпер-Україна».

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Цайпер-Україна», а також висновки про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 7525 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» під час здійснення господарських операцій із ТзОВ «Лісоторгпроект» позивачем надано копії:

- договору № 14 на надання послуг у сфері лісового господарства від 22.02.2010 року, укладеного між ДП «Рава-Руське лісове господарство» (замовник) та ТзОВ «Лісоторгпроект» (підрядник) з додатками № 1 та № 2 (т. 3, а. с. 25-36);

- договору № 10 ПЛ про закупівлю послуг за державні кошти від 03.02.2011 року, укладеного між ДП «Рава-Руське лісове господарство» (замовник) та ТзОВ «Лісоторгпроект» (підрядник) з додатками № 1, № 2, № 3 та № 4 (т. 3, а. с. 37-77);

- податкових накладних, виданих відповідно до договорів (т. 2, а. с. 4-58, 143-162);

- акта звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2011 року (т. 2, а. с. 163);

- актів приймання - здачі виконаних робіт за лютий 2010 року - жовтень 2011 року;

- тендерної документації (т. 2, а. с. 249-280);

- реєстру платіжних документів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року (т. 3, а. с. 1-20);

- актів звірки взаємних розрахунків (т. 3, а. с. 21-24).

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ «Лісоторгпроект», зазначених у Акті податкової перевірки № 547/22-00/00992450 від 31.05.2013 року. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами доведено використання у господарській діяльності позивача робіт, виконаних контрагентом ТзОВ «Лісоторгпроект». Оригінали перелічених первинних документів знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 444/2310/13-к за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 212 КК України та були досліджені судом у судовому засіданні.

Вказані докази в сукупності свідчать про використання позивачем у своїй господарській діяльності робіт, придбаних у контрагента ТзОВ «Лісоторгпроект».

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Лісоторгпроект», а також висновки про заниження податку на прибуток підприємства в сумі 609554 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 411723 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд вважає необґрунтованим покликання відповідача на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 30.07.2013 року про визнання винуватим директора ТзОВ «Лісоторгпроект» ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. У вироку зазначено, що роботи у сфері лісового господарства відповідно до договорів позивача та ТзОВ «Лісотрогпроект» були фактично виконані, однак виконувались мешканцями навколишніх сіл Жовківського району з метою ухилення від сплати податку на прибуток приватних підприємств товариством з обмеженою відповідальністю «Лісотрогпроект».

З огляду на встановлені обставини, Суд дійшов висновку, що факт заниження об'єкта оподаткування ТзОВ «Лісотрогпроект» шляхом протиправного завищення валових витрат у відносинах з субпідрядниками не спростовує реальність господарських операцій із позивачем.

Крім того, Суд зазначає, що під час проведення податкової перевірки, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, податковим органом не досліджувались усі первинні документи стосовно господарських операцій позивача та ТзОВ «Лісоторгпроект», оскільки такі були вилучені під час проведення обшуку 21.02.2013 року та долучені до матеріалів кримінального провадження за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 212 КК України. Зазначена обставина відображена у Акті податкової перевірки № 547/22-00/00992450 від 31.05.2013 року та зафіксована у протоколі допиту свідка ОСОБА_5, головного державного ревізора-інспектора ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області (т. 2, а. с. 241-244). З огляду на встановлені обставини Суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно зазначив у акті податкової перевірки про безтоварність господарських операцій позивача та ТзОВ «Лісоторгпроект», оскільки такі висновки податковий орган вправі робити лише на підставі досліджених під час проведення податкової перевірки первинних документів.

Необґрунтованими, на думку Суду, є покликання відповідача у акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Актах податкових перевірок контрагентів ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Лісоторгпроект», стосовно відсутності у ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Лісоторгпроект» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства тощо. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обставини, викладені у Акті перевірки № 547/22-00/00992450 від 31.05.2013 року стосовно порушення позивачем п. 198.3. Податкового кодексу України, п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000922200, № 0000932200 та № 0000952200 від 20.06.2013 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених у Акті податкової перевірки.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000922200 від 20.06.2013 року.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000932200 від 20.06.2013 року.

4. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000952200 від 20.06.2013 року.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992450) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 18 листопада 2013 року.

Суддя Качур Р.П.