Рішення № 35277666, 06.11.2013, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/1580/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 рокуЛичаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого суддіЛеньо С. І.

при секретарі Станько Р.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів, просить ухвалити рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.02.2008р., укладеного між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі договорів про надання споживчого кредиту № 11297592000, № 11303629000 від 26.02.2008р. та встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначеною на підставі оцінки майна здійсненої субєктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.02.2008р. між позивачем та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 11297592000, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 50 000 грн. шляхом зарахування цих коштів на поточний рахунок № 26204059327700, на термін не пізніше 26.02.2015р. із сплатою за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів 15,5 % річних, а після закінчення цього строку та кожного наступного місяця за процентною ставкою, яка підлягає перерахунку відповідно до умов договору. Крім цього, 26.02.2008р. між сторонами було укладено другий кредитний договір № 11303629000, відповідно до умов якого ОСОБА_5 надано кредит в сумі 264 113 грн. шляхом зарахування цих коштів на поточний рахунок № 26202059327702 на термін не пізніше 24.11.2017р. із сплатою за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів 14 % річних, а після закінчення цього строку та кожного наступного місяця за процентною ставкою, яка підлягає перерахунку відповідно до умов договору. В якості забезпечення виконання зобовязань за цими кредитними договорами, 26.02.2008р. між позивачем та відповідачами укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 91,2 кв.м., яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності виданого 19.09.2006р. ЛРА ЛМР згідно розпорядження № 1507 від 19.09.2006р. Оскільки умови кредитного договору позичальником не виконані, а заборгованість за цими договорами станом на 03.06.2013р. становить 567 125,24 грн., з яких за кредитним договором № 11297592000 кредитна заборгованість становить 38 690,45 грн., заборгованість по процентам 30 316,85 грн., пеня за прострочення сплати процентів 3 032,43 грн., пеня за прострочення сплати кредиту 3 273,75 грн.; а за кредитним договором № 11303629000, кредитна заборгованість 243 552,90 грн., заборгованість по процентам 209 998,45 грн., пеня за прострочення сплати процентів 14 606,89 грн., пеня за прострочення сплати кредиту 23 653,52 грн., для задоволення власних вимог змушені звернутись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача за належною довіреністю від 18.01.2013р. ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з наведених вище мотивів, підтвердив той факт, що зобовязання за кредитним договором станом на дату винесення рішення не виконані, а тому просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник згідно договору про надання юридичних послуг № 02/06/13 від 12.06.2013р. адвокат ОСОБА_3, який одночасно представляє інтереси відповідача ОСОБА_5 на підставі договору про надання юридичних послуг № 12/09/13 від 12.06.2013р. проти обґрунтованості позову заперечили, оскільки його вимоги вважають безпідставними. Усвідомлюють той факт, що за кредитними договорами є заборгованість, існування якої відповідачі визнають, хоч і відповідач ОСОБА_2 вважає його завищеним, а їх квартира є предметом іпотеки, однак, на їх думку, звернути на неї стягнення не можна з тих підстав, що в такій квартирі прописані малолітні діти відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7 07.10.2004р.н. та ОСОБА_8 08.09.2009р.н. В такому випадку, звернення стягнення на предмет іпотеки буде порушенням прав малолітніх дітей, що законом заборонено та виключає можливість задоволення позову, і як зазначив відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, вони погоджуються продати квартиру добровільно у встановленому законом порядку для відшкодування боргу, що і буде задоволенням вимог позивача. Крім цього, на даний час вже існує виконавче провадження про стягнення з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 406 043,76 грн. В такому випадку, стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки є взаємоповязані вимоги, і коли має місце примусове стягнення заборгованості, немає підстав звертати стягнення на майно, яке знаходиться в іпотеці. Тому в загальному, з наведених вище мотивів, вважають, що позов до задоволення не підлягає, про що і просять суд ухвалити рішення.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила. За погодженням з учасниками процесу суд вважає можливим розглянути справу у її відсутності на підставі зібраних у справі доказів, обсяг яких суд вважає достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, проти чого також не заперечили учасники процесу.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування ЛРА ЛМР згідно належної довіреності від 10.04.2013р. ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що у вирішенні спору покладається на розсуд суду, оскільки Орган опіки та піклування ЛРА ЛМР не є учасником цивільно-правових відносин, які існують між сторонами, однак при ухваленні рішенні просить врахувати інтереси малолітніх дітей, які зареєстровані в квартирі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 26.02.2008р. між позивачем та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 11297592000 (а.с.4-7), відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 50 000 грн. шляхом зарахування цих коштів на поточний рахунок № 26204059327700, на термін не пізніше 26.02.2015р. із сплатою за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів 15,5 % річних, а після закінчення цього строку та кожного наступного місяця за процентною ставкою, яка підлягає перерахунку відповідно до умов договору. Крім цього, 26.02.2008р. між сторонами було укладено другий кредитний договір № 11303629000 (а.с.8-11), відповідно до умов якого ОСОБА_5 надано кредит в сумі 264 113 грн. шляхом зарахування цих коштів на поточний рахунок № 26202059327702 на термін не пізніше 24.11.2017р. із сплатою за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів 14 % річних, а після закінчення цього строку та кожного наступного місяця за процентною ставкою, яка підлягає перерахунку відповідно до умов договору. В якості забезпечення виконання зобовязань за цими кредитними договорами, 26.02.2008р. між позивачем та відповідачами укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Личаківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 435 (а.с.12-13), предметом якого є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 91,2 кв.м., яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності виданого 19.09.2006р. ЛРА ЛМР згідно розпорядження № 1507 від 19.09.2006р.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що позивачем належно виконано зобовязання та видано відповідачу грошові кошти, обумовлені кредитними договорами, що сторонами не оспорюється та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

У звязку з невиконанням зобовязання за кредитними договорами, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08.06.2011р., яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитними договорами від 26.02.2008р. № 11297592000 та № 11303629000 в сумі 406 043,76 грн., а також судові витрати в сумі 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.79-81).

Згідно пояснень учасників процесу, згадане рішення перебуває на примусовому виконанні в органах виконавчої служби і на даний час є невиконаним, у звязку з чим, позивачем на адресу відповідачів було направлено вимоги від 04.06.2013р. (а.с.64-65. 66-67, 68-69), які отриманні останніми 10.06.2013р., що стверджується копіями повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.70), про необхідність погашення заборгованості у тридцятиденний строк з дня отримання цих вимог, і в протилежному випадку, банк вправі задовольнити власні вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, на підставі рішення суду.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитними договорами № 11297592000 та №11303629000 (а.с.25-33, 14-24 відповідно), які прийняті судом як такі, що зроблені фахово у відповідності до умов кредитних договорів, що ОСОБА_2 належним чином не спростовано, а отже, не підтверджено його позицію про завищеність суми заборгованості, загальна сума боргу за кредитними договорами станом на 03.06.2013р. становить 567 125,24 грн., з яких за кредитним договором № 11297592000, кредитна заборгованість становить 38 690,45 грн., заборгованість по процентам 30 316,85 грн., пеня за прострочення сплати процентів 3 032,43 грн., пеня за прострочення сплати кредиту 3 273,75 грн.; а за кредитним договором № 11303629000, кредитна заборгованість 243 552,90 грн., заборгованість по процентам 209 998,45 грн., пеня за прострочення сплати процентів 14 606,89 грн., пеня за прострочення сплати кредиту 23 653,52 грн.

Згідно правової позиції ВСУ від 04.09.2013р. (а.с.58-62), висловленій під час розгляду справи № 73цс13, яка за правилами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для суду, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги позиції сторони відповідачів про те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості виключає можливість задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, і з врахуванням наведеної вище правової позиції, не вбачає в цій обставині підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п. 4.1.1 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобовязання за цим договором або будь-якого зобовязання, що забезпечено іпотекою за цим договором. Згідно п. 4.2.1 цього договору, звернення стягнення може здійснюватись на підставі рішення суду.

Аналогічно, такі права банку регламентовано в ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», в редакції, яка діяла на момент укладення договору.

З огляду на той факт, що позивач вправі задовольнити власну вимогу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено договором та не заборонено законом, враховуючи те, що станом на дату ухвалення рішення заборгованість за кредитним договором не погашена, суд знаходить позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованою і такою, що відповідає нормам закону та ухвалює рішення про її задоволення.

При цьому, вважає неспроможною позицію відповідачів про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки є неможливим через реєстрацію в квартирі малолітніх дітей, оскільки, як ствердили останні, договір іпотеки у встановленому законом порядку ними не оскаржувався, така позовна заява була залишена без розгляду і на даний час, цей договір недійсним не визнаний. Більше того, відсутність згоди органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки не зміг категорично підтвердити представник третьої особи, а відповідач ОСОБА_10 ствердив, що йому невідомо чи звертались відповідачі за таким дозволом. По-перше, сумнівним видається той факт, що учаснику договору невідома обставина звернення за відповідним дозволом до органів опіки та піклування, а по-друге, як повідомив його представник, який одночасно представляє інтереси відповідача ОСОБА_5, в протилежному випадку, нотаріус не посвідчив би договір іпотеки.

На підставі наведеного, суд знову ж таки, не приймає до уваги позиції відповідачів про те, що задоволення позову буде порушенням прав малолітніх дітей. В даному випадку, порушенням прав малолітніх дітей буде укладення договору іпотеки без згоди органу опіки та піклування, і оскільки така обставина свого підтвердження в судовому засіданні не знайшла, ухвалення рішення про задоволення позову законних прав та інтересів малолітніх дітей не порушить, при тому що малолітній ОСОБА_8 08.05.2009р.н. (а.с.82), як це вбачається з копії довідки з місця проживання про склад сімї та прописку від 22.05.2013р. (а.с.63), зареєстрований в квартирі 21.05.2010р., тобто після укладення договору іпотеки, що само-по-собі виключає можливість порушення його прав.

Враховуючи вищенаведене, суд знаходить позов підставним, та ухвалює рішення про його задоволення в повному обсязі, при цьому, резолютивну частину рішення суду формулює у відповідності до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, як про це розяснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 Постанови № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», що не буде виходом за межі позовних вимог, оскільки підстави та мотиви позову знайшли своє підтвердження актам цивільного законодавства, а його прохальна частина цим нормативно-правовим актам не відповідає.

Оскільки в матеріалах справи наявне рішення про стягнення заборгованості за кредитними договорами, які є основними зобовязаннями і невиконання яких є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.79-81), у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір, встановлений законом на час предявлення позову як за вимогу немайнового характеру в розмірі 114,70 грн., про що йдеться в абзаці 2 п. 6 згаданої вище Постанови. Сплата позивачем судового збору в розмірі 3441 грн. (а.с.40) є не що інше, як його сплата в більшому розмірі, ніж встановлено законом, який процесуальним законодавством не передбачено стягувати з відповідачів, і в такому випадку, надлишок сплаченої суми, позивач вправі отримати шляхом подання відповідної заяви до суду про повернення надміру сплаченого судового збору, про що йдеться в п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 169, 174, 209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 589, 590, 610, 611 ЦК України, ст. 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26 лютого 2008 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, проспект Московський, 60, рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 09807750) та ОСОБА_5 (паспорт серії КВ № 509730, виданий Личаківським РВ УМВСУ в Львівській області, зареєстрована за адресою: 79038, м. Львів, вул. Таджицька, 5/16, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_6 (паспорт серії КА № 124827, виданий Личаківським РВ УМВСУ в Львівській області, зареєстрована за адресою: 79038, м. Львів, вул. Таджицька, 5/16, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_2 (паспорт серії КВ № 509729, виданий Личаківським РВ УМВСУ в Львівській області, зареєстрований за адресою: 79038, м. Львів, вул. Таджицька, 5/16, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та посвідченого приватним нотаріусом Личаківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 435, а саме нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2, що належить Іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 11297592000 в розмірі 75 313,48 грн., що складається з кредитної заборгованості в розмірі 38 690,45 грн., заборгованості по процентам в розмірі 30 316,85 грн., пені за прострочення сплати процентів в розмірі 3 032,43 грн. та пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 3 273,75 грн., а також Договору про надання споживчого кредиту № 11303629000 в розмірі 491 811,76, що складається з кредитної заборгованості в розмірі 243 552,90 грн., заборгованості по процентам в розмірі 209 998,45 грн., пені за прострочення сплати процентів в розмірі 14 606,89 грн. та пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 23 653,52 грн., які укладені 26 лютого 2008 року, а всього 567 125,24 грн. (пятсот шістдесят сім тисяч сто двадцять пять грн. двадцять чотири коп.), у спосіб реалізації нерухомого майна квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, а саме, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна, здійсненої субєктом оціночної діяльності проведеної відповідно до законодавства.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 38,24 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 38,24 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 38,24 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки, передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.