Рішення № 35279045, 14.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 р. Справа № 914/3698/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром», Донецька область, Амвросіївський район, смт. Новоамвросіївське,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, Кам'янко-Бузький район, смт. Добротвір,

про: стягнення 15 000 грн. 00 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15 000 грн. 00 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.10.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи 29.10.2013 року відкладено на 14.11.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 14.11.2013 року не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Як вбачається із інформаційних довідок УДППЗ «Укрпошта» (ф. 20) від 03.10.2013 року №79014 0845939 0 та від 03.11.2013 року №79014 0843514 8, поштова кореспонденція з процесуальними документами, яка направлялась на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за зазначеною адресою не проживає» (оригінал інформаційних довідок в матеріалах справи).

Згідно пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає адресі відповідача-2, вказаній у позовній заяві та Витягу з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №792951, є належним доказом надсилання відповідачеві процесуальних документів.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31623469, знаходиться за адресою: 87333, Донецька область, Амвросіївський район, смт. Новоамвросіївське, вул. 12 грудня, буд. 16, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №394745 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №792951 (докази в матеріалах справи).

16.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпром» (надалі - позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, продавець) укладено Договір купівлі-продажу б/н (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язувався виготовити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти її та оплатити на умовах договору.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором купівлі-продажу відповідно до статті 655 ЦК України.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 16.08.2010 року б/н станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Розділом 2 договору встановлено обсяг і кількість продукції, розділом 3 - ціну і вартість продукції.

Так, згідно пунктів 2.1. та 2.2. договору продукція - заготовки під піддон, брус розміром 50 х 50 х 2000 мм. обсягом 14 м .куб.

Відповідно до пункту 2.3. договору якість продукції повинна відповідати вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових документах та умовах договору.

Згідно пункту 3.1. договору валютою розрахунку є гривня.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що ціна продукції складає 892 грн. 86 коп. за 1 метр кубічний (брус 50 х 50 х 2000 мм.).

Відповідно до пункту 3.3. договору його загальна ціна складає 15 000 грн. 00 коп.

Розділом 4 договору встановлено умови платежів, розділом 5 - умови поставки.

Так, згідно пункту 4.1. договору розрахунок за продукцію здійснюється в безготівковому порядку за реквізитами, зазначеними в рахунку на оплату, наданому продавцем.

Відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. договору підставою проведення покупцем оплати за товар є виставлений продавцем рахунок, що є підтвердженням згоди продавця на виготовлення і продаж. Покупець повинен провести оплату в розмірі 15 000 грн. 00 коп. як передоплату до 20.08.2010 року.

Згідно пункту 5.1. договору поставки продукції здійснюється силами покупця зі складу продавця.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що продукція повинна бути готова протягом 30 календарних днів з дня оплати.

Згідно пункту 8.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання.

На виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем виставлено позивачу до оплати Рахунок на оплату від 17.08.2010 року №15 на суму 15 000 грн. 00 коп. (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).

Позивач умови договору виконав належним чином, 19.08.2010 року здійснив оплату поставки заготовок під піддони за договором в розмірі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином завіреною копією Платіжного доручення від 19.08.2010 року №692.

Відповідач умов договору не виконав, поставку продукції за договором не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивач 19.08.2013 року звертався до відповідача Претензією-вимогою про сплату заборгованості вих. №1473/ю з вимогою про виконання умов укладеного між сторонами договору або повернення сплаченої позивачем попередньої оплати в розмірі 15 000 грн. 00 коп. Відповідачем вказану Претензію-вимогу залишено без відповіді та реагування. (належним чином завірена копія Претензії в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з повернення оплати за непоставлену продукцію становить 15 000 грн. 00 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору купівлі-продажу від 16.08.2010 року б/н, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Приписами частини другої статті 693 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо продавець, який одержав від покупця суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 15 000 грн. 00 коп. сплаченої передоплати у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з виготовлення та поставки продукції за договором.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з виготовлення та поставки товару за договором.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 80, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром» (87333, Донецька область, Амвросіївський район, смт. Новоамвросіївське, вул. 12 грудня, буд. 16; код ЄДРПОУ 31623469) 15 000 грн. 00 коп. сплаченої за договором передоплати та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

14.11.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 15.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.