Рішення № 35279052, 14.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20790/13 14.11.13

За позовом Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.І.К.»

Про стягнення 33 507,50 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Стовбан Н.І. - по дов. № 13-147 від 01.03.2013

Від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.І.К.» 33 507,50 грн. заборгованості, яка складається з : 31 227,27 грн. боргу по орендній платі, 1 890,37 грн. пені та 389,86 грн. - 3% річних в зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 5-1372 від 20.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 порушено провадження у справі № 910/20790/13 та призначено її до розгляду на 14.11.2013.

Позивач в судовому засіданні 14.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 14.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 29.10.2013.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Бальзака, 66, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.10.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 29.10.2013, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 04111.2013, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 14.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Н.І.К.» (орендар) та Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» (балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду № 5-1372 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення сесії Київради (протоколу постійної комісії з питань власності) № 591/7928 від 24.05.2012 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Бальзака, 66 для розміщення складу.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 121,8 кв. м.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з лютого по вересень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 31 227,27 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання позивачем нараховані: пеня в розмірі 1 890,37 грн. та 3% річних в сумі 389,86 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутрмиувачем.

На підставі акту, підписаного орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 121,8 кв. м., яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Бальзака, 66.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 9.1. договору, термін його дії встановлено з 20.06.2012 до 18.06.2015.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 21 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київради № 34/6250 від 22.09.2011 та на дату підписання договору становить 4 349,48 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць (п. 3.2 договору).

Згідно із п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача починаючи з дати підсипання акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.2. договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з червня по жовтень 2011 року, що становить 7 963,68 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 31 227,27 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі щомісяця до 20 числа наступного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

Суд з розрахунком пені позивача, який міститься в позовній заяві, не погоджується з огляду на наступне

Позивач нараховує пеню на суму боргу за лютий 2013 року вказуючи період прострочення з 21.02.2013 по 30.09.2013, тоді як зазначалось вище орендна плата має сплачувати до 20 числа наступного місяця. Таким же чином нарахована пеня і на суми боргу за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень місяці 2013 року.

Крім цього, позивач застосовує облікову ставку Національного банку України в розмірі 7.75, тоді як постановою Правління Національного банку України № 209 від 06.06.2013 установлено з 10.06.2013 облікову ставку в розмірі 7,0% та постановою Правління Національного банку України № 315 від 09.08.2013 установлено з 13.08.2013 облікову ставку в розмірі 6,5%.

Також слід зазначити, що граничний строк нарахування позивачем пені визначено 30.09.2013, тому пеня на суму боргу за вересень 2013 року не нараховується, оскільки прострочення оплати настає з 21.10.2013.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за розрахунками суду становить 1 380,25 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 380,25 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині ж розміру пені в сумі 510,12 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 389,86 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору інший розмір процентів не встановлений.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд з розрахунком пені позивача, який міститься в позовній заяві, не погоджується з огляду на наступне

Позивач нараховує 3% річних на суму боргу за лютий 2013 року вказуючи період прострочення з 21.02.2013 по 30.09.2013, тоді як зазначалось вище орендна плата має сплачувати до 20 числа наступного місяця. Таким же чином нараховані 3% річних і на суми боргу за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень місяці 2013 року.

Крім цього, граничний строк нарахування позивачем 3% річних визначено 30.09.2013, тому 3% річних на суму боргу за вересень 2013 року не нараховується, оскільки прострочення оплати настає з 21.10.2013.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 299,73 грн. В частині ж розміру 3% річних в сумі 90,13 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки нарахована з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.І.К.» (м. Київ, вул. Бальзака, 66, код ЄДРПОУ 23726840) на користь Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» (м. Київ, вул. Електротехнічна, 11, код ЄДРПОУ 30977943) 31 227 (тридцять одну тисячу двісті двадцять сім) грн. 27 коп. боргу по орендній платі, 1 380 (одну тисячу триста вісімдесят) грн. 25 коп. пені, 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 73 коп. - 3% річних, 1 689 (одну тисячу шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.11.2013.

СуддяВ.В.Сівакова