Ухвала суду № 35278481, 06.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення адміністративного позову без розгляду

м. Київ

06 листопада 2013 року 15:19 № 826/16465/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А., суддів Маруліної Л.О. та Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Суховій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду справи питання щодо необхідності застосування наслідків пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, визнання поважними причин пропущення таких строків в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1доМіністерства закордонних справ Українипро визнання протиправною бездіяльності, стягнення упущеної вигоди,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України, яка полягає у невидачі позивачу копії наказу про звільнення та трудової книжки у період з 31.05.2010 по 24.09.2013; стягнення з Міністерства закордонних справ України на користь позивача упущеної вигоди в розмірі 25882,50 грн. та 127498,50 доларів США.

Позов мотивований тим, що 23.09.2013 позивач, ознайомлюючись з матеріалами своєї особової справи, дізнався про наказ від 31.05.2010 №852-ос, яким ОСОБА_1 звільнено з Міністерства закордонних справ України з 31.05.2010. Як вказав позивач в позовній заяві, відповідач всупереч вимогам статтям 49, 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) протягом більш як трьох років не видав копії наказу про звільнення та трудової книжки. На думку позивача, така протиправна бездіяльність Міністерства закордонних справ України призвела до завдання йому шкоди, оскільки, вважаючи себе таким, що перебуває у відпустці за власний рахунок, він за період з 31.05.2010 по 24.09.2013 втратив заробітну плату в розмірі 25883,50 грн. та 127498,50 дол. США, яка підлягає відшкодуванню.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю. Водночас, позивач додатково пояснив, що до спірних відносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про протиправну бездіяльність відповідача дізнався 23.07.2013, тому звернувся до адміністративного суду в межах шестимісячного строку.

Представник Міністерства закордонних справ України, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду. При цьому, представник відповідача пояснив, що про наказ від 31.05.2010 №852-ос позивачу було відомо ще у 2010 році.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Згідно з особовою справою, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняв Присягу державних службовців 05.11.2008, наказом Міністерства закордонних справ України від 27.10.2008 його призначено з 08.11.2008 на посаду першого секретаря Посольства України в Республіці Ірак, наказом від 25.03.2010 відкликано в Україну з 02.04.2010 у зв'язку зі службовою необхідністю.

Згідно з наказом Міністерства закордонних справ України від 23.04.2010 №591-ос "Про відпустку ОСОБА_1" ОСОБА_1 надано відпустку за відпрацьований час за період з 08.11.2009 по 01.04.2010 терміном на 21 календарний день з 02 по 23 квітня 2010 року.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 23.04.2010 №592-ос "Про звільнення ОСОБА_1" ОСОБА_1, першого секретаря посольства в республіці Ірак, звільнено з займаної посади 23.04.2010 в зв'язку закінченням строкового договору. Зі змісту цього наказу убачається, що правовою підставою для його видання слугували стаття 21 Закону України "Про дипломатичну службу", пункт 2 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 28.05.2010 №852-ос "Про продовження відпустки та внесення змін до наказу Міністерства закордонних справ України від 23.04.2010 №592-ос": ОСОБА_1 продовжено щорічну відпустку (надану наказом від 23.94.2010 №591-ос) до 30.05.2010 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 19.04.2010 по 25.05.2010 (пункт 1); у наказі Міністерства закордонних справ України від 23.04.2010 №592-ос "Про звільнення ОСОБА_1" слова та цифри "23 квітня 2010 року" замінено словами та цифрами "з 31 травня 2010 року".

Вирішуючи питання про необхідність застосування наслідків пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, визнання поважними причин пропущення таких строків, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба за пунктом 15 статті 3 КАС України - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як уже зазначалось, позивач прийняв Присягу державних службовців 05.11.2008 та був звільнений з 31.05.2010 з посади першого секретаря посольства в республіці Ірак згідно з наказом Міністерства закордонних справ України від 23.04.2010 №592-ос зі змінами, внесеними наказом від 28.05.2010 №852-ос.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про дипломатичну службу" від 20 вересня 2001 року №2728-III посада першого секретаря належать до посад дипломатичних працівників, які працюють в закордонних дипломатичних установах України (пункт 6 частини другої).

Отже, спірні відносини пов'язані зі звільненням ОСОБА_1 з публічної служби.

Статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з публічної служби) встановлювалось, що: адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга); для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про дипломатичну службу" відносини, що виникають у зв'язку з проходженням дипломатичної служби, регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу", Кодексом законів про працю України, Консульським статутом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Законами України "Про дипломатичну службу" та "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, які є спеціальними щодо проходження позивачем, як державним службовцем, дипломатичної служби, строків звернення до суду не встановлено.

Згідно з правовою позицією, висловленою Вищим адміністративним судом України в "Аналітичній довідці про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби" від 1 лютого 2009 року, в разі, коли спеціальними законами (дисциплінарними статутами) строки звернення до суду не встановлені, слід виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 далі - КЗпП України.

Оскільки спеціальними нормативно-правовими актами строки звернення до суду в справах про звільнення осіб з дипломатичної служби не встановлено, слід застосовувати положення статті 233 КЗпП України, якою передбачено місячний строк звернення до суду в спорах щодо звільнення.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (частина перша). У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (частина друга).

Як уже зазначалось, позивача звільнено на підставі наказу від 23.04.2010 №592-ос (зі змінами, внесеними наказом від 28.05.2010 №852-ос) відповідно до статті 21 Закону України "Про дипломатичну службу", пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Позивачем додано до адміністративного позову строковий трудовий договір від 27.10.2008 №28, укладений між Міністерством закордонних справ України та ОСОБА_1. Згідно з пунктом 1.1 цього договору працівник призначався на час довготермінового відрядження на посаду першого секретаря Посольства України в Республіці Ірак. Пунктом 6.1 договору строк його дії встановлювався з 08.11.2008 до завершення закордонного відрядження. Договір припиняється з дати завершення строку його дії, вказаної у пункті 6.1 договору (пункт 6.4 договору).

Таким чином, є помилковим твердження позивача про обов'язок відповідача вручити йому копію наказу про звільнення, оскільки звільнення відбулось не з ініціативи роботодавця, а в зв'язку з закінченням строку трудового договору. Відтак, необґрунтованим є посилання позивача на ту обставину, що про порушене право він міг дізнатись лише після отримання копії наказу, яким його було звільнено з дипломатичної служби.

Щодо видачі трудової книжки, то відповідно до пункту 4.2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Представником відповідача додано до адміністративної справи лист від 23.04.2013 №201/36-091-945, адресований ОСОБА_1 та надісланий за адресою: 04210, АДРЕСА_1 з пропозицією отримати в Департаменті персоналу трудову книжку або ж надіслати до департаменту персоналу заяву з проханням відправити трудову книжку поштою. Однак, лист було повернуто як не вручений. Позивач пояснив, що він дійсно мешкає за адресою, за якою надсилався цей лист, однак про такий лист йому нічого невідомо, з заявою про видачу трудової книжки не звертався, оскільки позивачу не було відомо про його звільнення.

Позивачем не надано доказів того, що він звертався до Міністерства закордонних справ України з вимогами про видання йому копії наказу про звільнення чи надіслання поштою трудової книжки.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач міг дізнатись про порушене право, інтерес у зв'язку з протиправним, на його думку, не виданням йому копії наказу про звільнення з Міністерства закордонних справ України та трудової книжки після видання наказів від 23.04.2010 №592-ос "Про звільнення ОСОБА_1", згідно з яким позивача звільнено 23.04.2010 та від 28.05.2010 №852-ос, яким було змінено дату звільнення 23.04.2010 на з 31.05.2010. Водночас, за висновком колегії суддів, позивач повинен був дізнатись про порушення зазначених прав, інтересів після закінчення строку трудового договору від 27.10.2008 №28.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 25.03.2010 №457-ос ОСОБА_1, першого секретаря Посольства в Республіці Ірак, відкликано до України 02.04.2010 у зв'язку зі службовою необхідністю відповідно до статті 22 Закону України "Про дипломатичну службу".

Під час судового розгляду адміністративної справи, позивач пояснив, що він вважав себе таким, що перебуває у відпустці за власний рахунок. Проте, в матеріалах особової справи відсутні докази, які б підтверджували розгляд відповідачем у 2010 році заяви позивача про надання йому відпустки за власний рахунок, а також наказ про надання такої відпустки.

Сумнівними, на думку суду, є твердження позивача про те, що про своє звільнення йому стало відомо лише 23.07.2013 під час розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративної справи №826/9725/13-а, позаяк позивач 27.09.2010, 01.10.2012 звертався до Міністра закордонних справ України з заявами про допущення його до участі у конкурсі на заміщення вакантної посади першого секретаря (гуманітарні питання, освіта, засоби масової інформації) Посольства України в Ісламській республіці Іран, першого секретаря з економічних питань Посольства України в Ісламській республіці Іран. При цьому, в заявах вказано, що позивач ознайомлений з обмеженнями щодо прийняття на державну службу, встановлені Законом України "Про державну службу", а в заяві від 01.10.2012, крім іншого зазначено, що ОСОБА_1 перебуває в резерві Міністерства закордонних справ України.

На думку суду, наведені обставини дають підстави дійти висновку, що позивач міг, повинен був та мав об'єктивну можливість дізнатись про порушене право, інтерес щодо протиправного, на його думку, не видання копії наказу про звільнення та трудової книжки після закінчення строку трудового договору від 27.10.2008 №28 у зв'язку з відкликанням з закордонного відрядження з 02.04.2010, з урахуванням надання відпустки до 30.05.2010 відповідно до наказу від 23.04.2010 №591-ос (зі змінами, внесеними наказом від 28.05.2010 №852-ос на підставі поданих позивачем листків про тимчасову непрацездатність), протягом розумного строку, що не перевищує строку звернення до суду.

Однак, до суду позивач звернувся лише 17.10.2013, про що свідчить відмітка про прийняття адміністративного позову, тобто зі значним пропущенням місячного строку.

Крім того, суд вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом з часу, коли ОСОБА_1, за його твердженням дізнався про порушене право, з 23.07.2013. Як уже зазначалось, позивач звернувся до суду 17.10.2013, тобто з пропущенням місячного строку.

Згідно зі статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина перша). Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга).

Позивач жодних причин пропущення ним строку звернення до адміністративного суду не вказав, з клопотаннями щодо встановлення відповідних обставин, необхідності надання доказів, їх витребування судом, не звертався.

Враховуючи викладене, зважаючи на пропущення позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом, не встановлення судом поважності причин пропущення позивачем такого строку, беручи до уваги наявність у суду повноважень на стадії судового розгляду адміністративної справи вирішувати питання про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду або про поважність причин пропущення таких строків, суд дійшов висновку про достатність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Керуючись статтями 99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невидачі копії наказу про звільнення та трудової книжки у період з 31.05.2010 по 24.09.2013 та стягнення шкоди (упущеної вигоди) в розмірі 25882,50 грн. та 127498,50 доларів США в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні, або проголошено в судовому засіданні вступну та резолютивну частини ухвали, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя В.А. Донець

Судді Л.О. Маруліна

Т.І. Шейко