Постанова № 35279531, 06.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2013 року 810/5378/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «КОМПЛЕКТ-СПЕЦСЕРВІС»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «КОМПЛЕКТ-СПЕЦСЕРВІС» (надалі - позивач) з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 № 0000732203 та № 0000722203.

Ухвалами суду від 16.10.2013 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06.11.2013.

6 листопада 2013 року, в судове засідання сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.11.2013 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, представнику відповідача було відмовлено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та заперечень проти позову до суду не подав.

Відповідно до ч 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених представників сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

У червні 2013 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватно підприємства «КОМПЛЕКТ-СПЕЦСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 36999318) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» (код ЄДРПОУ 38182778) за період з 01.05.2012 по 31.12.2012, за результатами якої було складено Акт перевірки від 17.06.2013 № 792/22-03/36999318 (надалі - Акт перевірки від 17.06.2013 № 792/22-03/36999318).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 113 171 грн., в тому числі по періодах: за липень 2012 року на суму 53 881 грн., за серпень 2012 року на суму 59 290 грн.;

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток всього на суму 82 992 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року на суму 82 992 грн.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012».

Відповідач в обґрунтування встановлених порушень посилається на висновки Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 22.03.2013 № 164/22-2/38182778 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» по фінансово-господарських взаємовідносинам з контрагентами- постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.05.2012 по 31.12.2012, відповідно до якого було встановлено, що ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, оскільки згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено у ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

У в'язку із наведеним було встановлено що по ланцюгу постачання не підтверджено факт поставки товарів (сировини, матеріалів), які згідно первинних документів було придбано у ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» за період з 01.05.2012 по 31.12.2012, що свідчить про безтоварний характер проведених операцій.

Посилаючи на вказані підстави, податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення ПП «КОМПЛЕКТ-СПЕЦСЕРВІС», у перевіряємому періоді до податкового кредиту та валових витрат суми сплачених позивачем сум за отриманий товар від ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012».

На підставі Акта перевірки від 17.06.2013 № 792/22-03/36999318 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000732203 та № 0000722203.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме: копії договору від 20.07.2012 № 20/07-12, копіям податкових та видаткових накладних; копіям рахунків - фактур; копіям банківських виписок та іншим первинним бухгалтерським документам.

Так, із матеріалів справи слідує, що 20 липня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» (постачальник) було укладено договір поставки № 20/07-12. За предметом вказаного договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця комплектуючі, (надалі - товар) в асортименті, кількості та по ціні згідно Специфікації або рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було подано до суду:

- копію договору поставки товару від 20.07.2012 № 20/07-12;

- копії рахунків-фактур від 20.07.2012 № 20077, від 31.07.2012 № 31100, від 31.07.2012 № 31101, від 14.08.2012 № 14084, від 30.08.2012 № 30087,

- копії видаткових накладних від 20.07.2012 № 20077, від 31.07.2012 № 31100, від 31.07.2012 № 31101, від 14.08.2012 № 14084, від 30.08.2012 № 30087,

- копії податкових накладних від 20.07.2012 № 20077, від 31.07.2012 № 31100, від 31.07.2012 № 31101, від 14.08.2012 № 14084, від 30.08.2012 № 30087;

- копії банківських виписок (а.с. 30-38);

- копію картки рахунку № 631 (а.с. 39-45).

Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність зазначеної господарської операції між позивачем та його контрагентом, які були досліджені і податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Крім того, відповідачем на підтвердження виконання договору було подано до суду виписки по рахунку № 281 «Товари на складі», які підтверджують складський облік отриманих товарів; копії договорів оренди, які підтверджують наявність складських приміщень, а також позивачем було надано суду дані щодо належної кількості працюючих на підприємстві та докази використання придбаного товару у господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договір укладений позивачем з контрагентом - ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012», за результатами господарських операцій по якому позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, по таких операціях до валових витрат, - відповідач вважає таким, що укладено без мети настання реальних наслідків, тобто фіктивним.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність договору між позивачем та ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012», викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

За умов відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про недійсність укладеного між позивачем та його контрагентом правочину на підставі розгляду матеріалів перевірки, які здійснені іншим податковим органам, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» з його постачальниками та покупцями.

Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договору укладеного позивачем з ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012», оскільки виконання вказаного договору, право позивача на формування податкового кредиту та включення до валових витрат сум за такими господарськими операціями підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Суд звертає увагу, що відповідачем жодних пояснень чи заперечень проти позову подано не було, а відтак суд позбавлений можливості спростувати обставини викладені у позові, у зв'язку з чим і з врахуванням вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000732203 та № 0000722203, - є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 35, 38, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000732203 та № 00007222035, прийняті Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «КОМПЛЕКТ-СПЕЦСЕРВІС» судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.