Ухвала суду № 35277089, 14.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р.Справа № 814/2450/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Ніка Транс Груп» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Ніка Транс Груп» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 20.05.2013 року №0000682202, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 162 864грн. (108 576грн. - за основним платежем та 54 288грн. - за штрафними санкціями), та №0000692202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 171 009грн. (114 006грн.- за основним платежем та 57 003грн.- за штрафними санкціями).

В обґрунтування позову зазначено, що під час формування податкового кредиту та валових витрат Товариством було дотримано всіх умов, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту, а документи складені за результатами операцій з контрагентами TOB «ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Форсаж 2011», відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку, мають всі необхідні реквізити і податковим органом в актах перевірки даний факт не оскаржується. Висновок податкового органу про безпідставне віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з зазначеним контрагентом ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби правонаступником Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 065609.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Саноіл Торг» та з контрагентами постачальниками товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані ТОВ «Саноіл Торг», за період з 01.01.10р. по 01.04.13р.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 114 006грн.;

- п.198.3. п.198.6. ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 108 576грн.

За висновком податкового органу, правочини, які були укладені позивачем та його контрагентами є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій. В акті перевірки відповідач посилається на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 26.04.2013 року № 987/22-100/37698409 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форсаж 2011», згідно якого зазначене Товариство відсутнє з юридичною адресою, в нього відсутні основні засоби, відносно нього порушено провадження про банкрутство.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.05.13р. №0000682202 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 162 864,0грн., з яких 108 576 грн. - за основним платежем та 54 288 грн. - за штрафними санкціями та №0000692202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 171 009 грн., з яких 114 006 грн. - за основним платежем та 57 003грн.- за штрафними санкціями.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів (ТОВ «Саноіл-Торг» та ТОВ «Форсаж 2011») були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

В свою чергу, відповідачем не надано будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

За приписами пп. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п. п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У пункті 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п. 139.1.9. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2011 року між позивачем та ТОВ «Саноіл-Торг» укладено договір доручення, згідно якого ТОВ «Ніка Транс Груп» взяло на себе обов'язки по організації транспортно-експедиційного обслуговування перевезень зовнішньо-торгівельних та транзитних вантажів довірителя чи направлених довірителем на адресу покупця (продавця), на території України, країн СНД та інших країн.

Додатковою угодою від 21.09.2011 року позивач прийняв на себе зобов'язання по наданню послуг з організації транспортно-експедиційного обслуговування процесу прийому імпортного вантажу - меліси бурякової наливом на терміналі ТОВ «Евері» м. Миколаїв.

Крім цього, між цими ж суб'єктами господарювання 14.10.2011 року укладено договір № 18/10-22 на виконання послуг по декларуванню та митному оформленню предметів, що переміщуються через митну територію України.

З метою виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ «Ніка Транс Груп» 04.01.12 року уклало договір про надання послуг з ТОВ «Форсаж 2011», за умовами якого останнє зобов'язалось надати замовнику (позивачеві) послуги (роботи) з відвантаження, навантаження, контролю по доставці вантажу на місце призначення, супроводження вантажу, а також з оформлення вантажосупровідних документів.

Дійшовши висновку про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ, податковий орган виходив з нереальності господарських операцій позивача саме з цим контрагентом, посилаючись на Акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС № 987/22-100/37698409 від 26.04.2013 року «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форсаж 2011» через відсутність останнього з місцем реєстрації.

Проте колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

В свою чергу, судом першої інстанції досліджені первинні бухгалтерські документи та встановлено факт придбання послуг позивачем у ТОВ «Форсаж 2011» та, відповідно, надання цих послуг ТОВ «Саноіл-Торг, зокрема, договори, податкові накладні, банківські розрахунки, вантажно митні декларації та акти виконаних робіт. Надані позивачем відповідні первинні бухгалтерські документи складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також судом першої інстанції встановлено, що на дату здійснення спірних господарських операцій зазначений контрагент позивача був зареєстрованим як платник податків на додану вартість, його установчі документи не були визнані недійсними.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставним.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на виконання постанови слідчого про призначення позапланової документальної перевірки від 08.04.13 року на підставі пп.78.1.1 1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

У разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (п. 58.4 ст. 58 зазначеного Кодексу).

Слід зазначити, що на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у відповідача не було відомостей щодо прийняття судом рішення по кримінальній справі.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, враховуючи, що як на час прийняття таких податкових повідомлень-рішень, так і на момент розгляду справи у суді, відповідне судове рішення по кримінальній справі відсутнє, є вірним судовий висновок про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Ніка Транс Груп» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.