Ухвала суду № 35278645, 01.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р.Справа № 816/2874/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. по справі № 816/2874/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

21.05.2013 року, ТОВ "Полтавамехсервіс"( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві ( далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Таким чином, скаржником зазначено, що суд першої інстанції при вирішення справи невірно застосував норми закону в зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

01.10.2013 року у судовому засіданні представником Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби заявлено клопотання в якому просив замінити Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв"язку з тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.13 №229 утворено територіальні органи Міністерства доходів і зборів в тому числі і Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області. Реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів органи Державної податкової служби, в тому числі і ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби. ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області визначено правонаступником ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Клопотання було задоволено та змінено Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312 прийняте ДПІ у м. Полтаві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак, позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312 протиправним та його скасування задоволенню не підлягають. Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що ТОВ "Полтавамехсервіс" 17 січня 2008 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 3535658359582018) виконавчим комітетом Полтавської міської ради, свідоцтво серії А00 № 789319 (а.с. 51). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

У період з 09 квітня 2013 року по 15 квітня 2013 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП "Евіт" за грудень 2012 року.

За результатами перевірки 19 квітня 2013 року складено акт № 2204/22.1-11/35658359 (а.с. 12-17), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за грудень 2012 року на суму - 9388,00 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки від 19 квітня 2013 року № 2204/22.1-11/35658359 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312 (а.с. 11), яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9388,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 2347,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацем першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Полтавамехсервіс" (Покупець) та ПП "Евіт" (Продавець) 04 вересня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № 43 (а.с. 18-19) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках та накладних (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

Досліджені копії Договору купівлі-продажу від 04 вересня 2012 року № 43, рахунка від 18 грудня 2012 року № 211 (а.с. 20), накладної від 18 грудня 2012 року № 56 (а.с. 21), податкової накладної від 18 грудня 2012 року № 56 (а.с. 22), ТТН серії ГД № 12570 від 19 грудня 2012 року (а.с. 22), журналу реєстрації довіреностей (а.с. 54), копію виписки з розрахункового рахунка товариства (а.с. 23), Договору надання транспортних послуг (а.с. 24), укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1 від 06 березня 2012 року, акту виконаних робіт до нього від 02 січня 2013 року (а.с. 25), а також докази, надані товариством на підтвердження факту реалізації придбаного у ПП "Евіт" товару у власній господарській діяльності (а.с. 29-35).

Також, колегія суддів зазначає, що керівник ПП "Евіт" ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 219330 від 14 грудня 2012 року, свідоцтво про смерть НОМЕР_1 (а.с. 75)), разом із тим, первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності правочину з ПП "Евіт", підписано від імені померлої ОСОБА_2 18 грудня 2012 року.

Аналіз викладеного свідчить про наявність розбіжностей та невідповідностей доводів позивача фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи факт неправомірного отримання позивачем податкової накладної від свого контрагента на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту суми, передбаченої цим документом, суд погоджується із доводами податкового органа щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої за господарською операцією з ПП "Евіт" у грудні 2012 року.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Полтавамехсервіс" про визнання податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000492312 необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. по справі № 816/2874/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 07.10.2013 р.