Рішення № 35276448, 13.11.2013, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1337/13

Єдиний унікальний № 742/4966/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі : головуючого-судді Зарічної Л.А.,

при секретарі Тищенко О.М.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - Похилої Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуках цивільну справу за позовом Управління Служби безпеки України в Чернігівській області до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей Прилуцької міської ради , про виселення із службового житлового приміщення та до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Прилуцький МВ УДМС України в Чернігівській області, про визнання такими, що втратили право на користування службовим житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ :

Управління Служби безпеки України в Чернігівській області звернулося до суду із відповідною позовною заявою, в якій зазначають, що квартира АДРЕСА_1, яка належить їм на праві приватної власності та має статус службової, була надана ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_8, під час проходження ОСОБА_4 військової служби у Прилуцькому міськвідділі УСБУ в Чернігівській області.

Посилаючись на ті обставини, що 04.10.2011 року ОСОБА_4 був переведений до Щорськогог МРВ УСБУ, а у квартирі окрім нього зареєстровані, але не проживають його мати ОСОБА_7 та колишня дружина ОСОБА_8, позивач просить суд ОСОБА_4 виселити із даної службової квартири із наданням йому квартири за місцем проходження служби, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнати такими, що втратили право на житло.

Під час розгляду справи по суті було встановлено, що до 06 листопада 2013 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5, яка разом зі своє неповнолітньою дочкою поселилася до даною квартири, у зв'язку з чим вказані особи були залучені до участі у справі в якості співвідповідачів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та на ряду з ОСОБА_4 просив також виселити із вказаної квартири і його дружину та її дочку, які поселилися та проживають у вказаній квартирі незаконно. При цьому представник позивача зазначив, що вказана квартира надавалася ОСОБА_4 саме як службова і у період проходження ним служби в м.Прилуках. Після переведення у 2011 році його до Щорського МРВ УСБУ йому необхідно було звільнити вказане житло, а оскільки він має стаж служби понад 10 років, йому було запропоновано аналогічну квартиру за місцем проходження служи, від отримання та поселення в яку він відмовився на засіданні комісії. В той же час питання по наданню вказаної квартири ОСОБА_4 було відкладено та остаточного рішення з приводу його відмови не прийнято.

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судове засідання жодного разу не з'явилися та не повідомили про причини своєї неявки, хоча згідно ст. 74 ЦПК України належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовних вимог не визнали та при цьому пояснили, що незважаючи на ті обставини, що ОСОБА_4 був переведений по службі до м.Щорс, однак квартира, яка йому запропонована , знаходиться в м.Мена, що не знаходиться за місцем служби. Крім того, склад його сім'ї збільшився, а можливо і збільшиться ще, оскільки дружина на даний час вагітна, а тому запропонована квартира виходячи з її площі є набагато меншою, ніж в такому випадку має бути запропонована.

ОСОБА_5 в судовому засіданні позовних вимог не визнала та пояснила, що на даний час, після реєстрацію шлюбу, дійсно проживає в даній квартирі з малолітньою дочкою, оскільки вселилася до неї як дружина. На вихідні приїздить чоловік. Інші особи у вказаній квартирі не проживають. Вказана квартира її влаштовує в повному обсязі, а тому вона не має наміру та бажання і переїздити в інший населений пункт.

Представник Прилуцького МВ УДМС в судове засідання не з»явився, але подав письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник Служби у справах дітей Прилуцької міської ради в судовому засіданні при вирішенні вказаного питання просив врахувати інтереси неповнолітньої, але зважаючи на ті обставини, що дитина буде забезпечена житлом за іншим місцем служби ОСОБА_4, вважає, що в такому випадку її права порушуватися не будуть.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши наявні докази по справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог виходячи з наступного:

Як визначає стаття 118 ЖК, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішеннями виконавчого комітету районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються , як правило, окремі квартири.

Відповідно до ст.121 ЖК , порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством, Житловим кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення, що передбачено ст.122 ЖК.

Відповідно до вимог ст. 124 ЖК визначено, що робітники та службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню зі службового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, але враховуючи те, що така особа пропрацювала на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менше як 10 років, її виселення без надання іншого жилого приміщення неможливе, що чітко визначено статтями 124 та 125 ЖК.

Так, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради №629 від 09 жовтня 2003 року належить на праві власності Управління служби безпеки України в Чернігівській області (а.с.97).

Відповідно до рішення виконкому Прилуцької міської ради від 14.10.2003 року №642, квартири, в тому числі і АДРЕСА_1 визнано службовими Управління Служби безпеки України в Чернігівській області. Затверджено рішення адміністрації УСБУ в Чернігівській області про розподіл службових квартир та видати службові ордери ОСОБА_4 - оперуповноваженому Прилуцького міського відділу УСБУ в Чернігівській області на склад сім»ї: ОСОБА_4. - заявника, ОСОБА_8 - дружини, виділити двохкімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 29,7 кв.м. (а.с.12).

Копія ордеру на житлове (службове) приміщення (а.с.24) підтверджує ті обставини, що такий виданий 22.10.2003 року ОСОБА_4 з сім'єю із 2-х чоловік на право зайняття житлового приміщення площею 29,7 кв.м., яке складається із 2-х кімнат в ізольованій квартирі за адресою АДРЕСА_1.

Довідка Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (а.с.8) підтверджує ті обставини, що ОСОБА_4 з 12.07.1999 року проходить службу на офіцерських посадах в органах Служби безпеки України. З 12.07.1999 року по 04.10.2011 року - у Прилуцькому МВ УСБУ в Чернігівській області, з 10.11.2011 року по 29.05.2013 року - в Управлінні СБУ в Чернігівській області, з 29.05.2013 року в Щорському МРВ УСБУ в Чернігівській області.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" (далі - Постанова) військовослужбовці та члени їх сімей, які постійно проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовим житловим приміщенням.

Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним. Військовослужбовець та повнолітні члени його сім'ї беруть письмове зобов'язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках.

Військовослужбовець та члени його сім'ї зобов'язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення у разі придбання житла для постійного проживання.

У разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню,якщо інше не передбачено законодавством (п.19)

Аналогічні положення містяться в Інструкції з організації забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України № 792 від 06 листопада 2007 року , які передбачають, що порядок користування службовими житловими приміщеннями здійснюється відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та передбачають також підстави для виселення із службових житлових приміщень. Вказуючи такі підстави, як звільнення з посади, у зв'язку з якою їм було надано житлове приміщення, але не припинення військової служби в СБ України та вислугу або стаж роботи в СБ України не менше як 10 років, вказана Інструкція передбачає виселення з наданням іншого жилого приміщення.

Вирішуючи питання про звільнення відповідачем та членами його сім»ї службової квартири в м.Прилуках, ОСОБА_4 було запропоновану аналогічну квартиру за місцем його служби в м.Мена.

Суд не може прийняти як підставу не визнання позовних вимог, твердження ОСОБА_4 про те, що вказана квартира знаходиться в іншому місті, ніж він проходить службу, оскільки такі покази спростовуються іншими доказами по справі.

Так, як було встановлено в судовому засіданні , що підтвердив і сам відповідач ОСОБА_4, на даний час з 2011 року він проходить службу у Щорському МРВ УСБУ в Чернігівській області, яке відповідно до штату Управління СБ України в Чернігівській області організовує та здійснює оперативно-службову діяльність у Щорському, Менському, Сосницькому, Городнянському та Корюківському районах, тобто в межах територіальності здійснення службової діяльності, що відповідає вимогам ст.118 ЖК. Наявність же дружини та дітей , які проживають та зареєстровані в м.Прилуках , не може слугувати підставою для залишення йому службової квартири саме в м.Прилуках, оскільки у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби чоловіка , підлягають звільненню, тим паче , що дружина ОСОБА_4 до кола військовослужбовців не відноситься.

Твердження ж відповідачів, про те, що квартира, яка пропонується ОСОБА_4 , надана іншим особам, не знайшло свого підтвердження та було спростовано наявними доказами - довідкою про те, що вказане житло за адресою АДРЕСА_2, яка також є службовою квартирою УСБУ в Чернігівській області, зареєстрованих осіб не має (а.с.78) .

В той же час, згідно акту обстеження вказаної квартири вбачається, що така придатна для проживання військовослужбовця з членами сім»ї, суха, тепла, не волога, потребує косметичного ремонту, а саме : заміни шпалер та перефарбування вікон і підвіконь (а.с.113).

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про виселення є правомірними та підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про визнання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такими, що втратили право на житло суд приходить до наступного висновку.

Порядок користування службовими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. До користування жилим приміщенням застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73-76,79-83,85,90 ч.6 ст.101, ст.103-106 цього Кодексу, що передбачено ст. 123 ЖК

Стаття 71 ЖК передбачає , що при тимчасовій відсутності наймач або членів його сім»ї за ним зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців, а також визначає підстави збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім»ї понад 6 місяців .

ОСОБА_4 у своїх пояснення підтверджував ті обставини, що його мати ОСОБА_7 , яка зареєстрована за даною адресою також постійно проживає у даній квартирі, проте такі покази були спростовані іншими доказами по справі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що проживає в одному під»їзді з відповідачами, проте ОСОБА_8 не бачив з 2005 року, коли вони розлучилися з відповідачем. Що стосується проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , то таких бачив періодично, можливо 1 раз у два місяці, коли вони заходили до його дружини, яка є головою ОСББ даного будинку , поцікавитися про наявність заборгованості по оплаті за обслуговування будинку.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що проживає на одному поверсі з відповідачами, проте, хто там постійно проживає йому невідомо, бо чув лише шум, який періодично лунав з квартири. Проте підтвердив, що у вказаній квартирі постійно ніхто не проживає, оскільки має місце постійне знаходження у дверях квартири квитанції та повідомлення, на що він звертає увагу.

В той же час, згідно акту обстеження умов проживання особи ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 вбачається, що за даною адресою проживають ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Інші особи відсутні.

Крім того, надані на вимогу суду роздруківки використання електроенергії у квартирі АДРЕСА_1 підтверджують ті обставини, що з лютого по вересень 2013 року квартиронаймачем було використано 0, а потім по 1 кВ електроенергії, що підтверджує відсутність проживаючих осіб понад 6 місяців у вказаній квартирі, та створення лише видимість користування такою.

Довідка ВАТ «Чернігівгаз» підтверджує ті обставини, що протягом 2013 року спеціалістам УГГ не має доступу до побутового лічильника, що також свідчить про не проживання членів сімї наймача у вказаній квартирі понад 6 місяців.

В той де час, згідно повідомлення Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, ОСОБА_7 отримує пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_12, та зареєстрована за адресою АДРЕСА_3. Пенсію отримує у ТВБВ - Чернігівське відділення Пат «Ощадбанк», яке знаходиться за адресою м.Чернігів, вул.Рокосовського,16-А. Також Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.19) підтверджує ті обставини, що ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_3.

Крім того надані стороною відповідача довідки з лікувальних установ також підтверджують ті обставини, що ОСОБА_7 проживає саме в м.Чернігові та звертається до лікувальних установ за медичною допомогою саме за місцем свого проживання, а не реєстрації.

А тому суд вважає, що в судовому засіданні було достовірно встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не проживають у вказаній квартирі понад 6 місяців без поважних причин, а тому втратили право на користування такою.

Що стосується позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, суд вважає, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне також , відповідно до вимог ст.88 ЦПК України вирішити питання про стягнення на користь позивача, документально підтверджених понесених витрат по справі, а саме по сплаті судового збору, який за оригіналами квитанцій становить 229 грн.40 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4,9,31,34,36-40,42,109, 116 ЖК України, ст.ст. 213-217 ЦПК України ,-

вирішив:

Позовні вимоги Управління Служби безпеки України в Чернігівській області задовольнити частково.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виселити із квартири АДРЕСА_1 , з наданням іншого жилого приміщення.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнати такими, що втратили право на житло у квартирі АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Управління Служби безпеки України в Чернігівській області понесені витрати по справі в розмірі 38 грн.23 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Управління Служби безпеки України в Чернігівській області понесені витрати по справі в розмірі 38 грн.23 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Управління Служби безпеки України в Чернігівській області понесені витрати по справі в розмірі 38 грн.23 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Управління Служби безпеки України в Чернігівській області понесені витрати по справі в розмірі 38 грн.23 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Управління Служби безпеки України в Чернігівській області понесені витрати по справі в розмірі 38 грн.23 коп.

В іншій частині позову Управління Служби безпеки України в Чернігівській області - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня її проголошення апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

Суддя: